Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн [ Додати статтю ]

Центарльна Африка: особливості господарства
Центарльна Африка, особливості господарства, Центральноафриканська Республіка, Чад Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства

 

Країни регіону суттєво різняться за рівнем економічного розвитку. Головним джерелом існування для 80 % населення є землеробство й скотарство. Віддаленість великих внутрішніх областей від океану, головних транспортних магістралей спричиняє їх господарську ізоляцію, ускладнює торговельні зв'язки і залучення до системи територіального поділу праці.

Розпад колоніальної системи супроводжувався формуванням у більшостікраїн масштабного державного сектору економіки. В Анголі було націоналізовано або взято під контроль держави численні промислові підприємства, транспорт, зв'язок, банківську справу, землю та її ресурси. Держава контролює фінанси, кредитну систему, страхування, зовнішню торгівлю. У ДРК держава володіє мінеральними, лісовими й земельними ресурсами, націоналізовані тут провідні промислові підприємства, банки, страхові установи. У Камеруні державний сектор займає головні позиції у сферах транспорту (в залізничному транспорті державі належить 100 % капіталу компаній, у повітряному — 70, морському — 66, міському транспорті — 65 %), зв'язку, енергетичного господарства й водопостачання; посилилися її позиції у сільському господарстві. У ЦАР націоналізовані річковий транспорт і виробництво електроенергії. Економічна політика Чаду та інших країн спрямована на заохочення приватного підприємництва, залучення іноземного капіталу. Приватний іноземний капітал сконцентрований переважно у гірничодобувній та обробній промисловості, виробництві споживчих товарів.

Один із найбільших обсягів загального рівня ВНП в регіоні — у Габоні (понад 7,7 млрд дол. у 2000 р.), на душу населення припадає майже 6000 дол. (найвищий показник в регіоні). Основою економіки країни є видобувна промисловість (нафтова та гірничорудна). До 70 % валових внутрішніх капіталовкладень надходить з-за кордону. Іноземний капітал більшості компаній — французький, американський, південноафриканський.

У МГПП країни регіону представлені галузями видобувної промисловості (нафтова, гірничорудна — мідь, марганець, рідкоземельні метали, алмазодобувна). Із сільськогосподарських галузей зорієнтоване на експорт вирощування олійної пальми, бавовнику, какао, бананів, сизалю, кави, каучуконосів. Повсюдно розвинуті заготівля та експорт тропічної деревини.

 

Сільське господарство

 

Сільське господарство є основою економіки регіону, джерелом засобів до існування сільського і значної частини міського населення. На більшості території переважають общинне землеволодіння, дрібні натуральні й напівнатуральні господарства.

Рослинництво. У більшості країн домінує споживче землеробство, в основі якого — підсічно-вогнева система, заснована на використанні природної родючості грунтів. Дрібнотоварні, технічно відсталі, малопродуктивні господарства африканських селян виробляють продукти харчування для власних потреб і частково — на продаж.

Найбільше оброблюваних земель зайнято продовольчими культурами переважно споживчого призначення. Це маніок (головний в Африці регіон за його зборами), батат і ямс, таро, поширені кава (сорти «робуста», «арабіка», «нана», «екзельса»), какао-боби, чай, банани «плантен», а також рис, кукурудза. Вирощують у регіоні цукрову тростину, бавовник, тютюн, каучуконоси (гевею).

Одна з головних сільськогосподарських культур олійна пальма використовується як харчова й технічна культура. Серед інших олійних культур у багатьох районах вирощують сезам й арахіс.

Для місцевих потреб культивують переважно такі зернові, як просо та сорго. Високими є врожаї бананів, апельсинів, лимонів, ананасів, манго, авокадо.

Повсюдно селяни вирощують овочі (капусту, помідори, картоплю тощо). Додаткові заняття населення — полювання й збирання плодів дикорослої олійної пальми.

Тваринництво. Є малопродуктивною, слаборозвинутою галуззю сільського господарства. У більшості районів розведенню великої і навіть дрібної рогатої худоби перешкоджає муха цеце. Налічується до 37 млн голів великої рогатої худоби і 22 млн кіз та овець, більшість яких зосереджена у зоні саван. Повсюдно розводять домашню птицю — курей, качок, індиків, цесарок. Провідним у фермерському птахівництві є курей, особливо навколо міст. У північній частині Чаду розводять верблюдів.

Рибальство. Прибережні морські води регіону багаті на рибу (тунцеві). Щорічний її вилов становить 320 тис. т.

Лісове господарство. Важливою сферою економіки регіону є заготівля, часткова переробка, експорт тропічної деревини (Габон, ДРК, Конго тощо). На світовому ринку мають великий попит чорне, червоне, жовте дерево, дусьє, сіпо, акажу (вид червоного дерева), махагоні тощо. Камерун — єдиний постачальник на світовий ринок цінної деревини азобе (залізне дерево), ДРК — цінного дерева лімба. Загалом регіон експортує більше 1/3 всієї африканської лісової продукції, заготовляючи до 200 порід дерев. Проте запаси найціннішої деревини починають вичерпуватися.

Останнім часом у багатьох країнах регіону скорочуються обсяги сільськогосподарського виробництва, що спричиняє загострення продовольчої проблеми. Додатковим джерелом продовольства для населення є багатий рослинний і тваринний світ лісів та саван.

 

Промисловість

 

Природно-ресурсний потенціал та особливості сільського господарства регіону зумовили переважний розвиток гірничодобувної промисловості, харчової й лісопереробної галузей. Багато промислових підприємств регіону були створені ще у колоніальний період і потребують докорінної модернізації.

Видобувні галузі. Провідне місце у промисловості належить видобувним галузям і частковій переробці різних видів природної сировини. Видобуток нафти у регіоні досягає 58 млн т (Габон, Ангола, Камерун), уся вона експортується. Нафтопереробні підприємства діють у Габоні, ДРК та Анголі.

Габон є одним із головних у світі постачальників руд марганцю, урану, залізної руди. Конго постачає на світовий ринок калійну сіль, руди кольорових і рідкісних металів, ЦАР — уран, ДРК — один з найбільших у світі (3-тє місце) постачальників технічних алмазів (13,5 млн каратів) і кобальту (70 % світового виробництва), у Камеруні видобувають золото, кіаніт, вапняк, мармур.

Енергетика. Основою електроенергетики регіону є ГЕС. Найбільші з них побудовані у ДРК, Анголі, Камеруні тощо. У ДРК здійснюється будівництво однієї з найбільших у світі ГЕС «Інга». Найзначніші ТЕС працюють біля великих міст. У Шабі (ДРК) споруджено єдину в Африці геотермальну електростанцію. Широко використовується (переважно на річковому й залізничному транспорті, деяких промислових підприємствах) деревне паливо. Щорічно країни регіону виробляють 17 661 млн кВт • год електроенергії. Понад 2/3 її споживає гірничовидобувна промисловість.

Металургія. Наявність потужної мінерально-сировинної бази зумовила розвиток у регіоні повного металургійного циклу, насамперед у кольоровій металургії. В Анголі, ДРК й Камеруні діють не лише гірничорудні підприємства, а й заводи з виплавки високоякісних металів.

Машинобудування. Машинобудівні підприємства представлені невеликими заводами із складання велосипедів, мотоциклів та автомашин у ДРК, радіоапаратури й електротехнічних приладів, сільськогосподарського інвентарю в Камеруні. Невеликі суднобудівні та судноремонтні верфі є в Анголі та ДРК.

Хімічна промисловість. Представлена незначними підприємствами з виробництва фарб, лаків, мастил, гумового взуття. У Конго й Камеруні виробляють мінеральні добрива, у ДРК — вибухові речовини. Фармацевтична галузь створена в Анголі й ДРК.

Лісова і деревообробна промисловість. У Центральній Африці найбагатші на материку лісові ресурси. Країни регіону в значних масштабах експортують деревину рідкісних порід (червоне, чорне, жовте дерева). В Анголі поширені лісорозсадники, де вирощують і заготовляють евкаліптові дерева. За запасами й заготівлею деревини окуме (цінна сировина фанерного виробництва) Габон посідає 1-ше місце у світі, там знаходиться найбільший в Африці завод клеєної фанери. Лісопильна промисловість тяжіє до районів лісорозробок.

Легка промисловість. Є однією з найрозвинутіших галузей обробної промисловості. Текстильне виробництво випускає тканини, вату, одяг тощо, у великих обсягах виготовляють у регіоні взуття, мішковину й вироби з неї та ін.

Харчова промисловість. Пов'язана з переробкою продуктів, призначених для експорту (какао-бобів і сирої кави, олії, фруктових соків й консервів). Також функціонують цукрові та пивоварні комбінати, тютюнові фабрики (ДРК, Габон, Конго).

Традиційні ремесла. Збереглися повсюдно. Мешканці регіону є умілими майстрами з різьблення по дереву й кістці, з обробки шкіри, плетіння кошиків. У деяких країнах (ЦАР) конкретні види ремесел закріплені абозачоловіками, абоза жінками. Так, плетінням кошиків, меблів, канатів можуть займатися тільки чоловіки, а гончарне виробництво — привілей жінок.

Останніми роками в країнах регіону зростає кількість підприємств, які виготовляють вироби з імпортних складників та напівфабрикатів (автоскладання, електротехнічні підприємства, випуск пластмас, та побутової хімії тощо). Розширення виробництва споживчих товарів дещо стримується відносно вузьким внутрішнім ринком регіону та недостатньо розвинутою транспортною і торговельно-збутовими мережами.

Фото:
Джерело:
Категорія: Економічна географія зарубіжних країн | Додав: wiktor (02.10.2010)
Переглядів: 5806 | Теги: Чад, особливості господарства, Центральноафриканська Республіка, Центарльна Африка | Рейтинг: 0.0/0
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar