| Головна » Статті » Теорія географії » Геологія | [ Додати статтю ] |
Магматизм і його вплив на процеси рельєфотворення
 Один з головних ендогенних процесів - магматизм проявляється в основному через створення інтрузивних та ефузивних гірських порід. Вже сам собою процес формування магматичних порід відіграє значну рельєфотворчу роль, оскільки підняті до поверхні магматичні утворення мають більшу стійкість до руйнування зовнішніми агентами, ніж навколишні осадові породи. Разом з тим, створені виверженими породами магматичні тіла часто безпосередньо впливають на рельєф. утворюючи особливі форми і типи поверхні.Інтрузивний магматизм. Здавалося б, що інтрузивний магматизм, який протікає на глибині, не може безпосередньо впливати на формування рельєфу. Однак, це далеко не так. Розглянемо участь у рельєфотворенні основних інтрузивних тіл. Батоліти найчастіше виходять на поверхню в центральних частинах антиклінальних піднять, зруйнованих екзогенними процесами, і утворюють крупні додатні форми рельєфу, ускладнені більш дрібними формами, різноманітність яких залежить від переважного впливу тих чи інших зовнішніх агентів у різних фізико-географічних умовах. Один з найбільших відпре¬парованих батолітів, що відбивається у сучасному рельєфі, відомий у Північній Америці - його довжина перевищує 200 км при ширині до 80 км. Серед значних батолітів, які приймають участь у рельєфотворенні, згадаємо Чакил-Каян у Зеравшанському хребті на Памірі, великий масив у Алагезькому хребті (Закавказзя) та ін. Досить крупні батоліти виходять на поверхню серед зруйнованих кри¬сталічних утворень Українського щита та в деяких інших регіонах України. Ще більш яскраво проявляється геоморфологічна роль лаколітів. Вони зустрічаються поодинці або в групах і чітко простежуються у сучасному рельєфі у вигляді куполів ("короваїв"). Осадова покрівля цих "недорозвинених вулканів минулого" часто зруйнована або й зовсім зне¬сена, і на поверхню виходить більш стійке до процесів денудації інтрузивне ядро. Широко ві¬домі лаколітові угрупування Кавказьких мінеральних вод (гори Лиса, Зміїна, Машук та ін.), на заході США та в цілому ряді інших-регіонів світу. В Україні лаколіти найбільш чітко прояв¬яються у рельєфі Криму (Аюдаг, Кастель та ін.). Від інтрузивних тіл часто відходять різноманітні жили (січні, міжпластові), виходи яких на поверхню зумовлюють утворення стійких до процесів руйнування мікроформ рельєфу (дайки та ін.), або уступів своєрідного "сходинкового рельєфу"). Відпрепаровані пласто¬ві інтрузії, що займають великі площі, одержали назву траппової формації (від шведського "сходинки", "драбина"). Траппи відіграють помітну роль у рельєфі Східної Афри¬ки, Середньосибірського плоскогір'я та в багатьох інших регіонах Землі. В Україні відома так звана "траппова формація Волині", представлена древніми базальтовими полями Рівненської і Волинської областей. Проте, утворе¬ні ще у рифеї, волинські траппи поховані під товщами молодших відкладів, і говорити про їх участь у рельєфотворенні можна лише в аспекті історичної геології (сьогод¬ні лише базальтові кар'єри Рівненщини знаходять відображення у сучасному рельєфі). Вулканізм. Його вплив на формування рельєфу. Ефузивний магматизм (вулканізм) має пряме відображення у рельєфі Землі, зумовлюючи утворення як древніх, так і сучасних форм і типів рельєфу. Геоморфологічні особливості вулкано¬генного рельєфу насамперед зумовлюються характером вихідного отвору магматичного каналу на поверхню (кратера вулкану), в зв'язку з чим розрізняють виверження площинні, лінійні та центральні. Площинні та лінійні /тріщинні/ виверження особливо були поширені у минулі геологічні епохи, що відзначалися значно меншою стійкістю земної кори. У сучасному рельєфі з цими типами виверження пов"язані обширні лавові плато Британської Колумбії, Індостану (Деканське плоскогір'я) та ін. В Україні пе¬реважно тріщинним виверженням завдячує формування Вулканічних Карпат. На сучасному етапі розвитку Землі найбільш поширений вулканізм центрального типу, при якому лава, що подається через магматичний канал, роз¬тікається від кратеру у всі боки, поступово нарощуючи більш або менш чітко виявлену акумулятивну форму рельєфу - конус вулкану. В залежності від характеру виверження і форми конусів розрізняють кілька морфоло¬гічних типів вулканів. Маар - найпростіший тип вулканів, що утворюються внаслідок прояву тільки однієї -вибухової - дії (без нагромадження продук¬тів виверження). У рельєфі маари являють собою лійкоподібні або циліндричні негативні форми рельєфу діаметром від 200 м до 3,5 км при глибинах до 60-400 м. Часто ці за¬падини заповнені водою і являють основу озерних ландшафтів (Ейфель у Німеччині, Центральний масив у Франції та ін.). З подібними виходами на поверхню трубок вибуху пов'язане утворення ультраосновної породи кімберліту, яка відома як головне алмазовміщуюче середовище (Південна Африка. Якутія-Саха). На території України подібні форми зустрічаються у похованому вигляді: пов'язані з древніми етапами горотворення Рівненщина, Волинь). Серед найпростіших монолітних вулканічних конусів відзначимо екструзивні куполи, складені майже виключно лавовими потоками (Вірменія, Центральний Французький масив та ін.), та щитові вулкани, сформовані лавою базальтового типу (Ісландія, Гаванські острови та ін.). Проте найбільше поширення серед вулканів центрального типу мають так звані стратовулкани, які характеризуються високими крутостінними перешаруваннями лавового і пірокластичного матеріалу (Кіліманджаро, Етна, Ключевська сопка, Фудзіяма та ін.). Серед Вулканічних Карпат теж підіймаються численні конуси стратовулканів (Синяк, Бужора та ін.). Вулканічні конуси ускладнюються численними мікроформами рельєфу - лавовими гротами та печерами, паразитичними кратерами, баранкосами тощо, У вулканічних районах своєрідно протікають процеси вивітрювання та денудаційної діяльності, в зв'язку з чим для них характерний полігональний мікрорельєф (розбиті тріщинами лавові потоки часто називають "бруківкою гігантів") та численні стовпчасті утворення (особливо на лаві базальтового типу). Своєрідні морфологічні форми утворюють так звані грязьові вулкани, через кратери яких постійно або періодично вивергаються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки. В рельєфі вони являють собою конічні горби або похилі підвищення висотою до 60 м. В Україні такі вулкани поширені на Керченському півострові (Булганацька, Тарханська групи грязьових вулканів та ін.). Вулканічні процеси протягом всієї геологічної історії Землі мали чітку просторову та часову локалізацію - вони активізувалися в періоди зростання геологічної напруги (так звані епохи го¬ротворення). На сучасному етапі головними районами локалізації вулканічної діяльності є Тихо¬океанський та Середземноморсько-Центральноамериканський пояси, а також розломні зони серединноокеанічних хребтів. В Україні типових діючих вулканів зараз немає (виняток становлять лише згадані грязьові вулкани східного Криму). Класифікація вулканів - за способом виверження магми (площинні, лінійні, кратерні (центральні)); - за функціонуванням (діючі, згаслі, згасаючі); - по способу дії (однотактні, багатотактні); - по характеру виверження і складу магми (ефузивна діяльність – рідка лава основного і ультра основного складу; піропластична – серед продуктів виверження багато уламкового матеріалу; експлозивна(газово-вибухова) – з твердих уламків переважає вулканічний попіл. Вулканічні пояси Земної кулі
Літературні джерела
Переглядів: 6352
| Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 | | |||||||||||||||||||||||
| Матеріали по темі: |
