Схід   Австралії   гористий.   Гори   середньої   висоти   простягаються   уздовж   узбережжя,   повторюючи   його   обрису,   від   південно-сходу півострова Кейп-Йорк до Бассової протоки. Цей складчастий   пояс, що   почав   формуватися   в   палеозої   і   зазнав руху в  мезокайнозої,  складається  з  декількох  частин, що   відрізняються   за   геологічною   будовою і рельєфом. Простираючись в межах субекваторіального і тропічного поясів,   північна   частина   гір   Східної   Австралії   характеризується дуже жарким  і  вологим  (особливо в літню пору)   кліматом  і може бути виділена  в окремий  регіон. Осьова його частина — Великий   Вододільний   хребет - являє   собою верхньопалеозойську складчасту систему,  вирівняну і  підняту   у   вигляді  асиметричного зводу   в неогені.   Розлами   й   ерозійні  балки   розчленовують   хребет   на   окремі масиви.   Крім   зібраних   у   складки   осадових   порід,   у будові гір   велику   роль   відіграють   вулканогенні   породи різного віку, особливо базальти.  На півночі гори складені гранітами, сланцями  і базальтами, що містять запаси олов'яних руд. Найбільшої висоти (до 1600 м)  вони досягають біля східного узбережжя, до якого підходять упритул. Східний  схил  гір   розбитий  скидами  й   утворює  майже  недоступне   з   моря сильно   розчленоване узбережжя. До середини країни гори знижуються, переходячи в невисокий  і  положистий хребет. В аллювії річок цього району зустрічається золото. Південніше 28° пд.ш. гори стають значно вужчими; поверхні  їхні  складають  горизонтальні  мезозойські товщі  і могутні базальтові покриви, що ховають опущену складчасту основу.  Глибові  гори змінюються хребтами  зі столовими поверхнями висотою   1000—1600 м, що до заходу переходять   у   горбисті   височини,   так   звані даунси, зрошувані верхів'ями ріки Дарлінг. Біля східного підніжжя гір лежить горбиста  прибережна  смуга  шириною до 50 км. Протягом усього року регіон знаходиться під впливом пасатів, що приносять на материк вологе, тропічне повітря. Улітку пасатна циркуляція буває особливо інтенсивною і по своїх властивостях пасат нагадує вологий мусон. Узимку пасат слабшає, принесене ним повітря відносно сухе і кількість опадів помітно знижується. Загальна річна кількість опадів на узбережжі і приморських схилах гір близько 1500 мм, у внутрішніх частинах воно знижується до 800 мм.

Температурні умови Північного сходу обумовлені його великою довжиною з півночі на південь і гірським рельєфом. На півночі і самому узбережжі коливання температури протягом року незначне; середня липнева температура там біля + 18°С, а середня січнева трохи більш +20°С. У горах середня температура самого холодного місяця тримається біля —5°С, мінімум досягає — 10°С. Улітку бувають раптові зниження температури в зв'язку з проникненням холодних повітряних мас з півдня: менш ніж за годину температура може упасти на 10°С.

У Тихий океан стікають короткі (не більш 400 км довжиною) порожисті ріки, що часто змінюють напрямок течії. Це бурхливі і багатоводні водотоки, що живляться дощовими опадами. На західному схилі беруть початок деякі кріки, що направляються убік озера Ейр, а на півдні — Дарлінг, притока Муррея. Основне живлення всіх рік західного схилу також відбувається за рахунок дощів, що випадають у горах.

Північний схід — сама  лісиста   частина   материка,   але   в   той же час і сильно змінена господарською діяльністю. Вид і склад лісів різноманітні і залежать насамперед від кількості опадів. У найбільш вологих і теплих районах від узбережжя до висоти 1000—1200 м схили гір були покриті вологим тропічним лісом з пальмами, деревоподібними папоротями і ліанами. Тепер їх змінили плантації цукрового очерету, насадження тропічних плодових дерев і пасовища.

На західних схилах гір, де опадів випадає менше, розріджені ліси з евкаліптів і деяких хвойних дерев змінилися полями зернових.

У верхніх частинах гір росте низькорослий ліс, а з висоти 1600—1900 м його змінює субальпійське криволісся і зарості чагарників з вереску, миртових, карликових буків з ділянками злакових лугів.

Зі зникненням лісів зубожів і своєрідний тваринний світ, основні представники якого ведуть деревний спосіб життя чи селяться біля води.

Південний Схід. Близько 30° пд.ш. змінно вологий тропічний клімат поступово починає змінюватися субтропічним з рівномірним зволоженням. До півдня від глибокої поперечної тектонічної долини ріки Хантер, збудованої вугленосними пермокарбоновими відкладеннями, міняється і загальний характер рельєфу. Регіон Південного Сходу Австралії, що включає південну частину гір і рівнину басейну Муррея — Дарлінга, найбільш сприятливий для життя і господарської діяльності. Там зосереджена основна частина населення Австралії.

До півдня від долини Хантера до 1200 м піднімається столове плато Блакитних гір, прорізаних глибокими каньйонами рік. Обмежена високими уступами прибережна смуга порізана зручними бухтами, в одній з який розташоване найбільше місто і порт східного узбережжя Сідней.

Наступний на південь ланцюг гірської системи Східної Австралії — Австралійські Альпи (Сніжні гори) із середньою висотою 1500 м. Вершини їх, у тому числі г. Косцюшко (2228 м), мають у рельєфі сліди древнього заледеніння.

На крайньому півдні материка головна гірська система Австралії за назвою Вікторіанських гір має широтне простягання, обмежуючи з півдня південну палеозойську синеклізу Маррі, що відповідає загальному басейну рік Муррея -Дарлінга. З північного заходу і заходу басейн замкнутий байкальськими структурами гір Фліндерс і Лофті. Між горами на південному сході й аккумулятивною низовиною внутрішніх районів лежить смуга розчленованих долинами рік горбистих передгір'їв — даунсов. Південні гірські хребти облямовують з півночі затоку Порт-Філіп, на березі якої розташоване найбільше місто Австралії Мельбурн.

У  горах  Фліндерс   знаходяться  великі   родовища  залізної руди і поліметалів   (цинку, свинцю, срібла), на півдні — розроблювальні    родовища золота.

Опади в південно-східну частину Австралії надходять зі сходу і заходу, але основна їх кількість випадає на схилах гір, особливо на південному сході (до висоти 1000 м). Максимум буває на заході узимку, а на сході влітку і восени. Відсутню для землеробства воду дають ріка Муррей і його приплив Маррамбіджі, на яких створені найбільші в країні гідроспоруди.

Відносно рівний хід температури ( + 5, +10°С в липні, +15, + 20°С в січні) іноді порушується вторгненнями холодних повітряних мас з півдня, що викликають узимку спад температури нижче 0°С і випадання снігу. На вершинах Австралійських Альп сніг лежить усю зиму, а іноді в западинах рельєфу затримується й у теплий час.

 Сухі рідколісся, що переважали в минулому, і зарості чагарників на коричневих і сіро-коричневих ґрунтах поступилися місцем полям пшениці, виноградникам, насадженням маслинового дерева. На алювіальних ґрунтах річкових долин розвите рисосіяння. У горах на найбільш вологих схилах є евкаліптові ліси, що є джерелом цінної деревини.