| Головна » Статті » Теорія географії » Конструктивна географія | [ Додати статтю ] |
Географічні наслідки людського впливу на природу
 Ця тема надзвичайно складна і обширна. Розглянемо її схематично. Спочатку спробуємо розділити її на окремі ланки у відповідності з головними функціями геосистем.1. Механічне переміщення твердих мас і гравітаційні процеси. Безпосередній результат видобутку і переміщення гірських порід – формування техногенних форм мезо- і мікрорельєфу: кар’єрів, виїмів, відвалів, териконів, насипів. Додаткові наслідки цієї діяльності – утворення провалів, просадок, зсувів, а також зміни рівня і режиму підземних вод, частково також гідрографічної сітки. Але найбільш інтенсивні процеси гравітаційного переміщення твердого матеріалу виявляються побічним наслідком знищення рослинності і механічної обробки грунту, а також випасу худоби. Ерозії і змиву піддається майже половина орних земель світу. Щорічно ерозія і дефляція виносять з ландшафтів суші мільярди тон ґрунтових частинок. При цьому утворюються антропогенні форми рельєфу – яри, бархани, котловини видування та ін., так що в цілому структура ландшафту може відчути необоротні перетворення. 2. Зміни вологообміну і водного балансу. Процеси стоку з давніх часів підлягають цілеспрямованому, хоча і не завжди раціональному перетворенню. Слід розрізняти вплив на гідрологічну сітку і водний баланс водозборів. Регулювання і перерозподіл річкових вод при сучасному рівні техніки стало звичною справою. Найбільш серйозні географічні наслідки при цьому пов’язані із створенням штучних водосховищ. Їх сумарна площа на Землі перевищує площу Каспійського моря. Крупні водосховища в тайзі змінюють клімат навколишніх територій, викликають підняття ґрунтових вод, заболочування, погіршення лісів. Найбільш радикальні зміни водного балансу на суші відбуваються при штучному зрошенні. При цьому посилення транспірації і випаровування, а також зміна відбивної здатності поверхні викликають суттєві зміни радіаційного балансу і клімату. За допомогою створення лісових смуг, снігозатримання і агротехнічних прийомів вдається скоротити поверхневий стік, збільшити накопичення вологи в грунті, ґрунтових водах і збільшити транспірацію, а тим самим – підвищити біологічну продуктивність. В зоні надлишкового зволоження часто здійснюються осушувальні меліорації, але вони не завжди дають лише позитивні результати; більш ефективний вплив на водний режим досягається двостороннім регулюванням, тобто поєднанням осушування і зрошування в залежності від характеру природної динаміки природного комплексу. 3. Порушення біологічної рівноваги. Органічний світ надзвичайно чутливий до антропогенного впливу. Форми цього впливу багатогранні: випадкове чи зумисне, але завжди ризиковане перенесення рослин і тварин з одних ландшафтів у інші, повне знищення окремих видів, порушення структури біоценозів, нарешті, повне знищення природних біоценозів на обширних площах і заміна їх штучними (культурними), населеними пунктами, пустошами, закинутими землями. Географічні наслідки вказаних порушень витікають з того, що органічний світ, особливо рослинний, слугує важливим стабілізуючим фактором в геосистемі. Загальновідомою є, наприклад, водоохоронна, ґрунтозахисна та протиерозійна роль лісу. Таку ж функцію виконує рослинність в тундрі, степу та пустелі. Тому порушення, а тим більше знищення рослинного покриву призводить до розвитку гравітаційних процесів, руйнуванню грунту, а також до негативних змін водного режиму. Нарешті, з рослинністю пов’язана важлива ланка біогенного кругообігу елементів. Один з планетарних наслідків знищення лісів – можливе порушення кисневого балансу в атмосфері. В локальних і регіональних масштабах вплив на рослинний покрив може суттєво проявитися на міграції азоту, фосфору, сірки та інших елементів. 4. Техногенна міграція хімічних елементів. У механізмі техногенного перетворення геосистем важлива роль належить геохімічним процесам. Людство бере із земної кори багато хімічних елементів, отримує з них нові речовини, розсіює їх по земній поверхні. Крім того, різні елементи забираються з грунту разом з врожаями; внесення добрив далеко не компенсує цього збитку. У виробничих процесах в техногенний кругообіг поряд з одними втягуються й інші елементи, що не є предметом безпосереднього вилучення. Стимулюючи різними шляхами гравітаційне перенесення речовин, людина посилює виніс елементів з ландшафту. Доля атомів, що потрапляють у техногенний кругообіг, складна і різноманітна. Різноманітними є і наслідки їх міграції. Багато з них проходить через різні ланки глобального кругообігу, особливо ті, які викидаються в атмосферу. Завдяки рухливості повітряного середовища техногенні викиди розсіюються на великих площах; багато з них потрапляють у грунт, розчиняються у поверхневих та ґрунтових водах, потрапляють у харчові ланцюги, причому деякі організми здатні до вибіркового поглинання тих чи інших, часто токсичних елементів. Вуглекислий газ та його відміни часто поглинаються водами океану. Інша частина повітряних мігрантів виноситься з річковим стоком в океан, де й закінчує свою міграцію. В процесі цього кругообігу різні елементи і речовини попутно проявляють суттєвий біохімічний вплив. Багато техногенних викидів починають свій шлях зі стічними водами. До них потрапляє і значна частина добрив та отрутохімікатів. Часто природними колекторами цих речовин виявляються внутрішні водойми, в яких акумулюються надзвичайно токсичні нітрати, пестициди, ртуть, миш’як тощо, а також побутові відходи, в тому числі детергенти, що суттєво порушують біохімічний режим озер і водосховищ. Кінцевою ланкою водної міграції елементів є Світовий океан, куди, крім того, безпосередньо скидаються нафтопродукти, відходи хімічної, атомної та інших галузей промисловості. Все це веде до прогресуючого забруднення Світового океану, а також до порушення його газового і теплового обміну з атмосферою та погіршення умов існування життя в океані. Слід зауважити, що поведінка елементів, які беруть участь у техногенній міграції, умови їх накопичення і видалення, характер реакцій, у які вони вступають, все це у великій мірі залежить від структури ландшафту, його термічного режиму, умов зволоження і дренажу, хімічного і механічного складу грунту, характеру рослинності. Від’ємні форми рельєфу сприяють концентрації техногенних викидів у атмосфері; цьому ж сприяють температурні інверсії, штилі. Велику роль у техногенному геохімічному кругообігу відіграють рослини-концентратори окремих хімічних елементів. 5. Порушення теплового балансу. Багатогранні зміни природного теплового балансу земної поверхні і атмосфери виникають як побічний результат інших техногенних впливів, а саме: перетворення підстилаючої поверхні (зрошення, штучне покриття у містах, обезліснення, створення водосховищ), запилення атмосфери, збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, надходження тепла за рахунок згорання палива. Кількісна оцінка кожного з цих факторів і їх сумарного ефекту складна і часто протирічна. Найбільш очевидним є локальний енергетичний ефект техногенних впливів, особливо у великих містах. Найбільш спірне питання – глобальні тенденції зміни теплового балансу. Людський вплив викликає різноманітні порушення у функціонуванні геосистем та змінює їх структуру. Деякі географи вважають, що достатньо змінити будь-який компонент, щоб отримати новий, антропогенний ландшафт, а оскільки господарська діяльність прямо чи опосередковано зачепила всю поверхню Землі, на вже практично не залишилось природних ландшафтів, майже всі вони замінені антропогенними. Питання про антропогенні ландшафти є достатньо складним і дискусійним. Необхідно підкреслити, що, як би сильно не був змінений ландшафт, він залишається частиною природи і повністю підвладний природним законам. Людина не може знівелювати різницю між природними ландшафтами. Антропогенні ландшафти тундри і пустелі, гір і рівнин, зандрових полів і моренних височин завжди будуть різними. Людина не створила нових компонентів ландшафту, вона лише внесла в ландшафт нові елементи – інженерні споруди, посіви, сади, водойми тощо. Ці нові елементи підлягають впливу природних процесів – вивітрювання, ерозії та інших. Вони нестійкі і не здатні до самостійного існування без постійної підтримки людини. Ландшафт ніби прагне відторгнути ці елементи як інорідні тіла. Первинний ландшафт після припинення впливу людини намагається відновити втрачену рівновагу. Стійкі результати можуть бути отримані тільки в наступних випадках: • Коли людина дає поштовх процесам, до яких ландшафт вже підготований в силу закладених в ньому природних тенденцій • Коли людина випадково чи навмисно переносить види рослин чи тварин в інший ландшафт, де вони знаходять для себе сприятливі екологічні умови. Перебудова рослинного покриву чи тваринного світу, будівництво нових споруд – далеко не достатня причина, щоб говорити про появу нових (антропогенних) ландшафтів. Навіть у самих великих містах залишаються практично незмінними і продовжують впливати на життя міських жителів і на міське господарство такі важливі ландшафтоутворюючі фактори як клімат, геологічний фундамент, рельєф. Якщо ми хочемо справді створити новий ландшафт, то це, по-перше, повинна бути стійка, незворотна і здатна до самостійного існування система. По-друге, цього не можна досягнути, змінивши будь-який компонент. Зміна тваринного світу, наприклад, навряд чи призведе до зміни клімату, водного режиму чи рельєфу. Щоб створити новий ландшафт в повному розумінні цього слова, необхідно переробити його фундамент і клімат, а ля цього треба навчитись управляти потоком радіації, циркуляцією атмосфери, тектонічними процесами. Найбільш радикальному перетворенню піддаються морфологічні одиниці ландшафту; в багатьох випадках вони замінюються новими, ніби штучними фаціями і урочищами. Але ландшафт значно більш стійка система, що визначається проявом зональних та азональних сил, які людина поки що не в силах відмінити. Тому правильно говорити про існування не антропогенних ландшафтів (створених людиною), а про похідні варіанти чи модифікації природних ландшафтів. Вони дуже численні і різноманітні. Можна виділити наступні групи модифікацій природних ландшафтів: 1. Умовно незмінні, або первісні ландшафти, що не підлягають прямому впливу або господарському використанню. 2. Слабозмінені ландшафти, в яких екстенсивне господарське використання зачепило окремі компоненти, але основні природні зв’язки залишились непорушеними, а зміни мають оборотний характер. 3. Порушені (сильно змінені) ландшафти, що перебували під інтенсивним стихійним впливом, що зачепив багато компонентів і призвів до суттєвого порушення структури в напрямку, часто необоротному і несприятливому для суспільства. 4. Культурні ландшафти, в яких природні зв’язки раціонально змінені на науковій основі в інтересах суспільства. Ландшафт – відкрита система. Багато наслідків людського впливу неможливо локалізувати в межах даного ландшафту: через циркуляцію атмосфери, стік, міграцію організмів вони набувають більш широкий радіус дії, поширюючись на обширні регіони. Таким чином, кількісне накопичення, здавалось би, суто локальних техногенних впливів поступово може призвести до суттєвого необоротного глобального ефекту.
Переглядів: 10670
| Теги:
| Рейтинг: 1.0/1 | | |||||
| Матеріали по темі: |
