| Головна » Статті » Теорія географії » Біогеографія | [ Додати статтю ] |
Флористичні і фауністичні області Земної кулі
Питання лекції
1. Принципи флористичного і фауністичного районування. 2. Флористичне районування. 3. Фауністичне районування. Перелік літературних джерел 1. Ботаническая география с основами экологии растений. – М.: Агропромиздат, 1986 2. Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии. – МГУ, 1987 3. Воронов А.Г., Дроздов Н.М. Биогеография мира. – МГУ, 1985 4. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография. – М.: Просвещение, 1978 Накопичення даних про поширення рослин і тварин на Земній кулі дало можливість порівнювати окремі території за домінантними, ендемічними і реліктовими видами. Якщо ми будемо розглядати не ареали окремих видів, а розглядати поширення живих організмів на рівні класу, чи навіть типу (птахи, ссавці, комахи, молюски) прослідковуються певні географічні закономірності. Флористичні, фауністичні чи біотичні регіони, що мають максимально виражену однорідність називають царствами. Царства поділяються на підцарства, області, провінції, округи. В основі такого районування лежить регіонально-генетичний принцип, тобто спільність походження певних таксонів (видів, родів, родин і тд.) організмів у межах території з однорідними або подібними екологічними, геологічними умовами.. Кожне царство має характерні ендемічні властивості родин і високий родовий і видовий ендемізм. Для областей характерний ендемізм родів і видів. Характеристика царств і областей грунтується на добре вивчених групах вищих рослин та хребетних тварин. Спочатку було розроблене окремо флористичне та фауністичне районування. Пізніше вони були синтезовані у єдине флористично-фауністичне - біотичне районування (Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография, 1978). Флористичне районування. Перше флористичне районування світу було запропоноване ще датським ботаніко-географом Ф. Скоу (1823), який виділив 25 флористичних царств. За основу районування він використав ендемізм сімейств. Число царств що виділяються сучасними біогеографами, деякі автори вважають – чотири(А. Енглер, В. Таррілл, А. Толмачов): Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне та Австралійське. Більшість виділяє шість царств (Л. Дільс, Л. Тахтаджян): Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське і Антарктичне. Польський біогеограф В. Шафер обгрунтовує виділення і 7-го флористичного царства – Середземноморського. Крім того, інколи виділяють особливе флористичне царство – Океанічне. Голарктичне царство. Займає майже 2/3 суші всіх континентів світу. Сюди входить майже весь материк Євразія (за виключенням Південну Азію), Північна Африка (до 200 пн. ш.), більша частина Північної Америки. Для Голарктики характерна велика різноманітність рослинного покриву від холодних арктичних пустинь і тундри, до пустель Сахари і Аравії. Дане царство нараховує більше 30 ендемічних сімейств, частину з яких має монотипні родини. Сюди належить сімейство магнолієвих, лаврових, лютикових, барбарисових, гвоздикових, березових, горіхових, вербових, лілейних, мальвових, молочайних, розоцвітих, бобових, осокових, злаків, складноцвітих, соснових, ірисових). До даного царства належить дуже багато добре відомих деревних порід, що складають хвойні та широколистяні ліси території України. Палеотропічне царство охоплює центральну та південну частину Африки (за виключенням Капських гір), Мадагаскар, Індостан, Індокитай, Зондський архіпелаг, Нову Гвінею, Мікронезію, Меланезію, Полінезію. Нараховує близько 40 ендемічних сімейств. Флора цієї території найбільш древня. Найбільш поширені сімейства панданові, непентесові, бананові, флагеллярієві, диптерокарпові. Тільки тут зустрічаються тільки такі види пальмових як: фінікова, винна, маслинна, сейшельська, каріота, а також баобаби, зонтичні акації, палеоендем вельвічія та ін. Неотропічне царство займає Південну та Центральну Америку, а також південь півострова Флорида. Включає 25 ендемічних сімейств. Має спільні види і роди з Палеотропічним царством, що свідчить про колишній зв’язок. Спільні сімейства аннонових, кропивних, лаврових, молочайних, протейних, орхідних, бігонієвих, міртових. Типовими ендеміками Нового Світу є кактусові (близько 1800 видів – ехінокактус, цереус, опунція), бромелієві – трави епіфітні і наземні; каннові, настурцієві. Із молочайних ендеміком є каучуконос гевея. Австралійське царство займає Австралію та острів Тасманію. Ендемічними є 12 сімейств. По кількості ендемічних рослин Австралійське царство не має собі рівних на землі. З 12 тис. видів наявних у її складі вищих рослин ендемічні 80%. Наприклад, ендемічними є майже всі 600 видів роду евкаліптів, 280 видів акацій, близько 25 видів казуарин. Араукарії, протейні, південні буки являють собою елементи, загальні з Антарктичною і Капською флорами. Капське царство найменше із флористичних царств. Капська гірська країна відрізняється від іншої Південної Африки не тільки режимом опадів, але і поширенням своєрідної, так званої Капської флори, що по зовнішньому вигляді нагадує середземноморську. Тут на невеликій площі нараховується 15 тисяч видів вищих рослин, з яких більше 3000 ендемічні. У цьому районі переважають зарості чагарників із дрібним сірувато- і блакитнувато-зеленим листям із сімейства верескових, протейних і рутових. Великі площі між ділянками чагарників і лісів покриті травами з перевагою цибулинних, клубненосних і кореневищних форм із сімейств амарилісових, ірисових, орхідейних і губоцвітих. Характерні також бессмертники, цинерарії й інші складноцвіті. Звідси по усьому світі поширилися різноманітні декоративні рослини. Антарктичне флористичне царство охоплює південь Південної Америки, Вогняну Землю, Фолклендські острови, Південну Георгію, Кергелен. Флора даного регіону є бідною (близько 2000 тисяч видів). Переважають ліси, а на відкритих просторах – мохова тундра. Найбільш цікавими є види що відносяться до ендемічного сімейства мізодендрових (паразити подібні на омелу), роди сельдерейних, дріміс Вінтера, гуннера чілійська (має листки до 4 м в діаметрі). Із деревних порід найбільш типові є південний бук, чілійський кедр, араукарія, фіцройя патагонська. Фауністичне районування. Фауністичний поділ суші на стільки ж різноманітний, як і флористичний. Так Гептнером, Вороновим, та іншими визнається існування трьох царств: Нотогея (Австралійська область), Неогея (включає єдину Неотропічну область) та Арктогея (Ефіопська область, Східна (Індо-Малайська), Голарктична область). Інколи до останнього царства відносять також Антарктичну область. Характерною особливістю Австралійської області є наявність однопрохідних, переважання сумчастих ссавців і майже повна відсутність плацентарних, за виключенням гризунів. Неотропічна характеризується відсутністю однопрохідних, наявністю сумчастих, значною різноманітністю неповнозубих. В областях Арктогеї майже повністю відсутні сумчасті ссавці і переважаючі відділи планцентарних.
Переглядів: 19349 | Коментарі: 4
| Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 | | |||||
| Матеріали по темі: |
0
