| Головна » Статті » Методичні матеріали » Методика виховання в Пласті | [ Додати статтю ] |
Патрон Пласту - Святий Юрій
Святий Великомученик Георгій (Юрій) народився в Малоазійській області Каппадокії в родині благочестивих і багатих батьків – християн, в часи царювання найжахливішого гонителя християн, імператора Діоклетіана. Бог обдарував Георгія глибоким розумом, тілесною красою і здоров’ям. У будинку своїх батьків він отримав чудове християнське виховання. З дитинства це була глибоко благочестива, добра і любляча дитина. Через кілька років після народження Георгія, його батька, за розпорядженням уряду, стратили за віру в Христа. Мати св.Георгія, побоюючись за долю своєї дитини, незабаром після страти чоловіка переселилася на свою батьківщину в Палестину.
Хлопчик зростав в чеснотах, був успішним у науках і був щирою розрадою для овдовілої матері. Після повноліття Георгій був відданий на військову службу. В 20 років, за особливі заслуги, був він призначений воєнначальником і обдарований нагородами самого імператора Діоклетіана. Георгій обійняв високу посаду комита (полковника) в царському війську і став одним з наближених до царя людей, членом царського почту. Діоклетіан нічого не знав про віросповідання Георгія. Тим часом настав найжахливіший час для всіх, що сповідали ім’я Христа. Діоклетіан, послухавши своїх радників, вирішив повністю винищити християнство. Було віддано наказ скрізь шукати християн і змушувати їх відрікатися від своєї віри та приймати язичництво. Тих, хто не погоджувався, піддавали страшним катуванням і страчували. Коли розпочалося гоніння на християн, Георгій почав готуватися до смерті: відпустив на волю своїх рабів, майно роздав бідним. Вважаючи для себе неприпустимим насолоджуватися земними благами в той час, коли його побратими по вірі страждають, Георгій вирішив урочисто визнати себе християнином і прийняти смерть за Христа. Одного разу, коли імператор в колі своїх найближчих сановників проводив нараду, Георгій звернувся до присутніх з палкою промовою. Діоклетіан був розлючений і відразу наказав кинути Георгія в темницю. В темниці повелися з Георгієм з нелюдською жорстокістю: його поклали на землю, на ноги одягли колодки, а на груди поклали важкий камінь. В такому положенні Георгій провів цілу ніч, але не нарікав, а славив Бога. Наступного дня імператор наказав прив’язати Георгія до величезного колеса, під яким були дошки з гострими ножами й величезними цвяхами. Роздягнутого св. мученика провезли по цих дошках. Ножі і цвяхи рвали його тіло, але незважаючи на страшні болі, св.мученик не зронив жодного стогону, а тільки молився і славив Господа. Імператор наказав вкинути св.мученика в рів з негашеним вапном. Йдучи на це нове випробування, Георгій просив Господа достойно перенести йому і цю муку. Він перехрестився і ліг у рів, а царські слуги засипали його негашеним вапном. Через три дні імператор Діоклетіан переконаний в тому, що Георгій загинув, велів відкопати його кістки. Неймовірним був подив присутніх, які відкопали цілого і неушкодженого Георгія. Бачачи це незбагненне чудо і чуючи молитви Георгія, всі, хто це бачили увірували в Христа. Діоклетіан тоді наказав одягнути на ноги Георгія розпечені залізні чоботи з гострими цвяхами і гнати його в такому взутті в темницю. Св.мученик терпляче переносив цю муку і тоді розлючений імператор наказав шмагати його волячими жилами, поки кров Георгія не змішається з землею. Все терпляче переносив Георгій. Накінець цар призначив останній урочистий суд над Георгієм в храмі Аполона. У ніч напередодні суду у Георгія в темниці з’явився Господь, який поклав на його голову вінець і сказав: "Не бійся, будь мужнім і удостоїшся царювати зі мною. Скоро я позву тебе до Себе і ти отримаєш уготоване тобі”. Георгія зрозумів, що наближається його кончина. Він дякував Богу, що він не залишає його. Настав день суду. Діоклетіан почав вмовляти Георгія відмовитися від Христа, принести жертву язичницьким богам і з пошаною повів його у храм у супроводі своїх радників і народу. Він думав, що переконав Георгія і що мученик в храмі принесе жертву богам. А Георгій прочитав молитву і всі ідоли впали на землю і розбилися. Жерці, бачачи це, накинулися на георгія і почали бити його, вимагаючи негайної смерті. Розгніваний цар наказав негайно відрубати голову Георгію. На місці страти Георгій молив Бога за своїх мучителів. Спокійно і мужньо святий схилив свою голову під меч. Це було 6 травня 303 року. Його мощі, відповідно до заповіту, знаходяться в Лідії, що в Палестині. ХІІ століття було добою лицарства. В цей час св.Юрій став патроном багатьох міст, а в 1222 році - цілої Англії. Лицар став запорукою безпеки. Люди бачили в лицарях відважних воїнів, захисників проти зла. Кожен, хто хотів стати лицарем, мав випробувальний термін, протягом якого мусив довести свою християнську віру, мужність, відвагу, честь. Коли випробування успішно закінчувалося, відбувався обряд посвячення, під час якого звучало довгоочікуване: «В ім”я Бога, архангела Михаїла і святого Юрія посвячую тебе в лицарі!» В українському народному календарі є свято Юрія. Юр’їв день символізує прихід весни. Юрій звільняє сили природи. відмикає небо і пускає росу-дощ на землю; відмикає землю і тому все починає рости. В день Юрія хлопці і дівчата ішли в поле з хороводами і зі співом веснянок. Вони обходили поле, щоб викликати дощ, а тоді сідали посеред поля на великий обід спільно з польовими духами. Чому пластуни також обрали собі св.Юрія за патрона? Пластунам Юрій служить прикладом через такі лицарські прикмети як обстоювання слабших. самопошана і пошана до інших, дотримання моральних засад життя. А змій, якого він поборов, „цей змій є в кожному з нас – в небажанні працювати ідейно, у лінивстві і байдужості до ідеалів добра і краси”. (Життя в Пласті)
Переглядів: 4003
| Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 | | |||||
| Матеріали по темі: |
