Додано (09.08.2010, 20:16)
---------------------------------------------
Хоча правила Го нечисленні й прості, стратегія гри неймовірно складна. Територію приносять правильно організовані камені, що виконують різні функції: розповсюдження в порожнечу (розвідка), захоплення порожнечі (присутність), перетворення порожнечі в зони (вплив), а зон - у території. Го - це детермінована гра з повною інформацією, як шахи, шашки або реверсі, але за кількістю можливих позицій і різних партій вона далеко перевершує всі ці ігри. При цьому складність гри не суто механічна, тобто така, що полягає у великій кількості варіантів: Го містить величезну кількість важливих стратегічних аспектів, деякі з яких складно навіть зрозуміти, не говорячи вже про те, щоб аналізувати. Основою тактики гри є поняття "форми" - порядку розташування каменів, що близько стоять. "Хорошими" вважаються форми, що гарантують надійне з'єднання каменів при максимальному обхваті території, "поганими" - дуже розріджені форми, що залишають супротивникові можливість вторгнення, або, навпаки, надмірно щільні, при побудові яких нераціонально витрачаються ходи. "Якість" форми не є постійною величиною; залежно від положення одна й та ж форма може бути в одних випадках хорошою, в інших - поганою. Серед безлічі настільних ігор, Го виділяється ще й тим, що вона виявилася найбільш складною для комп'ютера. Тоді як у шахах сильні програми грають на одному рівні із сильними шахістами, у Го навіть кращі з існуючих програм істотно слабкіші за любителів середнього рівня. Складність Го для комп'ютера (у порівнянні, наприклад, із шахами) викликана двома основними чинниками: 1. Велике число варіантів ходів. У шахах у початковій позиції існує 20 різних ходів, у Го - 361. Дерево варіантів при спробі прорахувати партію вперед на декілька ходів росте істотно швидше: якщо в шахах після четвертого напівходу може виникнути близько сто тисяч позицій, то в Го їхнє число перевищує шістнадцять мільярдів. Такі масштаби повністю виключають можливість "механічного" перебору позицій, як це є у випадку нинішніх шахових програм. 2. Складність формалізованої оцінки позиції. У шахах давно й достатньо точно вироблені формальні критерії оцінки позиції й визначена порівняльна цінність фігур, а в Го оцінка позиції алгоритмізується погано. Комп'ютеру доступні поки тільки прості критерії якості позиції, що й визначає його можливості. Го передбачає позакодову територіалізацію та детериторіалізацію простору, тобто розсіювання якісно недиференційованих предметів (фішок) на незамкненій поверхні (вкидання фішки на піску надають у кожен момент часу ситуативне значення фігурам і ситуативну конфігурацію простору). З давніх часів і до наших днів гра Го служить не тільки для вивчення стратегії, удосконалення мислення або просто розваги. Го поєднує людей. Будучи грою аристократії, еліти суспільства, гра Го з якнайдавніших часів виконувала комунікаційні функції. Граючи в Го, люди знайомилися, знаходили нові контакти й зв'язки. Оскільки мова гри Го - це мова стратегії, то можливість мислити в однакових категоріях: території й впливу, життя й смерті, розвитку й занепаду - дозволяло порозумітися й у звичайному спілкуванні.