Головна » Статті » Теорія географії » Основи економічної географії | [ Додати статтю ] |
У категорії матеріалів: 18 Показано матеріалів: 1-6 |
Сторінки: 1 2 3 » |
Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам
НТР – якісний переворот у продуктивних силах людства, який
ґрунтується на перетворені науки у
продуктивну силу суспільства. Сучасна науково-технічна
революція має чотири основні складові частини: науку, техніку і технологію,
виробництво та управління. Існує два шляхи розвитку
технології – еволюційний і революційний. |
Сучасні тенденції розвитку світової економіки характеризуються постійним
розширенням господарських зв'язків та міжнародної економічної
кооперації. Тому пріоритетним
напрямом у політиці розвинутих
країн стали інтеграційні
процеси, що передбачає створення
умов для вільного
переміщення товарів, послуг, капіталів,
робочої сили. Це обумовлює постійне зростання транснаціональних потоків
і міжнародного транзиту вантажів. Для багатьох
держав перевезення транзитних
вантажів через свою територію стало
важливим джерелом експорту
послуг, валютних надходжень до
бюджету, створення додаткових робочих місць. Питання розвитку транзиту
посідають чільне місце
у європейській транспортній політиці.
Підтвердженням цього є
розбудова міжнародних
транспортних коридорів на
основних напрямках
транснаціональних перевезень.
Категорія:Основи економічної географії |
Переглядів:11078 |
Додав: wiktor |
Дата: 03.06.2010
| Коментарі (0)
|
АПК – поєднання сільськогосподарських, промислових,
науково-виробничих допоміжних та інших галузей виробництв, підприємств та
організацій діяльність яких пов’язана з виробництвом, зберіганням,
транспортуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.
Формування АПК є процесом, пов’язаним з високим рівнем суспільства, з переходом
сільського господарства до машинної стадії виробництва і до подальшої його
індустріалізації на базі досягнень науково-технічного прогресу.
Категорія:Основи економічної географії |
Переглядів:7599 |
Додав: wiktor |
Дата: 03.06.2010
| Коментарі (0)
|
За хемічним складом цукор майже повністю
складається з цукрози (С12Н22О11).
Цукроза міситься у рослинах. Найбільший вміст цукрози є цукровій тростині (до
18%) та коренеплодах цукрових буряків (до 25%). Країни тропічного поясу
(Мексика, Бразилія, Куба, Філіпіни та ін.) виробляють цукор з цукрової
тростини, помірного поясу – з коренеплодів цукрових буряків. Сировиною для
виробництва цукру є коренеплоди буряків, вода, вапняк, сірка тощо. Внаслідок
реакції фотосинтезу в листках буряків утворюється глюкоза і фруктоза, які
переходять у коренеплоди та під дією ферменту перетворюються у цукрозу. Вода
використовується для промивання буряків, отримання дифузійного соку, вапняного
молока, водяної пари, охолодження обладнання і тд.
Категорія:Основи економічної географії |
Переглядів:7039 |
Додав: wiktor |
Дата: 03.06.2010
| Коментарі (2)
|
Легка промисловість – це сукупність галузей, які спеціалізуються на
виробництві предметів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг,
галантерея). До галузі включають первинну обробку льону-довгунця, бавовни та
інших луб’яних культур, вовни, а також шовкомотальну, бавовняну, шовкову
підгалузі, конопле-джутове, сітков’язальне, трикотажне, валяльно-повстяне,
швейне, взуттєве виробництва, випуск нетканих матеріалів, натуральних і штучних
шкір, штучних та натуральних хутрових виробів.
Підприємства легкої промисловості розміщуються повсюдно. Їх підприємства не потребують великої кількості енергії і води. Текстильні галузі орієнтуються на сировину і споживача. Швейна, шкіряно-взуттєва і трикотажна на споживача. Крім того, усі галузі орієнтуються на достатню кількість трудових русурсів, оскільки надзвичайно трудомістка галузь де працюють як правило жінки; та розвинену транспортну мережу. Перше місце за обсягами виробничих фондів належить текстильній промисловості. Основою для виготовлення тканин служать волокна.
Категорія:Основи економічної географії |
Переглядів:7826 |
Додав: wiktor |
Дата: 03.06.2010
| Коментарі (0)
|
Будівельний комплекс
включає галузі обробної промисловості, які випускають матеріали і вироби для
промислового, житлово-цивільного, сільськогосподарського та інших видів
будівництва, стінові, покрівельні, оздоблювальні, теплоізоляційні матеріали,
конструкції та вироби тощо, а також проектні організації та безпосередньо
будівництво. Будівельні матеріали бувають природного та штучного походження. За походженням природні будівельні матеріали поділяються на рослинні (деревина, солома, очерет) та мінеральні (бутовий камінь, щебінь, галька, гравій, пісок, глина). Серед рослинних матеріалів найбільше використовують деревину: з хвойних порід сосну, ялину, модрину, ялицю; з листяних – дуб, бук, ясен.
Категорія:Основи економічної географії |
Переглядів:8263 |
Додав: wiktor |
Дата: 03.06.2010
| Коментарі (0)
|