Галузі промисловості: Харчова промисловість - Основи економічної географії - Теорія географії - Каталог статей

Меню сайту

Географічний факт

Гроза в Єгипті трапляється
раз на 200 років.

Наше опитування

географія конференція герб відео школа гори конкурс Крим 2010 озеро україна вулкан планета екологія зміна клімату туризм сайт Арктика Великобританія Європа Китай Місяць виверження Землетрус 2011 Росія карта оон фото Населення київ методика транспорт Японія природа геологія реферат Дослідження Австралія світ Океан острів клімат Льодовик прогноз Бразилія США Земля вода погода африка книга Азія Цікаве національний парк Італія річка америка канада Антарктида прапор світовий океан повінь нафта Нова Зеландія Пазинич лід сонце Атмосфера флаг

Статистика

Наші спонсори

Головна » Статті » Теорія географії » Основи економічної географії

[ Додати статтю ]

Галузі промисловості: Харчова промисловість

Харчова промисловість – галузь легкої промисловості, що спеціалізується на виробництві продуктів харчування.

Технологічні системи виробництва цукру

За хемічним складом цукор майже повністю складається з цукрози (С₁₂Н₂₂О₁₁). Цукроза міситься у рослинах. Найбільший вміст цукрози є цукровій тростині (до 18%) та коренеплодах цукрових буряків (до 25%). Країни тропічного поясу (Мексика, Бразилія, Куба, Філіпіни та ін.) виробляють цукор з цукрової тростини, помірного поясу – з коренеплодів цукрових буряків. Сировиною для виробництва цукру є коренеплоди буряків, вода, вапняк, сірка тощо. Внаслідок реакції фотосинтезу в листках буряків утворюється глюкоза і фруктоза, які переходять у коренеплоди та під дією ферменту перетворюються у цукрозу. Вода використовується для промивання буряків, отримання дифузійного соку, вапняного молока, водяної пари, охолодження обладнання і тд.

Перша цуковарня на Україні діє з 1824р. в селі Макошин на Чернігівщині.

Схема виробництва виробництва цукру:

1. Миття коренеплодів у мийній машині (близько 1,5 тис. тонн за одну добу).

2. Різання та подрібнення коренеплодів (ріжуть на смужки довжиною 9-15 см та товщиною 0,5-1см).

3. Утворення дифузійного соку. Нагрівають стружку до 60⁰С і подають у дифузійний апарат куди подають гарячу воду. Стружка вимочується 65-70 хв. За добу вимочується близько 1,5-4,5 тис. тонн стружки.

4. Знецукрену стружку відтискають на пресах висушують (жом) і використовують для відгодівлі тварин.

5. Дифузійний сік очищають від нецукристих речовин використовуючи для цього вапняне молоко (Са(ОН)₂). Щоб зменшити забарвлення продувають його при температурі 85⁰С протягом 5 хв сірчистим газом (SO₂)[1].

6. Відокремлення осаду і завислих речовин за допомогою відстійників, фільтрпресів, вакуумфільтрів, механічних пресів.

7. Випаровування дифузійного соку спочатку до сиропу а потім до перенасиченого розчину в якому кристалізуються кристалики цукру. Випаровування здійснюють за допомогою випарників та вакуум-апаратів.

8. З вакуум-апарату продукцію випускають спочатку у мішалку а потім у центрифугу. Кристали цукру відокремлюються від розчину нецукристої речовини (зеленої патоки[2]).

9. Вибраний з центрифуги цукор висушують у сушарні чи в спеціальних печах.

[1] На практиці на кожну 1000 тонн цукрових буряків використовують близько 40 кг сірки.

[2] З зеленої патоки виробляють харчову патоку (мелясу), яку використовують для виробництва етилового спирту, дріжджів, кормів для тварин, лимонної і молочної кислоти.

Фото:
Джерело:

Категорія: Основи економічної географії | Додав: wiktor (03.06.2010)

Переглядів: 7059 | Коментарі: 2 | Теги: технологія виробництва цукру, Харчова промисловість | Рейтинг: 0.0/0

Матеріали по темі:

Всього коментарів: 2

Порядок виводу коментарів:

Спам

2 wiktor • 20:11, 18.09.2010

Я колись чув, що за часів УНР для підтримки національної валюти використовувались не золоті зливки, а саме запаси цукру. (Правда чи ні точно не скажу). cool

Спам

1 Yust • 16:09, 15.09.2010

Цукрова промисловість. Галузь економіки, яка спеціалізується продукуванні білого цукру – піску з цукрового буряка цукрової тростини. До цукрової промисловості відноситься й продукування цукру – рафінаду з цукру – піску. Домінуючий чинник просторової організації галузі у випадку продукування цукру з цукрового буряка - орієнтація на джерела сировини, тобто на місця вирощування цукрового буряка, оскільки перевезення буряка на значні відстані економічно неефективні. У ряді випадків, цукрові заводи мають власні посівні площі, розташовані безпосередньо поблизу підприємства. Відходи цукрової промисловості можуть бути використані як добрива, у деяких випадках - і як корм для худоби. В Україні цукор виробляється в основному з цукрового буряку. З середини 1950-х рр. деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість - також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половини цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості. Початок виробництва цукру з цукрового буряку припадає у Західній Європі на середину ХVIII ст.; у Росії перші цукрові заводи виникли у першій половині ХVIII ст. (з привізної сировини - цукрової тростини). В Україні перші цукроварні збудовано 1824 у с. Трощині (тоді - Канівського повіту) й у с. Микишині на Чернігівщині. З початку 1840-х рр. цукроварство швидко розвивається: у 1830 р. - 6 заводів, у 1842 р. - 52, у 1848 р. - 192. Це пов'язано з вигідними природними умовами для вирощування цукрових буряків (клімат, ґрунти) та наявністю дешевої робочої сили (селяни-кріпаки). Початково цукрова промисловість розвивалася майже винятково у поміщицьких господарствах - на той час, у зв'язку з високою вартістю перевезення цукрового буряку, розміщення підприємств цукрової промисловості пов'язувалося з розміщенням сировини. Подальшому розвиткові цукрової промисловості сприяла тенденція переходу на товарне рільництво з постійно зростаючими посівами технічних культур, зокрема цукрового буряку. У 1914 р. в Російській Імперії нараховувано 241 заводів, у тому числі в Україні - 203. Цукрові заводи в Україні мали невелику потужність. Після скасування кріпацтва в Росії більшість цукроварень перейшла в руки капіталістів - поміщики залишилися далі продуцентами цукрового буряку, але цукрова промисловість зазнала деякої концентрації. З України цукор експортувався в інші частини Російської Імперії, на Близький Схід, а також до Західної Європи, переважно до Великої Британії. Серед цукрозаводчиків була низка українців, відомих меценатів: Терещенки, Симиренки, Яхненки; були також поляки (Браніцкі), євреї (Бродскіє), росіяни (Бобрінскіє).