Відтворення населення. Демографічна
політика держав

 Питання лекції

1.      Географія населення як наука.

2.      Поняття про народонаселення.

3.      Чисельність населення світу, її динаміка.

Рекомендована література

1.     
Голиков
А.П. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А.П. Голиков,
Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. – К.: Либідь, 1997. – 320 с.

2.      Демографический
словарь. – М., 1985. – 750 с.

3.      Прибиткова
І.М. Основи демографії. – К.: АптЕк, 1997. – 254 с.

4.      Топчієв
О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт,
2001. – 560 с.

5.      Шувалов
Е.Л. География населения. – М., 1985.

Відтворення населення – це безперервне його оновлення за
рахунок появи одних життів і зникнення інших.

Природний рух –  процес зміни чисельності та складу населення внаслідок його відтворення.

Основними показниками що характеризують  природний рух населення є смертність, народжуваність та природний приріст. Дані  показники можуть бути абсолютними (кількість народжених чи померлих в тисячах  чи мільйонах чоловік), та відносними (кількість народжених чи померлих на кожну  1000 чоловік, виражається в %₀).

   Де                                

В Україні природний приріст на 1999 рік  досягнув найнижчої цифри – 350 тисяч. Смертність можна розраховувати як для населення в цілому, так і для окремих його вікових груп. Якщо природний приріст  від’ємний відбувається процес депопуляції населення – систематичне скорочення  чисельності населенням з одночасним погіршенням його якісних характеристик.

Використовуються й інші показники, наприклад коефіцієнт життєвості (К_Ж), який показує, скільки  народжених припадає на 100 випадків смертей:

Важливе значення мають показники чисельності одружених та розлучених, коефіцієнт нестабільності шлюбів:

 де D – число одружених за рік, а С –  число розлучених за рік.

В Україні на сучасному етапі на 7 шлюбів  припадає в середньому 4 розлучення.

У процесі народження дітей, бере участь не все населення, а тільки жінки дітородного віку (15-49 років). Визначають коефіцієнт  плідності, або фертильності (F):

Основними факторами що впливають на рівень народжуваності є умови життя населення, розвиток культури, добробуту, залучення жінок до участі в економічній сфері, релігійних поглядів. Рівень смертності пов’язаний з матеріальним становищем людей, розвитком здоров’я, харчуванням, способом життя, політичних ситуацій (військових конфліктів).

Демографи виділяють 3 типи відтворення населення:

1.      „архетип” – характерний був для первісного суспільства, коли народжуваність обмежувалася ресурсним фактором. Показники народжуваності відповідали показникам смертності.

2.      „традиційний” – характеризується високою народжуваністю та високою смертністю.

3.      „сучасний” – характеризується низькою народжуваністю та низькою смертністю.

Перехід від одного типу до іншого називають „демографічним переходом”. Процес переходу включає чотири фази:

1.      збереження народжуваності при скорочені смертності;

2.      зниження народжуваності і смертності (перехід до малодітних сімей);

3.      підвищення смертності за рахунок старіння населення;

4.      народжуваність і смертність зрівнюється.

„Демографічний вибух” – різке збільшення кількості населення внаслідок зменшення смертності.

Регіони	Загальні коефіцієнти, %о
	народжуваність	смертність	природний приріст
Світ в цілому	25	9	16
Африка	42	14	28
Латинська Америка	26	7	19
Північна Америка	16	9	7
Азія	25	8	17
Європа	12	11	1
Австралія і Океанія	19	8	11

В Африці збереження хоч одного сина до часу, коли батькові виповниться за 60р., вимагає народження в сім’ї 6-7 дітей. Результати опитування в даних країнах показують, що в середньому прагнуть мати кількість дітей: в Кенії – 6, Нігерія – 6-7, Гана – 7. Для 60% країн що розвиваються характерні високі темпи народжуваності. Найвищі показники народжуваності там де ранній вік вступу в шлюб. В Індії, Бангладеші, Афганістані вступ до шлюбу в 12-13 років.

Однією з спроб виявити економіко-демографічні взаємозв’язки стала теорія Т. Мальтуса. У 1798 році він видав трактат „Досвід про закон народонаселення і його вплив на поліпшення суспільного добробуту”. Т. Мальтус у своїй теорії відстоював ідею біологічної природи відтворення населення. Згідно його закону населення зростає в геометричній прогресії, тоді як засоби існування лише в арифметичній. Відтак між чисельністю населення і засобами існування виникають диспропорції. Вихід із соціальних бід Т. Мальтус вбачав у скороченні народжуваності.

Демографічна політика – комплекс державних заходів спрямованих на врегулювання процесів народонаселення. Заходи можуть бути спрямовані як на зменшення кількості населення (через систему податків, штрафів, інших дії держав - Китай, Індія, Шрі-Ланка і тд.), так і на збільшення чисельності населення (грошова допомога та пільги багатодітним матерям, оплата коштів по догляду за дитиною – Німеччина, Франція, країни Скандинавії та ін.).