Реклама

Головна » Статті » Методичні матеріали » МАН [ Додати статтю ]

Конкурс-захист МАН: основні поради

1. Організація.

Вищі етапи МАН, що супроводжуються контрольною як правило проводяться в обласних центрах (Всеукр – у Києві). Учні поселяються в гуртожитку – на обласному турі на 1 ніч, на Всеукраїнському – на тиждень. Відповідно, на «обласну» контрольну учень приїжджає зранку, а перед «Всеукраїнською» – ще й проводить ніч на твердому ліжку місцевої общаги. Звідси висновки:

  1. Повезе на змагання учня керівник від району/області. Поцікавтеся, що за людина. Часто буває так, що керує командою учитель одного з членів – і тільки ним опікується, решта ж перебувають без допомоги.
  2. Нормальний стан учня не менш важливий, ніж рівень підготовки. Дайте йому виспатися і нормально поснідати (на місці), а якщо це Всеукр – наполегливо проінструктуйте, щоб він знайшов у собі сили відірватися від захопливого спілкування з новими знайомими і зранку був на контрольній в адекватному стані (це з власного досвіду: багато цікавих людей, підлітковий вік і відсутність нагляду сприяє нездоровому відпочинку, так можна і проспати найважливіше).
  3. Забезпечте нормальне перебування учня в фінансовому аспекті. Навіть якщо обіцяють харчування, хай він матиме шоколадку на столі і можливість купити пляшку води. До речі, активна мозкова робота вимагає глюкози, тому кілька плиток якісного шоколаду – не ласощі, а практична необхідність.
  4.  Не намагайтеся обмежити учня у спілкуванні з іншими учасниками. Як людині йому це буде цікавіше, ніж сам конкурс, а подекуди – й корисніше. Таке спілкування – це і повторення важливих моментів, і відкриття нового, і багато іншого.

2. Перевірка робіт
Цей етап проходить поза вашою увагою, і якщо в роботі немає явного плагіату й дотримано всіх вимог, то оцінка буде високою. Є один нюанс: після здобуття почесного «золота» на районі вчорашні наглядачі з райво стають Вашими помічниками, оскільки «область»/«місто» - справа честі не тільки Вашої школи, а й репрезентація усього району. Їх і варто «потрусити», зокрема, на кошти. Це стосується і «золота» на області. Звичайною практикою стало переписування роботи після кожного туру. Незаконно? – Так. Але грайте за загальними правилами.

3. Контрольна.

Мета контрольної роботи, а де-факто – олімпіади рівня району-області – виявити несумлінних учнів, які, свідомо чи несвідомо скориставшись плодами праці вчителів або списавши роботу, в предметі ніц не тямлять. Відповідно, застереження до вчителів: ой як образливо буде, якщо Ваш підопічний «завалиться» саме на контрольній. Певна річ, самому написати роботу набагато простіше, аніж зробити це з учнем, що не має досвіду наукової роботи. Але «немає нічого таємного, що не стало б явним», особливо на таких от контрольних. Пам’ятайте: ви відповідаєте за тих, кого приручили.

Підготовка до контрольної:

Перегляньте збірники олімпіадних завдань і ознайомте з ними учня, нехай буде морально готовий. Їх специфіка – у нестандартності і посиленій увазі до вузьких аспектів предмета. Нехай учень потренується розв’язувати ці завдання.

Бажано переглянути правопис і збірники «Складні випадки вживання слів», активно почитати ті теми з української літератури, що виносяться на оглядове опрацювання. Логіка проста – оглядово їх мусять знати звичайні учні, а талановиті – детально, що і корисно перевірити.

Апеляції, як правило, допомагають мало, зате вкорінюють в місцевому оргкомітеті впевненість у їх суворій оцінці та в макаренківській педагогічності покарання «зухвалого вискочня». І вже наступного року може безневинно постраждати наступний Ваш учень, якщо його «Високий супровід» набуде лихої слави «скандаліста». Єдиний випадок, коли раджу йти на апеляцію – дискваліфікація за невідповідність теми (буває таке, що вже на високому турі журі виявляє, що робота не відповідає секції тощо) чи за плагіат. Але мета такої апеляції – умовити журі відпустити несвідоме заблудше дитинча домому з 0,00001 балів, але без ганебного вигнання.

Навіть не намагайтеся допомогти шпаргалкою: оргкомітети вельми суворі, дискваліфікації – часті, тому навіть найменший привід може коштувати учневі вильоту, «дисквал» же – набагато гірше, ніж просто поразка. Відповідно проінструктуйте й учня. «Цербери» на контрольних – найчастіше дуже досвідчені вчителі та викладачі, які «шпору» бачать навіть згорненою у черевику.

4. Власне захист.

Найскладніше питання. Перед захистом потрібно:

  1. Дізнатися, хто буде в журі (особливо коли робота має наліт ідеологічності, що часто трапляється в літературознавсті). Не дражніть журі, воно завжди праве. А от якщо це прихильники тих самих ідей, що в роботі – Вам тільки на користь.
  2. Написати виступ відповідно до норми часу. Він повинен бути точним і лаконічним. Будьте готові до того, що кількість часу уріжуть вдвоє, щоб учень не викреслював у судомах необхідне. Краще підготувати 2 виступи – стислий та повний, і спробувати їх комбінувати. Кожна теза виступу мусить мати номер, який співпадає в обох варіантах.
  3. Вивчити виступ напам’ять (учневі). Листочок – щонайменше несолідно для юного науковця, а от розповідь – ще один пункт «піару». Але це повинно бути не тараторіння визубреного тексту, а свідома мова впевненої і абсолютно компетентної у власній темі людини.
  4. Прочитати вивчений виступ перед дзеркалом вголос як мінімум тричі. Виявити всі складності вимови і ліквідувати їх. Це перш за все: слова, довші за три склади (не намагайтеся вразити іноземними термінами, то моветон) і речення, довші за півтора рядки. В ситуації підвищеного нервового напруження спіткнутися можна на рівному місці, а «невимовний» виступ – яма самому собі.
  5. Прорахувати час: на якій хвилині починаються тези, висновки. Час потрібно рахувати, як у голлівудському бойовику – по секундах. Краще розповісти швидше, але без тараторіння.
  6. Дізнатися, як визначають порядок виступів. Якщо за алфавітом, а у Вашого учня прізвище Яковенко, то після прослуховування 25-ти учасників журі буде дрімати і навряд чи оцінить виступ.

Виступ повинен містити:

  1. Короткий переказ вступу з усіма його пунктами (новизна, актуальність, дослідники, предмет, об’єкт, мета тощо).
  2. Короткий тезовий виклад змісту. Гасло – «подорожче себе продати», тобто розповідати потрібно не про об’єкт дослідження, а про власні здобутки у розкритті теми: що зробив учень? що нового він відкрив? які перспективи?
  3. Короткі висновки.

Під час виступу: не хвилюватися, дивитися в очі колегам і журі. Говорити коротко і впевнено. Пам’ятати, що більше семи речень людська пам’ять не опрацьовує, тому кожна думка мусить вміститися в цей об’єм. Не боятися збитися – текст виступу має лежати перед очима і учневі пробачать заглядання туди. Звернути увагу на фрази, що членують виступ і активізують увагу: «як показало дослідження», «коротко повторимо хід думки», «підведемо висновки» тощо.

Типові труднощі:
[!] Спляче журі. Якщо виступ уже 20-ий і далі – навряд чи вас цілком почують. Для протидії запасіть кілька «будильників» – прийомів активізації уваги журі та залу. Це можуть бути музична демонстрація, сценічна декламація учня. Його завдання – розбудити всіх. (Із власного досвіду: на Всеукрі-2001 був 22-м за списком. Журі дрімало. Але гучно прочитаний короткий вірш на військову тематику (захищався по творчості вояків УПА) всіх розбудив :).
Якщо журі починає явно нудьгувати, то у Вас є ще один козир у рукаві – скорочений варіант виступу. Учень міняє стиль, швидко й активно закінчує доповідь – це може покращити її емоційний «шлейф».

[!] Перебивання типу «закінчуйте!». Буває, коли вичерпано ліміт часу, або коли журі вирішило, що треба швидше закінчувати. І от фраза пролунала, а доповідач – тільки на середині. Вирішення просте: гучно лунає сакраментальна фраза: «отже, підведемо короткі висновки» і в учня є як мінімум півтори хвилини, коли його слухають. За ці півтори хвилини він повинен встигнути довести до кінця останню думку (30 сек = 2 речення) і власне зробити висновки (1 хв = 5 речень).

[!] Технічні проблеми. Треба поставити пісню, а нема магнітофона чи CD-плеєра тощо. Тому: ніколи не сподівайтеся на проектор (його або не буде, або електрику вимкнуть, або розетки не такі, або ще щось). Якщо є графічні ілюстрації, майте на увазі – час розвішування їх на дошці і знімання, а також відповідна біганина по аудиторії може роздратувати журі, тому краще обійдіться силою слова. Демонстрація «з рук» виглядає несолідно. Дошки, до речі, може й не бути (коли виступи відбуваються в залі). Для музики майте з собою МР3-плеєр і маленькі активні комп’ютерні колонки – це застрахує від злого випадку, а також звеселить відпочинок :). Презентації у PowerPoint’і – це непогано, але знову-таки – достатньо дрібнички – і все піде шкереберть.

Питання журі. Їх мета – з’ясувати, чи насправді учень писав роботу (випадки учительського писання, чи навіть учительського списування – близько 40-50% робіт, і журі про це відомо). Питання можна умовно поділити на 3 групи: до тексту, методології і списку літератури.

  1. Питання до тексту. Це найчастіше прості «зачіпки» типу: «що ви маєте на увазі, вживаючи термін ***?» І якщо робота під зав’язку напхана «екзистенціалізмами», «симулякрами» та «інтенціоналами», будьте певні – спитають все. Більше того, можуть спитати про доречність вживання термінології. Полюбляють поцікавитися знанням імен та доробків учених, на яких посилається учень (особливо коли їх багато і вони гучні).
  2. До методології. Це питання типу «якими методами літературознавчого аналізу ви користувалися під час написання роботи?». Проінструктуйте учня.
  3. Питання до списку літератури – невичерпне джерело конфузу учнів і розваги для журі. Не секрет, що більшість списків містять чимало книг, яких ні учень, ні вчитель в очі не бачили. І запитання «наугад»: «а про що йдеться в цьому дослідженні?» згубило чимало здібних юних науковців. Будьте уважними – не пишіть у списку зайвого, уважно вичитуйте. Особлива увага приділяється правильному оформленню, не полініться тричі його вичитати.

Для питань, відповідь на які невідома, є набір стандартних «відчіпок»: «цей аспект проблеми не входить до об’єкту дослідження», «на жаль, час виступу не дав можливості розкрити це питання, але воно цілком описане в роботі», «на жаль, регламентований обсяг роботи не дав можливості розкрити всі сторони цієї багатогранної проблеми» тощо.

Питання з залу – це найчастіше скромні спроби «завалити» конкурента. Їх потрібно повертати собі на користь і використовувати відповідь для точнішого розкриття своїх тез.

Особливу увагу слід звернути на етикет виступу – від зовнішнього вигляду до формул ввічливості. Нагадаємо: «Високоповажний пане(і) Голово журі, вельмишановні члени журі, шановні керівники команд, любі колеги, всі присутні! Вашій увазі пропонується дослідження на тему….»; «Дякую за запитання….», «Дякую за увагу...» тощо. Взагалі, емоційне враження від виступу – це 49% оцінки.

Удачі Вам!


Джерело: http://ostriv.in.ua

Фото:
Джерело:
Категорія: МАН | Додав: wiktor (25.03.2010)
Переглядів: 7138 | Теги: поради до підготовки, конкурс-захист МАН | Рейтинг: 5.0/2
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar