Водний туризм. Сплав по ріках

1.      Особливості організації водних подорожей

2.      Вибір засобів руху та маршруту

1. Водний туризм—це подорожі, здійснювані по во­ді на суднах різного типу — шлюпках, прогулянко­вих човнах, байдарках, плотах, надувних човнах, ях­тах, моторних суднах.

           Використовуючи судна, ви маєте можливість швид­ше пересуватись і менше втомлюватись, ніж під час пішохідного походу. Водний похід дає можливість регулювати фізичне навантаження і чергувати його з відпочинком, не припиняючи руху, брати з собою більше вантажу, відвідувати місця, важкодоступні при інших способах пересування. Водні мандрівки надають вам можливість систематично купатися, зай­матися рибальством, мисливством.

          Звичайні водні мандрівки доступні людям різної фізичної підготовленості, навіть із послабленим здо­ров'ям.

           Учасники звичайної (простої) водної мандрівки повинні вміти плавати, підготувати судно до плаван­ня, робити нескладний ремонт, володіти веслом, керу­вати судном і проводити його через найпростіші при­родні перешкоди, знати судноплавну обстановку. Для походів на парусних і моторних суднах необхідно мати посвідчення на право їх водіння.

              Водникам-початківцям рекомендується вибирати ділянки рік із спокійною   водою,   без значних перешкод. Поступово, накопичивши досвід нескладних по­ходів, переходьте до освоєння більш серйозних.

              Саме в походах вихідного дня ви маєте можли­вість зробити перші кроки в оволодінні основними на­вичками туриста-водника: навчитися самим і навчити дітей плавати, веслувати, керувати судном, причалю­вати і відходити від берега, долати нескладні пере­шкоди, вивчити матеріальну частину судна. Навички і вміння, набуті в попередніх походах, закріплюйте і вдосконалюйте в наступних.

              Дуже важливо, щоб керівник та його заступник мали досвід керівництва водними походами. Свідома дисципліна, висока організованість усіх учасників походу — запорука безпеки мандрівки. Кожен турист повинен знати, що на воді розпорядження керівника виконується негайно і беззаперечно.

              Організація водного походу вимагає значної по­передньої підготовки. Перш за все заздалегідь вибе­ріть річку із зручними і короткими підходами до міс­ця початку маршруту від залізниці або автобуса, ви­значте найкоротший шлях до транспорту від кінцевої точки маршруту. Підготуйте особисте спорядження туриста-водника. Воно майже не відрізняється від спо­рядження туриста-пішохода.

         Крім кросівок або кедів рекомендуємо взяти гумові чоботи, на кожного туриста — індивідуальні ря­тувальні засоби: надувний або пробковий жилет, ря­тувальний пояс. У мандрівці згодяться надувні матра­ци, куртки, ковдри, спальні мішки, намет для продук­тів, білі шапочки, сонцезахисні окуляри тощо.

            Перед походом пригадайте самі і нагадайте дітям правила поведінки й безпеки у водному поході, а під час походу дотримуйтесь самі і вимагайте від дітей їх беззаперечного виконання.

2. Найбільш придатні для походів вихідного дня розбірні байдарки, які можна придбати в магазинах спортоварів. Вони досить стійкі, мають хорошу міст­кість і задовільні ходові якості, порівняно легкі, тому зручні для перевезення в транспорті і плавання на річках різної складності, легко ремонтуються. Та найголовніша їх перевага — це можливість розміщен­ня екіпажу обличчям у бік руху.

           До негативних якостей байдарки слід віднести не­досконалість конструкцій слабість оболонки. Навіть несильний удар об каміння може призвести до про­боїни. Саме ця обставина примушує туриста бути спостережливим, акуратним, правильно «читати» во­ду, вміло веслувати. Навчіться самі і навчіть підліт­ків, подорожуючи на байдарці, зазначати за харак­тером води, що попереду підказ, перекат чи небез­печний камінь.

         Завантажуйте байдарку на мілководді, біля низь­кого берега. Це роблять удвох: один турист подає вантаж, стоячи на березі, другий укладає його в бай­дарку. Вантаж у байдарці розміщуйте рівномірно з невеликим нахилом на корму. Харчові продукти та спорядження, які необхідно зберегти від вологи, упа­ковуйте герметично в прогумовані мішки.

              Сідайте в байдарку на плаву. Першим сідає кор­мовий веслувальник (капітан), а носовий тоді, коли кормовий уже повністю готовий до відчалювання. Ви­ходять з байдарки у зворотному порядку.

              Колону байдарок повинен очолити екіпаж поміч­ника, а керівник заходу іде замикаючим, щоб бачити всю групу. Дистанція між байдарками — 4-6 м. На малих звивистих річках направляючий і замикаючий не повинні втрачати надовго один одного з поля зору.

              Байдаркою керує капітан, а темп веслування за­дає передній веслувальник. Головний технічний еле­мент веслування — широкий і вільний рух з макси­мальним розслабленням м'язів у момент занесення весла і сильний гребок при проведенні.

              У байдарці треба сидіти якомога нижче, спираю­чись на спинку, розставивши руки трохи ширше пле­чей, тулуб нерухомий, ноги стоять на підпорі. Весло слід опускати у воду неповністю, роблячи проведення якомога довшим. Не піднімайте весло високо, не стискуйте його. Рухи виконуйте вільно, ритмічно. Не допускайте відставання жодного екіпажу. Через кож­ну годину руху причалюйте до берега на коротку зу­пинку.

              На маршруті слід робити зупинку, щоб розім'яти­ся, пограти в різні ігри, виконати кілька фізичних вправ, оглянути місцевість, поласувати ягодами. На обід зупиняйтеся не пізніше 13-ї години. У жаркий день обмежте обід бутербродом, салатом, фруктами, морсом.

              Під час походу туристам часто доводиться долати перешкоди, рухатися проти течії, по великих водой­мах. До цього треба бути готовими, знати певні пра­вила і мати стійкі навички.

              Перешкоди екіпажі долають почергово, причому першим проходить небезпечну ділянку судно з най­більш досвідченим екіпажем. За ним, тримаючись ближче до берега, йдуть інші судна. Якщо цього ви­магає обстановка, екіпаж першого човна висаджуєть­ся на берег і розвідує подальший шлях.

              Перешкоди в нескладних водних походах —мілину, перекати, каміння, завали, невеликі пороги, бере­гові зарості, бистрину тощо — долають по-різному.

              Перш ніж подолати поріг, продивіться його уваж­но з берега, а потім прийміть рішення щодо способу подолання. Ділянки з важкими порогами проходьте, страхуючи судна вірьовками з берега. Завали на річ­ках розбирайте або обходьте, переносячи судна берегом. Низькі мости та плотини також обходьте бере­гом. Для цього виберіть найбільш зручні місця причалювання, найкоротший та найзручніший шлях для переноски суден.

              Готуючись пройти під мостом, огляньте його, бо можна наштовхнутися на старі сваї і пошкодити обо­лонку байдарки. Долаючи перешкоди, повторюйте маневр «лоцманської», направляючої, байдарки, але витримуйте належну дистанцію, щоб не наштовхнути­ся на попередню байдарку, якщо вона затрималась при подоланні перешкоди.

              Проти течії на веслах рухайтесь із швидкістю нє меншою 2 км/год. Якщо з такою швидкістю йти не­можливо або для цього слід сильно веслувати, пере­ходьте на проведення мотузкою. На складних ділян­ках з перешкодами байдарку проводьте на руках або переносьте берегом.

              Найпростіший спосіб проведення байдарки мотуз­кою — «кораблик». Він вимагає менше зусиль, засто­совується при незначній швидкості течії і не дуже складному маневруванні. Для цього кінці двох моту­зок довжиною 20—25 м кріплять на носі і кормі або в місці в’язки вузлів носової та кормової обов’язок. Швидкість байдарки буде тим більшою, чим менший кут між віссю судна і напрямом течії. Змінюючи цей кут, відпускаючи чи підтягуючи носовий або кормо­вий кінець, можна вести байдарку ближче або далі від берега, обходити перешкоди.

              Туристам-початківцям слід уникати великих водойм. Основні труднощі, що зустрічаються тут — сильний вітер, великі хвилі, прибій, необхідність точного орієнтування. Отже, план переходів будуйте в залеж­ності від конкретних умов з урахуванням безпеки ту­ристів. Рухайтесь, не віддаляючись від берега, щоб мати можливість швидко причалити. В туман і дощ при поганій видимості, коли важко орієнтуватись по берегах, користуйтесь компасом. У негоду при вітрі група повинна йти компактно. Байдарку в таку пого­ду слід задраювати фартуком, на хвилю йти носом.

              При хорошій погоді велику воду проходьте вранці або ввечері, коли пануючий зустрічний вітер стихає. Вибирайте місце для ночівлі у водному поході зазда­легідь, маючи 1—2 год. світлового часу, адже береги рік, доступних для походів вихідного дня, як правило, густо заселені, на них розміщені здравниці; зустріча­ються також ділянки з крутими або болотистими бе­регами, і все це ускладнює влаштування на ночівлю.

              Під час походу систематично оглядайте байдарки, усувайте виявлені поломки. Для цього група повинна мати ремонтний набір. Туристи-водники мають добре знати умовні позначки, (встановлені на річках, основ­ні правила плавання по внутрішніх водних шляхах, орієнтуватись у судноплавній обстановці).

              Не підходьте близько до пароплавів, барж та ін­ших транспортних засобів; йдіть судноплавними річ­ками, не виходячи на головний фарватер.

              Зупиняючись на ночівлю, розвантажте байдарки, винесіть їх на берег і переверніть декою донизу, щоб роса або дощ не намочили внутрішню частину. Під час днювання або при пізньому виході групи ставте бай­дарки декою догори для своєчасного просушування. Не залишайте байдарки без догляду під час привалу.