Мікронезія. Мікронезія включає безліч дрібних островів, розкиданих на величезному просторі Тихого океану до півночі від екватора: острови Маріанскі, Ошен, Каролінські, Маршаллові і Палау, а також архіпелаг Гілберта, що частково заходить у південну півкулю. Усі вони лежать у межах Тихоокеанської плити.

Всі острови Мікронезії коралового чи вулканічного походження, гористі і піднімаються над рівнем океану на кілька сотень метрів. Узбережжя їх оточені кораловими рифами. Багато дрібних островів являють собою невисокі атоли. Деякі коралові острови в результаті пізніших підняттів підняті на висоту декількох десятків метрів. Їхні береги оточені підводними і надводними рифами, що утрудняють судноплавство. Поблизу деяких груп островів розташовуються глибоководні океанічні западини. Маріанський жолоб, що облямовує архіпелаг з тією ж назвою, є найглибшим у Світовому океані.

У зв'язку з положенням у відкритому океані і поблизу екватора клімат Мікронезії дуже вологий і відрізняється винятково рівним ходом температури. На деяких островах дощі випадають майже щодня. Річні суми опадів коливаються від 2000 до 4000 мм, місцями вони досягають 6000 мм. Температура звичайно не перевищує +28°С и не знижується менш +20°С. Каролінські острови — район зародження тропічних циклонів, що супроводжуються вітрами ураганної сили.

Видовий склад рослинності порівняно бідний. Переважають вологі тропічні ліси, що покривають схили вулканічних островів.

На коралових островах найчастіше ростуть тільки кокосові пальми та деякі чагарники. Кокосова пальма з її струнким і гнучким стовбуром, злегка схиленим убік моря і красивою кроною з пір'ястого листя є найхарактернішою рисою ландшафту узбереж багатьох островів Мікронезії.

Майже всі придатні для землеробства ділянки островів оброблені. Значні площі зайняті плантаціями кокосової пальми. Крім землеробства, населення займається рибальством.

Центральна і Південна Полінезія. Майже всі острови Центральної і Південної Полінезії -Самоа, Кука, Товариства, Тубуаї, Маркізькі й ін.— лежать між екватором і 10° пд. ш.; тільки частина островів Лайн знаходиться в північній півкулі. Ці архіпелаги, як правило, витягнуті з північного заходу на південний схід уздовж ліній трансформних розломів, що перетинають дно Тихого океану.

Більшість островів вулканічного походження і складено товщами базальтової лави, деякі з них увінчані широкими і положистими вулканічними конусами висотою 1000—2000 м. Найдрібніші острови в більшості утворені кораловими спорудами.

Полінезія відрізняється достатньою кількістю опадів, що приносить південно-східний пасат. На навітряних схилах островів випадає до 5000 мм, на підвітряних — до 1500 мм у рік. Велика частина опадів припадає на літо південної півкулі. На сході їхня кількість знижується в зв'язку з впливом відносно холодних повітряних мас, що формуються в східній частині Тихого океану.

Коливання температури протягом року незначні.

На вулканічних островах у природному рослинному покриві переважають збіднені тропічні ліси і зарості чагарників, зрідка зустрічаються ділянки савани. Особливо багаті ліси на навітряних схилах найбільших островів. Рослинність коралових островів, позбавлених поверхневих вод, порівняно бідна, основна рослина — кокосова пальма.

Для культурного ландшафту характерні ті ж плантаційні тропічні культури, які поширені на інших островах.

Північна Полінезія (Гавайські Острови). Ця група островів знаходиться в центральній частині Тихого океану в основному на південь від Північного тропіка. За походженням це типові океанічні вулканічні острови, для яких характерний внутріплитовий океанічний вулканізм. Вони утворять у центральній частині Тихого океану ланцюг островів, витягнутий із заходу на південний схід на 2500 км, і є вершинами величезних вулканогенних масивів, що піднімаються з дна океану уздовж могутнього глибинного розламу. Видима їхня висота від 1000 до 4200 м, а підводна (від дна до поверхні океану) становить приблизно 5000 м. Це величезні масиви застиглих базальтових лав з положистими схилами і широкими кратерами. За характерну форму надводної частини вони одержали назву щитових вулканів. На всіх островах вулканічна діяльність уже припинилася, за винятком найбільшого і самого південного острова Гавайя, що злився з п'яти діючих вулканів. Найвищі з них Мау-на-Лоа (4170 м) і Мауна-Кеа (4205 м), а самі активні — Мауна-Лоа і Кілауеа (1138 м). Їхні виверження повторюються постійно і тривають іноді по кілька місяців. Під час виверження рідка базальтова лава переливається через краї широких кратерів і розтікається по схилах, випалюючи на своєму шляху рослинність, посіви і знищуючи населені пункти. Застигаючи, вона утворює темні безжиттєві поверхні.

Там, де вулканічна діяльність припинилася, в умовах високих температур і великої кількості опадів вулканогенні форми рельєфу піддаються розмиву. На базальтах утворюються родючі ґрунти, з'являється рослинність.

Значну частину року острови знаходяться під впливом північно-східного пасату, що приносить на їхні навітряні схили до 10000—12000 мм опадів у рік. Підвітряні по відношенню до пасату схили значно сухіше. Це створює відмінності в розподілі рослинності. Підвітряні схили зайняті саваною, у якій можна зустріти деякі рослини, завезені з Америки і здичавілі (наприклад, кактуси). Навітряні схили гір покриті лісами, у даний час сильно вирубаними. Для культурної рослинності островів характерні цукровий очерет, банани, рис, виноградна лоза, ананаси і кавове дерево.

Тваринний світ так само бідний, як і на більшій частині островів Океанії. Зі ссавців характерні тільки кажани, зате багато птахів. Багато різних птахів прилітає на зиму з Азії і Північної Америки. Разом з людиною на острови проникли і потім здичавіли миші, свині і собаки.