І як би ми жили без Дніпровського льодовика?
Части 1. Щось тут не так
В імперсько-совєтську науку льодовикова теорія увійшла не з робіт Ж. Агассиса, а років на тридцять пізніше, і як нас переконували, з роботи революціонера-демократа Кропоткіна. А як по іншому?! І, що дивно, все це живе й сьогодні. Як і багато років тому головним підручником в цій галузі залишається «Загальна геоморфологія» І.С. Щукіна. І нічого в цьому дивного не має. Ось і сидимо на наукових розробках 19-го сторіччя.
Але, що цікаво українські науковці не пасуть задніх. Виявляється, на тих самих засадах міцно стоять природничники усього світу. На підтвердження наведемо фрагменти з підручників та довідників.
Finer sediments also in the base of the moving glacier further scour and polish the bedrock surface, forming a glacial pavement. Ice itself is not a hard enough material to change the shape of rock but because the ice has rock embedded in the basal surface it can effectively abrade the bedrock.
Physical Geography http://www.physicalgeography.net/ Introduction
Glaciers have played an important role in the shaping of landscapes in the middle and high latitudes and in alpine environments. Their ability to erode soilandrock, transportsediment, and deposit sediment is extraordinary. During the last glacial period more than 50 million square kilometers of land surface were geomorphically influenced by the presence of glaciers. Glacial Erosion
Two major erosional processes occur at the base of a glacier. First, at the base of a glacier, large amounts of loose rock and sediment are incorporated into the moving glacial ice by partial melting and refreezing. The second process of erosion involves the abrasive action of the held rock and sediment held by the ice on the surface underneath the glacier. This abrasive process is known as scouring.Scouring creates a variety of features. The most conspicuous feature of scouring is striations (Figure 10af-1). Striations appear as scratches of various size on rock surfaces. In some cases, abrasion can polish the surface of some rock types smooth. This geomorphic feature is known as glacial polish. The abrasive action of scouring also produces a fine clay-sized sediment that is often transported away from the glacier by meltwater. As a result of this process, glacial meltwater can have a light, cloudy appearance, and is called glacial milk.
The second major erosional process that occurs at the base of a glacier is plucking. Plucking is the process of particle detachment by moving glacial ice. In this process, basal ice freezes in rock surface cracks. As the main body of the glacial ice moves material around the ice in the cracks is pulled and plucked out. The intensity of the plucking process is greatest on the lee-side of rock mounds. When combined with glacial abrasion, the action of plucking on rock mounds produces a unique asymmetrical feature known asrochemoutonnee. Roche moutonnee are smooth on the side of ice advancement and steep and jagged on the opposite side.
http://geography_ru.academic.ru
Ледниковая абразия это: Механическое разрушение, шлифование, соскабливание или истирание поверхности горных пород притрении и столкновении с твердыми обломками, переносимыми ледником.
Glacial abrasion - Mechanical destruction, polishing, scraping or abrasion of thebadrocks by friction and collision with solid debris carried by the glacier.
Earth Science, Study.com http://study.com/academy/lesson/glacial-erosion-definition-processes-features.html
There are two main processes of glacial erosion. The first that we will talk about is plucking, which is defined as the erosion and transport of large chunks of rocks. As a glacier moves over the landscape, water melts below the glacier and seeps into cracks within the underlying bedrock. This water freezes and melts, weakening the bonds holding pieces of bedrock in place. These pieces of rock can now be picked up or plucked from their rocky base and carried along with the moving glacier.
Аналізуючи сучасний стан чи то української гляціології, чи то совєтської геоморфології не можна не згадати В.В. Докучаєва. Власне йому належить ідеї дніпровського та донського льодових язиків. Ось як він уявляв, підкреслимо, у я в л я в роботу льодовика, знати у той час це достеменно не міг ніхто. Наведемо цитати з роботи „Наши степи прежде и тепер”. В Докучаєв пише: „Больше половины Росии было одето сплошным ледяным покровом” (с. 21), і продовжує „Скандинаво-Русский ледник далеко вдавался на юг в виде двух широких языков, из которых западный в настоящей статье будет называться Днепровским, а восточный – Донским” (с. 27).
Говорячи про переміщення льодовиків В. Докучаєв писав: «Двигался более чем на тысячу верст с северо-запада на юго-восток из Скандинавии, Финляндии и Олонецкой губернии к своим южным и юго-восточным степным приделам, он разрушал, истирал, измельчал, шлифовал, а частью и сортировал, при помощи ледниковых вод, сотни всевозможных горных пород (массивных, осадочных и иных: граниты, зеленокаменные известняки, мергели, песчаники, глины и пр.), лежавших на его пути, и передвигал их остатки в более южные широты» (с. 28). Фактично ця схема без принципових змін дожила й до сьогодення. Єдине, в чому вона була вдосконалена, так це ефектом ізостазії та іншими несуттєвими деталями. Правда, В. Докучаєв тоді, як і інші дослідники, ще не знав що поверхня льодовика, завдяки його плинності, поступова знижується 1-2 м на км. А якщо взяти відстань від Скандинавії до України та реконструйовану потужність льодовика 3000 м і середнє падіння поверхні 1,5 м на км, то він би десь на кордоні з Білоруссю і розтопився.
Звичайно, що концепція В. Докучаєва базувалася на аналізі західної літературі. Як і у нас, там і сьогодні сповідують подібні погляди. Концентрованим їх виразом може бути вислів, взятий з роботи канадських колег - “… when glaciers turned sandstone to powder.” [Kelly-Anne Riess p. 62].
Другим, і, мабуть, головним критерієм виділення Дніпровського язика був лес. В. Докучаєв пише: «Ясно, значит, что полтавский лесс, как и все типичные русские лессы, должны быть отнесены к ледниковым образованиям» (стр.32). Дивно, що сьогоднішні палеогеографи апологети еолової версії походження лесу про це не згадують. Бздошоно, проти справжнього авторитета щось сказати. А оскільки своїм авторитетом В. Докучаєва не просто перевершує, хоча чесно кажучи перевищувати не має кого і чого, йому українські корифеї можуть протиставити тільки брехню та безграмотні фантазії, то тоді слід вважати, що так воно і є, лес – це льодовикове утворення. Є бажаючі заперечити?
Робота В. Докучаєва вийшло в 1892 році. Важко сказати наскільки швидко приживалася його ідея, але опубліковані роботи українських геологів дають можливість побачити як вони уявляли динаміку льодовика на початку ХХ-го ст.. Мабуть, найбільш цілісна картина міститься в роботі В. Ласкарева 1914 року (Геологическое исследования в юго-западной России (17-й лист Общей Геологической карты Европейской России).
Ось декілька цитат з цієї роботи: "Острожская низменность эрозіоннаго проісхождения, что она образовалась путёмъ боковой эрозіи мощной реки, которая состояла изъ трёх притоковъ, устремилась от краёвъ великого ледника съ сѣвера (по долине современной Горыни) съ сѣеверо-запада (по Кременецко-Дубенской низменности и р. Збытинкѣ) и запада (по р. Виліи). Возникшая река двигалась на юго-востокъ… Въ послѣледниковое сухое время площадь низменности представляла песчаную пустиню съ морем подвижного песка... Эоловая дѣятельность разширила низменность…".
Наче, все ОК. Але не зовсім. ОК це для тих, хто не пам’ятає фізичну карту України. А у тих, хто пам’ятає виникає питання, як потік міг піднятися з позначок 130-150 м на позначки 220м і вище. І чому потоки не пішли прадолиною Прип’яті в басейн Вісли. Якщо річки піднімалися на висоту біля ста метрів, то це можна описати відомим народним виразом – Пре, як дурний під гору. Але це не головне.
Цікаво, а де був той край великого льодовика від якого текли річки. На с. 560 читаемо: "Особенно крупные изменения по сравнению с современным состоянием пре¬терпели реки крайнего северо-восточного угла 17-го листа — р. Уборть, Уж, Ирша, Тетерев. Первые из этих рек были на большей части своего современного течения покрыты ледником. По Тетереву ледник продвигался почти до Житомира и от него растекались потоки с направлением противоположным современному. Когда ледник отступил, то воды начали стягиваться в обратную сторону, в сторону той впадины, которую ледник оставил после себя".
Як бачимо, в ті часи ні про які "неадекватні" вчинки льодовика мови не було. Тільки лід, вода, потоки, пісок. Доповнити картину про формування лесових товщ можна прочитавши роботи П. Армашевського, наприклад, "О происхождении лесса (Общая геологическая карта России, лист 46". А з робіт археолога І. Левицького, зміст яких більш ніж на половину був геологічним, складається враження, що люди переміщалися разом з краєм льодовика. Насунувся льодовик, відбігли, трохи розтопився – підбігли (Гінцівська палеолітична стоянка // Палеоліт і неоліт України, т.1). А якщо подивитися як ведуть себе мешканці Гренландії та інших територій північної півкулі сьогодні, то він був недалеким від істини.
Загальною рисою усіх робіт того часу є те, що вони базувалися виключно на ментальних моделях. Інших тоді й бути не могло. Сьогодні, по зрівнянню з дослідниками того періоду, ми маємо фактично необмежені можливості подивитися як відбувалися події насправді. Можна й далі продовжувати спиратися на авторитетні думки, але краще все-таки просто включити Інтернет і черпати з відти реальну інформацію. Якщо узагальнити інформацію зі вступної частини, то робимо такі висновки
Головне, льодовик рухався, а якщо більш реалістично, то пер, як бульдозер, при цьому:
1. рив трогові долини (в межах України теж рив);
2. перетирає будь які гірські породи на порох, потім його згрібає і будує з них різні форми.
3. Виривав брили і каменюки і також ніс їх у своєму тілі тисячі кілометрів.
4. Деформував і руйнував все на своєму шляху (в межах України теж досить сильно бешкетував. Одних гляціодислокацій наробив зо два десятки. При цьому вів себе, зі слів А. Матошко та Ю. Чугунного (1993), як заправний бобслеїст, бився в один борт долини Дніпра, відлітав до протилежного, потім налетів на Канівські гори і там намісив такого, що й досі ніхто розібратися не може; А ще льодовик пер відторженці. Це такі шматочки гірських порід кілька десятків метрів товщиною та сотні, або й тисячі метрі, довжиною та шириною.
На завершення цієї частини, слід, з сумом відзначити, що сьогодні головним апологетом цих застаріли фантазій є National Geographic, за чиїм сприянням було виконано більше десяти тисяч наукових досліджень. Сьогодні як журнал, так фільми його виробництва мають переважно комерційне спрямування і розраховані на аудиторію, хіба що, домогосподарок. Не має сумніву, що по презентативності ця продукція не має рівних, але по рівню наукового забезпечення, мається на увазі фундаментальна фізика, вони навіть не завжди дотягують до середньої школи. Але, якщо відкинути коментарі фахівців та дикторський текст, то все таки ці фільми містять в собі і надзвичайно цінну інформацію.
Як приклад візьмемо два фільми National Geographic: Drain the Great Lakes https://www.youtube.com/watch?v=NHG1zt_vP4I#t=10.922667 та Secrets beneath the Ice https://www.youtube.com/watch?v=Da0tRW40HSI.
В першому фільмі вже на третій хвилині демонструється північна півкуля вкрита льодовиком. Синхронно диктор розповідає, що в льодовик видавив заглиблення, які сьогодні є Великими озерами. Тобто, льодовик провалився під землю. Причому на досить значну глибину 300-400 м. В деяких місцях навіть нижче рівня Світового океану. І тут виникає підозра, що щось тут не так. Окрім того виникає питання, - а як це узгоджується з фізикою?
Спробуємо перевірити. Трохи раніше диктор повідомив, що потужність льодовика в районі озер була біля 1,5 км. Якщо цю потужність льоду прирівняти, виходячи зі співвідношення питомої ваги льоду (0,917 Т/м3) до питомої ваги осадових та метаморфічних гірських порід (2,5÷3,0 Т/м3), то виявляється, що така товщина льоду відповідаю товщині гірських порід усього 0,5 км. І що мало таких височин на земній поверхні, і що вони всі провалюються під землю. Звичайно є якісь явища, але щоб якась гора взяла да й провалилася? Причому сьогодні умови більш сприятливі. Немає мерзлоти. Хоча для консолідованих порід, які поширені у Північній Америці все рівно. Не могли вони провалитися. А лід розтіктися міг і робив це. Приклади трохи нижче.
Потім йдуть кадри з дна Верхнього озера. При цьому зауважується що глибина більше трьохсот метрів. А зображення цікаве тим, що на дні лежать великі блоки, які не вкриті осадом. Тут теж, щось не так. Не має різниці, як виникла ця западина, але якщо тут був льодовик, і якщо він діяв у відповідності до наведених схем, то западина мала б обв’язко буди заповнена продуктами діяльності льодовика. Вона була на той час базисом денудації. Чому так сталося вілповідь можна знайти тут: https://www.academia.edu/5351696/_EN_Ice_age_ice_sheets_the_gravitational_collapse_water-ice_deluge_and_their_consequences_part_one_drumlins.
