| Головна » Статті » Теорія географії » Основи економічної географії |
Харчова
промисловість – галузь легкої промисловості, що спеціалізується на виробництві
продуктів харчування. Технологічні
системи виробництва цукру За хемічним складом цукор майже повністю
складається з цукрози (С12Н22О11).
Цукроза міситься у рослинах. Найбільший вміст цукрози є цукровій тростині (до
18%) та коренеплодах цукрових буряків (до 25%). Країни тропічного поясу
(Мексика, Бразилія, Куба, Філіпіни та ін.) виробляють цукор з цукрової
тростини, помірного поясу – з коренеплодів цукрових буряків. Сировиною для
виробництва цукру є коренеплоди буряків, вода, вапняк, сірка тощо. Внаслідок
реакції фотосинтезу в листках буряків утворюється глюкоза і фруктоза, які
переходять у коренеплоди та під дією ферменту перетворюються у цукрозу. Вода
використовується для промивання буряків, отримання дифузійного соку, вапняного
молока, водяної пари, охолодження обладнання і тд. Перша цуковарня на Україні діє з 1824р. в селі
Макошин на Чернігівщині. Схема виробництва виробництва цукру: 1. Миття коренеплодів у мийній машині (близько 1,5
тис. тонн за одну добу). 2. Різання та подрібнення коренеплодів (ріжуть на
смужки довжиною 9-15 см та товщиною 0,5-1см). 3. Утворення дифузійного соку. Нагрівають стружку
до 600С і подають у дифузійний апарат куди подають гарячу воду.
Стружка вимочується 65-70 хв. За добу вимочується близько 1,5-4,5 тис. тонн
стружки. 4. Знецукрену стружку відтискають на пресах
висушують (жом) і використовують для відгодівлі тварин. 5. Дифузійний сік очищають від нецукристих речовин
використовуючи для цього вапняне молоко (Са(ОН)2). Щоб зменшити
забарвлення продувають його при температурі 850С протягом 5 хв
сірчистим газом (SO2)[1]. 6. Відокремлення осаду і завислих речовин за
допомогою відстійників, фільтрпресів, вакуумфільтрів, механічних пресів. 7. Випаровування дифузійного соку спочатку до
сиропу а потім до перенасиченого розчину в якому кристалізуються кристалики
цукру. Випаровування здійснюють за допомогою випарників та вакуум-апаратів. 8. З вакуум-апарату продукцію випускають спочатку
у мішалку а потім у центрифугу. Кристали цукру відокремлюються від розчину
нецукристої речовини (зеленої патоки[2]). 9. Вибраний з центрифуги цукор висушують у сушарні
чи в спеціальних печах. [1] На практиці на кожну 1000
тонн цукрових буряків використовують близько 40 кг сірки. [2] З зеленої патоки виробляють харчову патоку
(мелясу), яку використовують для виробництва етилового спирту, дріжджів, кормів
для тварин, лимонної і молочної кислоти.
Переглядів: 1391
| Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 | | |||||
| Матеріали по темі: |
0
   Я колись чув, що за часів УНР для підтримки національної валюти використовувались не золоті зливки, а саме запаси цукру. (Правда чи ні точно не скажу).  |
0
Цукрова промисловість. Галузь економіки, яка спеціалізується продукуванні білого цукру – піску з цукрового буряка цукрової тростини. До цукрової промисловості відноситься й продукування цукру – рафінаду з цукру – піску. Домінуючий чинник просторової організації галузі у випадку продукування цукру з цукрового буряка - орієнтація на джерела сировини, тобто на місця вирощування цукрового буряка, оскільки перевезення буряка на значні відстані економічно неефективні. У ряді випадків, цукрові заводи мають власні посівні площі, розташовані безпосередньо поблизу підприємства. Відходи цукрової промисловості можуть бути використані як добрива, у деяких випадках - і як корм для худоби. В Україні цукор виробляється в основному з цукрового буряку. З середини 1950-х рр. деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість - також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половини цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості. Початок виробництва цукру з цукрового буряку припадає у Західній Європі на середину ХVIII ст.; у Росії перші цукрові заводи виникли у першій половині ХVIII ст. (з привізної сировини - цукрової тростини). В Україні перші цукроварні збудовано 1824 у с. Трощині (тоді - Канівського повіту) й у с. Микишині на Чернігівщині. З початку 1840-х рр. цукроварство швидко розвивається: у 1830 р. - 6 заводів, у 1842 р. - 52, у 1848 р. - 192. Це пов'язано з вигідними природними умовами для вирощування цукрових буряків (клімат, ґрунти) та наявністю дешевої робочої сили (селяни-кріпаки). Початково цукрова промисловість розвивалася майже винятково у поміщицьких господарствах - на той час, у зв'язку з високою вартістю перевезення цукрового буряку, розміщення підприємств цукрової промисловості пов'язувалося з розміщенням сировини. Подальшому розвиткові цукрової промисловості сприяла тенденція переходу на товарне рільництво з постійно зростаючими посівами технічних культур, зокрема цукрового буряку. У 1914 р. в Російській Імперії нараховувано 241 заводів, у тому числі в Україні - 203. Цукрові заводи в Україні мали невелику потужність. Після скасування кріпацтва в Росії більшість цукроварень перейшла в руки капіталістів - поміщики залишилися далі продуцентами цукрового буряку, але цукрова промисловість зазнала деякої концентрації. З України цукор експортувався в інші частини Російської Імперії, на Близький Схід, а також до Західної Європи, переважно до Великої Британії. Серед цукрозаводчиків була низка українців, відомих меценатів: Терещенки, Симиренки, Яхненки; були також поляки (Браніцкі), євреї (Бродскіє), росіяни (Бобрінскіє).
|
