Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн [ Додати статтю ]

Політико-територіальні утворення

Політико-територіальні утворення, держави, колонія, заморські території, департаментиПолітико-територіальні утворення

 

У світі існують різноманітні політико-територіальні утворення, які склалися історично і відображають особливості історико-географічного розвитку суспільства загалом та в конкретних регіонах і на територіях земної кулі.

Політико-територіальне утворення — одиниця політико-географічного простору з певними об'єктивно існуючими та взаємопов'язаними елементами політичної сфери (політичними та адміністративними кордонами, центрами управління, органами влади та ін.), які функціонують у межах визначеної території.

На політичній карті світу існує чотири типи політико-територіальних утворень: держави, залежні території, спірні території, території Антарктики.

 Держави. Головною ознакою держави є наявність суверенітету.

Державний суверенітет—незалежність держави, що полягає в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні й зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої держави.

Суверенітет — це повнота законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території. Він завжди є повним і винятковим. Поняття «суверенітет держави» покладено в основу загальновизнаних принципів міжнародного права: принцип суверенної рівності держав принцип взаємної поваги державного суверенітету; принцип недоторканності державних кордонів; принцип невтручання держав у внутрішні справи інших держав та ін.

Головні ознаки держави:

— наявність особливої системи органів і установ, які разом утворюють механізм держави;

— наявність права, тобто обов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою;

    наявність визначеної території, в межах якої діє державна влада.

 Залежні території (колонії).

Колонія — (лат.— заселяю, живу) — країна або територія, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії) не має політичної, економічної самостійності; управління нею здійснюється на підставі спеціального режиму.

Перші колоніальні імперії — Іспанська і Португальська — утворилися з настанням періоду Великих географічних відкриттів. Криза колоніальної системи розпочалася після Першої світової війни й особливо посилилася після Другої світової війни. На початку XX ст. площа колоній у світі становила приблизно 57,9 млн км , наприкінці сторіччя — майже 135,4 тис. км2 із населенням до 12 млн осіб.

 Найбільша кількість володінь належала таким країнам:

 Франція:

1. Острів Амстердам (Індійський океан)

2. Острів Гваделупа — «заморський департамент» (Карибське море)

3. Острови Глор'єз (Індійський океан)

4. Острів Європа (Індійський океан)

5. Острів Кергелен (Індійський океан)

6. Острів Кліпертон (Тихий океан)

7. Острови Крозе (Індійський океан)

8. Острови Маоре (Майотта) — «особливе територіальне утворення» (Індійський океан)

9. Острів Мартініка — «заморський департамент» (Карибське море)

10. Нова Каледонія (Тихий океан)

11. Реюньйон — «заморський департамент» (Індійський океан)

12. Острів Сен-Мартен (володіє ним разом із Нідерландами)

13. Острів Сен-Поль (Індійський океан)

14. Острови Сен-П’єр і Мікелон (Атлантичний океан)

15. Острів Тромлен (Індійський океан)

16. Острови Уолліс і Футуна (Тихий океан)

17. Французька Гвіана — «заморський департамент» (Південна Америка)

18. Французька Полінезія: острови Товариства, Туамоту, Маркізькі, Тубуаї, Бас та ін. (Океанія)

 

Велика Британія:

1. Архіпелаг Чагос (Індійський океан)

2. Бермудські Острови (Атлантичний океан)

3. Віргінські Острови (Карібське море)

4. Гібралтар (спірна територія з Іспанією)

5. Кайманові Острови (Карібське море)

6. Острів Ангілья (Карібське море)

7. Острів Вознесіння (Атлантичний океан)

8. Острів Гоф (Атлантичний океан)

9. Острів Монтсеррат (Карібське море)

10. Острів Піткерн (Океанія)

11. Острів Святої Єлени (Атлантичний океан)

12. Острови Теркс і Кайкос (Карібське море)

13. Острови Трістан-да-Кунья (Атлантичний океан)

14. Фолклендські (Мальвінські) Острови (спірна територія Великої Британії й Аргентини)

 

США:

1. Атол Уейк (центральна частина Тихого океану)

2. Віргінські Острови (Карібське море)

3. Військові бази на островах Джонстон і Сенд, незаселені острови Пальміра, Джарвіс, Кінгмен-Риф, Хоуленд і Бейкер (Океанія)

4. Східне Самоа (Океанія)

5. Маріанські Острови — підопічна територія США (Тихий океан)

6. Острів Гуам (у групі Маріанських островів)

7. Острів Мідуей (Тихий океан)

8. Острів Мона (Тихий океан)

9. Пуерто-Ріко (з 1952 р. має статус держави, «вільно приєднаної» до США, з правами самоврядування)

 

Австралія:

1. Кокосові (Кілінг) Острови — «вільна асоціація» з Австралією (Океанія)

2. Острів Норфолк (Океанія)

3. Острів Різдва (Індійський океан)

 

Нідерланди:

1. Антильські (Нідерландські) Острови (Карибське море)

2. Острів Аруба (Карибське море)

 Форма колоніальної залежності буває різною. Відповідно залежні території можуть мати такий статус:

Заморські території. Формально мають ті самі органи влади, що й одиниці адміністративного поділу метрополії:

— у Франції — це заморські департаменти (Французька Гвіана, Гваделупа, Мартініка, Реюньйон) та заморські території метрополії (Французька Полінезія, Нова Каледонія, Уолліс та Футуна, Французькі Південні та Антарктичні землі);

— у Нідерландах — Антильські (Нідерландські) Острови, які мають статус «автономної частини Королівства Нідерландів» та о. Аруба зі статусом адміністративної території Королівства Нідерландів з внутрішнім самоврядуванням;

— у США — Пуерто-Ріко зі статусом «вільно приєднаної» до США держави;

— у Данії — Гренландія та Фарерські Острови зі статусом самоврядної частини Данії.

Протекторати (лат. — захисник, покровитель). Це форма колоніальної залежності, що встановлюється нерівноправним договором, за яким держава-протектор здійснює зовнішні відносини і вирішує інші найважливіші питання політики протекторату. Формально в Європі протекторатами є: Монако (протектор — Франція), Сан-Марино (протектор — Італія), Ліхтенштейн (протектор — Швейцарія). В минулому протекторатами Великої Британії з 1892 до 1971 року були князівства так званого Договірного Оману (нині ОАЕ), з 1916 по 1971 рік — Катар.

Підопічні території. Це залежні території, які керуються створеною після Другої світової війни системою міжнародної опіки за дорученням і від імені 00Н. До одержання цими територіями незалежності, наприклад, Каролінські, Маршаллові Острови були під опікою США, частина Каролінських Островів — острови Палау — під опікою 00Н. На даний час Маріанські Острови перебувають під опікою США.

Домініон (англ. — володіння, влада). Це самоврядні частини у складі Британської імперії, які визнали главою англійського короля (королеву): Канада з 1867 р., Австралія з 1901 р., Нова Зеландія з 1907 р., Південноафриканський Союз з 1910 р. Після утворення Британської Співдружності термін «домініон» вилучено з ужитку.

У минулому були поширені такі форми залежності:

васалітет (лат. — слуга), за якого сильніша країна давала державі-васалу деяку формальну самостійність, використовувала її правлячий клас як опору свого панування;

мандатні (підмандатні) території — загальна назва колишніх колоній Німеччини і деяких володінь Османської імперії, переданих після Першої світової війни Лігою націй під керування країнам-переможницям на основі мандата;

кондомініум (лат.— володіння) — співволодіння, спільне здійснення верховної влади над однією територією двома або кількома державами (наприклад, із 1899 по 1956 рік англо-єгипетським співволодінням був Судан).

 Спірні території. Це території, на які претендують дві або більше держав. У світі існує до 300 пунктів і територій, які є предметами суперечок, а в 100 з них наявна гостра конфліктна ситуація. Головними причинами таких ситуацій є: несправедливі договори про кордони або незадоволеність ними країн; нав'язані силою кордони (наприклад, колонізаторами); поділ території, на якій мешкає один народ або етнічна група; складність встановлення кордонів по природних об'єктах (наприклад, в Африці, Південно-Західній Азії).

Основні спірні території об'єднують у такі групи:

1) території, які 00Н визнає «де-юре» і вимагає надання їм незалежності:

— Палестина (окупована Ізраїлем);

— Західна Сахара (окупована Марокко);

2) території, які існують «де-факто», але не визнаються 00Н:

— Тайвань (Китай вважає цю країну невід'ємною своєю частиною і вимагає возз'єднання);

— о. Майотта (Маоре) (залежить від Франції і знаходиться в архіпелазі Коморських островів, 00Н визнає право Федеральної Ісламської Республіки Коморські Острови на цей острів);

— міста Сеута і Мелілья (володіння Іспанії на півночі Марокко, які ця країна вимагає повернути до складу своєї державної території);

3) фактично спірні території:

— Фолклендські (Мальвінські) Острови — предмет суперечки між Великою Британією й Аргентиною, що у 1982 р. спричинила військовий конфлікт, перемогу в якому одержала Велика Британія, але Аргентина й досі не визнає існуючого статусу островів і вимагає їх возз'єднання зі своєю державною територією;

— штат Джамму і Кашмір — спірна територія між Індією та Пакистаном, яка вже понад півстоліття є «гарячою точкою» Азії;

— територія площею 508 км2 на лівому (іранському) березі р. Шатт-ель-Араб, в гирлі якої Ірак побудував нафтоекспортний порт Фао, спричинила восьмирічну ірано-іракську війну за володіння цією зоною;

— прикордонні спірні території в басейні Амазонки між Еквадором і Перу. В 1941—1942 рр. внаслідок війни з Еквадором Перу закріпила за собою більшу частину цих територій.

Наявність спірних територій на планеті часто зумовлює виникнення осередків міжнародної напруженості, так званих «гарячих точок». Причинами їх появи також можуть бути соціально-політичні протиріччя, що мають національно-релігійне забарвлення (Ліван, Кіпр, Північна Ірландія—Ольстер, Туреччина, Іспанія, Росія та ін.), боротьба внутріконтинентальних країн за вихід до моря тощо. Багато міждержавних суперечок пов'язано з кордонами колишніх колоніальних країн. Наприклад, в Африці територіальні суперечки стосуються 20 % площі континенту, не демарковано майже 40 % протяжності державних кордонів. Багато державних кордонів африканських країн не збігаються з етнічними межами, що породжує конфлікти (Сомалі, Західна Сахара, Уганда, Кенія та ін.). Країни Латинської Америки пред'являють одна одній до 10 територіальних претензій.

 Антарктида і території на південь від 60° пд. ш. Існуючим договором про Антарктику від 01.12.1959 р. оголошено Антарктиду й Антарктику територіями, які не належать жодній державі й можуть використовуватися тільки в цілях миру і науки.

 Сучасне розмаїття політико-територіальних утворень у світі є наслідком багатовікового періоду розвитку людства, створених ним політичних та владних інституцій і відображає сучасну організацію світового політико-географічного простору.

Фото:
Джерело:
Категорія: Економічна географія зарубіжних країн | Додав: wiktor (09.08.2010)
Переглядів: 12287 | Теги: заморські території, держави, департаменти, колонія, Політико-територіальні утворення | Рейтинг: 3.7/3
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
ComForm">
avatar