Багатовікова практика свідчить про те, що головними джерелами життєздатності та процвітання будь-якої держави є належні йому земельні ресурси і проживає на них населення. При цьому під земельними ресурсами слід розуміти не тільки територію (простір) держави, але і все що перебуває «над» і «під» цим простором. Забезпеченість країни земельними ресурсами - найважливіший економічний і політичний фактор розвитку суспільного виробництва. Наявність земельних ресурсів дає широкий простір для економічного розвитку регіонів світу.

  Наша планета Земля за складом, станом складають речовини, фізичним властивостям і що протікають в ній процесів неоднорідна. Взагалі, неоднорідність - це головна властивість і рушійна сила всього Всесвіту, в тому числі і нашої планети.

   Океан - гігантський акумулятор і трансформатор сонячної енергії, перетворюється в енергію течій, тепла і вітрів. Енергія припливів - результат дії приливоутворюючої сил Місяця і Сонця.
Енергетичні ресурси океану представляють велику цінність як відновлювані і практично невичерпні. Досвід експлуатації вже діючих систем океанської енергетики показує, що вони не приносять будь-якого відчутного збитку океанської середовищі. При проектуванні майбутніх систем океанської енергетики ретельно досліджується їх вплив на екологію.

   Виділяючи фізико-географічні країни різні автори використовують різні ознаки (критерії): геологічна будова, орографічні, геоморфологічні, кліматичні особливості території, водозабезпеченість, рослинність, особливості ландшафтів, що відбивається і на виділених регіонах.

   У геосістемном прогнозуванні об'єктом служать геосистеми тих чи інших рівнів (тому що об'єкт прогнозування природно співпадає з об'єктом наукового дослідження). Завдання геосістемного прогнозування полягає в дослідженні якісних і кількісних характеристик всіх компонентів геосистеми в комплексі, їх зміна в часі і в просторі. Такий прогноз повинен охоплювати всі істотні риси структури геосистем, включаючи зміни характеру компонентів і їх взаємозв'язків. Повний геосістемний прогноз вимагає врахування всіх основних можливих причин очікуваних змін геосистем.

  Площа океану - 178,7 млн. км2. Максимальна глибина – 11022 м (Маріанський жолоб). Кількість морів – 25. Найбільші моря – Філіппінське, Коралове, Тасманове, Південно-Китайське, Берингове. Найбільша затока – Аляска. Найбільші острови та групи островів – Зондські, Нова Гвінея, Нова Зеландія, Японські. Найпотужніші течії – Північна і Південна пасатні, Куросіо, Східно-Австралійська (теплі); Західних Вітрів, Перуанська, Каліфорнійська (холодні).
Тихий океан займає 1/3 усієї земної поверхні і 1/2 площі Світового океану. Майже посередині його розділяє екватор, через його акваторію проходить 180 меридіан. Океан омивас береги п'яти материків: Євразії на північному заході, Австралії на південному заході, Антарктиди на півдні, Південної та Північної Америки на сході.
На півночі через Берингову протоку океан сполучається з Північним Льодовитим океаном. У південній частині умовні межі між трьома океанами – Тихим та Індійським, Тихим та Атлантичним – проводяться по меридіанах від крайньої південної материкової або острівної точки до антарктичних берегів.
Найбільше островів різних за своїм походженням зосереджено у західній частині океану.
Початок освоєння європейцями Тихого океану поклав Ф. Магеллан, експедиція якого здійснила в 1519-1521 рр. навколосвітню подорож. Багато відомостей про природу океану було зібрано під час плавань А. Тасмана, В. Беринга та Дж. Кука.