Реклама

Головна » Статті » Теорія географії » Основи фізичної географії [ Додати статтю ]

У категорії матеріалів: 5
Показано матеріалів: 1-5
Сторінки:

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам
Нерівномірність у розподілі енергії в географічній оболонці виступає основним джерелом найрізноманітніших рухів, серед яких найбільші масштаби мають переміщення повітряних і водних мас, які внаслідок сферичності Землі утворюють різноманітні кругообіги. Серед найважливіших кругообігів є радіаційний, тепловий, атмосферний, гідросфер ний, біогеохімічний, мінеральної речовини, літосферний та ін. Кругообіги в географічній оболонці, як правило, не замкнені: частина речовини й енергії постійно виключається з кругообігу і одночасно в кругообіг включаються все нові й нові маси речовини й енергії. Кожний з видів переносу пов’язаний з іншими, що призводить до формування єдиної взаємопов’язаної системи рухів у природі Землі.
Категорія:Основи фізичної географії | Переглядів:6026 | Додав: wiktor | Дата: 18.03.2010 | Коментарі (0)
Для розуміння природних особливостей ГО особливе значення має система границь між окремими її сферами і частинами, тобто система контактів між тілами, що мають різний склад, знаходяться в різному фізичному стані. Контактні середовища характеризуються як правило не тільки активністю природних процесів, а й підвищеною концентрацією форм життя. На активних поверхнях вищого рангу відбуваються макропроцеси (наприклад кругообіг води в природі), в той час як на поверхнях контактів нижчого рангу відбуваються мікропроцеси, що слабо фіксуються.
Категорія:Основи фізичної географії | Переглядів:10375 | Додав: wiktor | Дата: 18.03.2010 | Коментарі (0)
Парадигма містить концепцію (тобто спосіб бачення об'єкта й предмета дослідження), закони, теорії, методи та засоби оцінок результатів наукового пізнання. Автор цього терміна Т. Кун сформулював парадигму як «визнані всіма наукові досягнення, котрі протягом   певного  часу  визначають  науковцям   модель  постановки проблеми та способи їх розв'язання».
      Зміст парадигм фізичної географії історично змінювався. Причому траплялися (й досі є) такі ситуації, коли водночас співіснували декілька парадигм, з яких кожна визначає певний стиль наукового пізнання і спричиняє формування певної наукової школи. Наприклад, у сучасному землезнавстві співіснують і змагаю­ться класична описова історика-генетична парадигма (так умовно її називають) та аналітична системно-функціональна парадигма.

Категорія:Основи фізичної географії | Переглядів:6604 | Додав: wiktor | Дата: 18.03.2010 | Коментарі (0)
В  фізичній географії поширені дослідження:
1) спостереження прямі та непрямі (тобто виконані за допомогою приладів без участі людини) — насамперед, дистанційні з геофізичних  ракет,   орбіт   космічних   станцій,   штучних  супутників Землі, а також за допомогою куль-зондів, літаків-лабораторій тощо;
2) зйомки (геодезичні та топографічні, геологічні, ґрунтові, геоботанічні тощо), що ними вкрито велику територію цивілізованого світу;
3) спостереження та вимірювання, здійснювані з борту науково-дослідницьких кораблів, що працюють за відповідними науковими програмами, або ж рейсових морських суден та інших активних плавучих засобів, котрі, не здійснюючи досліджень, зобов'язані (за правилами навігації) проводити систематичні спостереження за програмами океанографічних і метеорологічних станцій;

Категорія:Основи фізичної географії | Переглядів:3440 | Додав: wiktor | Дата: 18.03.2010 | Коментарі (0)
Одним з найважливіших методологічних питань фізичної географії є визначення об’єкту і предмету науки. Незважаючи на значні досягнення географії  як науки, на сьогоднішній день немає єдино виробленого чіткого трактування даних понять. В словниках поняття об’єкт і предмет подаються, як синоніми. В окремих географічних роботах не подаються відмінності між даними поняттями А.Г. Ісаченко (1965), А.А. Краугліс (1979), та деякі інші.
Категорія:Основи фізичної географії | Переглядів:15643 | Додав: wiktor | Дата: 18.03.2010 | Коментарі (0)