Господарство США

США - високорозвинена індустріальна країна. Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітні техніка, технологія і організація праці, високий освітній рівень населення. Майже 2 / 3 зайняті працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля і харчування, фінанси, управління), 0,6% - у добувній, 19% - в обробній промисловості, 6% - у будівництві, б% - на транспорті, у зв'язку і в комунальному господарстві, 2,7% - в сільському господарстві, лісорозробках і рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним запитання.

Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність включає інфраструктурні об'єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно, їй належить 300 млн гектарів земель (майже 1 / 3 площі країни). Вирішальну роль у матеріальному виробництві відіграють великі корпорації \ '. Найбільшімі з них є \ "Дженерал Моторз», \ "Форд Мотор \", «ІБМ», «Дженерал Електрик», «Філіп Моріс», «Екон», «Мобіл», «Боїнг» та ін Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні і обслуговуванні. Виникнення і розміщення дрібних підприємств здебільшого стихійні. Великі і корпоративні підприємства розміщуються на науковій основі. Засобами державного впливу на всю економіку є оподаткування, дозвіл або заборона, субсидії, закупки продукції, регулювання цін і умов діяльності . Важливим для країни галузям надається пряма державна допомога. У 80-ті роки таку допомогу одержали автомобільні корпорації, які опинилися в скрутному становищі внаслідок японської конкуренції. Важливою частиною господарства стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей та територій.

Внутрішньої ринок завжди був головним для господарства США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. У той же час США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їх частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукоємних товарів, патентів та інформації США - поза конкуренцією. Держава імпортує нафту і нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку і вироби, газетний папір, продукти тропічного землеробства. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так. американські заводи випускають 11-12 млн автомобілів на рік. Ще 5-6 млн автомобілів країна імпортує. Головними торговельними партнерами США індустріально розвинені країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестіетой є Канада і Латинська Америка.

Добувна промисловість. Головними кам'яновугільними басейнами країни є Аппалачскіх і Центральний. Нафта і природний газ добувають у таких районах:

1) Галф - узбережжя і шельф Мексиканської затоки в штатах Техас і Луїзіана:

2) Мідконтінент - внутрішня частина штатів Техас і Оклахома; 3) Каліфорнія і і'і шельф; 4) північне узбережжя Аляски.

Потоки нафти і природного газу спрямовані в Приозер'ї і на атлантичне узбережжя Півночі. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і наф-топродуктів ~ трубопроводами та морем. Танкери везуть їх з Аляски до Сіетла і. І Галф навколо Флориди в район Філадельфії та Нью-Йорка. Головний залізорудний басейн знаходиться біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів добувають у Кордильєр, фосфорити - у Флориди, калійні солі - в штаті Нью-Мексико. США посідають перше місце у світі за вартістю мінеральної сировини, яку добувають самі, і в той же час - перше місце як її імпортер. Це пояснюеться як величезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію. І інших країн і заощадити свої ресурси. Так, видобуток нафти в США дорівнює 400 млн тонн на рік, а імпорт нафти і нафтопродуктів - понад 200 млн тонн. Toб то імпортують 1 / 3 того, що споживають.

Енергетика є однією з найбільш динамічних галузей господарства США. У стру ктурі енергоспоживання є всі види промислових джерел: нафта (її частка 41%). природний газ (24%), вугілля (24%), атомна, гідро-і геотермальна енергія (11) Загальна енергозабезпеченість виробництва і побуту дуже висока. Вугілля використовують передусім як паливо для теплових електростанцій, природний газ - у комунальному господарстві, нафту - як моторне паливо. Країна виробляє понад 2 600 млрд кВт • годин електроенергії. Вирішальною є частка теплових електростанцій. Найбільші гідростанції побудовані на річці Колумбія, багато невеликих-му Каліфорнії і на річці Теннесі в Аппалачах. Геотермальна станція потужністю 1 млн кіловат действуетв Долині Гейзерів у Каліфорнії. Працюють 110 атомних реакторів загальною потужністю 104 млн кіловат. Найбільше їх навколо Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

Обробна промисловість - основа матеріального виробництва США. Представлена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби виробництва і споживчі товари. На першому місці за вартістю продукції (майже 2 / 5) стоїть машинобудування.

Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення виробів з пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є зрушення від важкої індустрії в напрямі електроніки і засобів автоматизації. Якщо в 70-х роках виплавляли майже 140 млн тонн сталі, то тепер - близько 100. На передньому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво електронних компонентів,

конторського обладнання (оргтехніка) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.

У територіальному плані головні зміни пов'язані з переміщенням підприємств у передмістя та в цілому на Південь і Захід. Колись промислові підприємства розмішували у внутрішніх зонах міста. У процесі субурбанізації вони переміщуються в передмістя. Якщо в 1950 р. на Північ припадало 72% промислової продукції, на Південь - 20% і на захід - 8%, то нині - відповідно 50%, 33% і 17%. На півночі обробна промисловість, як і раніше, зосереджена в так називаемомму промисловому поясі. Орієнтовні його межі: Бостон - Балтимор - Онт-Луїс - Мілуокі. Незважаючи на зростання ролі інших районів, промисловий пояс і тепер залишається головною індустріальною частиною СІЛА. На Півдні обробна промисловість більш роззосереджена, але і тут є дві компактні індустріальні зони; Аппалачскіх Підмонт та узбережжі Галф. На Заході головні райони обробної промисловості сформувалися в Каліфорнії та на Північному Заході. Найбільшими промисловими центрами є Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, а також Бостон, Філадельфія, Клівленд, Детройт, Сент-Луїс, Даллас - Форт-уерт і Х'юстон.

На розміщення традиційних галузей обробної промисловості насамперед впливали сировинно-транспортний чинник, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Нові наукоємні галузі орієнтуються в своєму розміщенні на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації і екологічно чисте природне середовище. Вони найбільше концентруються на Атлантичному узбережжі і Півночі Каліфорнії. Але

і поза цими двома ареалами є багато окремих міст, де новітні виробництва такої дістали значний розвиток.

Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на порт. Цьому сприяє природне середовище й ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 гектар землі, то один фермер США - 50-60 гектарів. Американські ферми високомеханізованих, мають прекрасну енергетичну, інфраструктурі ну і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд вже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії, Проте і в цих умовах традиційні сімейні ферми з наділами по 64 гектари землі не витримують конкуренції і банкрутують. їх стає все менше. У 1950 р. налічувалося 5,6 млн ферм, нині - 2,1. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу. Безпосередньо у сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн чоловік, їх доповнюють майже два десятки мільйонів тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє і реалізує його продукцію.

Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і землеробство, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн гектарів (це більше, ніж у всій Латинській Америці), природних пасовищ - майже 220 млн гектарів. Понад 18 млн гектарів земель в посушливій західній частині країни штучно зрошується.

У землеробстві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сяйві трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200-230 млн тонн кукурудзи, або 2 / 5 її світового збору. Пшениці як продовольчого зерна одержують 60-80 млн тонн, її посіви зосереджені в преріях, у так званому пшеничному поясі, який простягнувся від Канади до Техасу.: «Кукурудзяний \", і «пшеничний» пояси належать до найбільш відомих зернових районів світу, їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. Природні] умови мало впливають на валові збори зерна і посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік у зв'язку з кон'юнктурою на внутрішньому і особливо світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім час, соняшник. До Другої світової війни США були головним імпортером олії, тепер завдяки сої вени стали її головним експортером. У північних штатах вирощують цукровий буряк,, в дельті Міссісіпі, у Флориди і Гаванський островах - цукрову тростину. Збір картоплі порівняний незначний, оскільки , як і хліба, її споживають у країні мало. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі, їх споживають багато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна їх частина йде на переробку особливо на виготовлення соків. Колись то овочі та фрукти вирощували на кожній фермі, тепер тільки в спеціалізованих районах. Це узбережжя Великих озер, Пріатлантічна низовина, Флорида та Каліфорнія. Овочі та фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.

З технічних культур традиційними стали тютюн і бавовник. Тютюн вирощують на Пріатлантічній низовини і по другу сторону від Анпалачскіх гір, особливо в штатах Північна Кароліна і Кентуккі. Переважає світлий і слабкий тютюн, який призначається для виготовлення сигарет. Бавовник колись вирощували на рабовласницьких плантаціях Півдня. Південь і «бавовникової пояс» були синонімами. Тепер «бавовникової пояс» як суцільна смута перестав існувати і перетворився на рад розрізнених ареалів. Це алювіальна долина Міссісіпі і оазиси зрошуваних земель від Техасу до Каліфорнії.

Тваринництво має чудову кормову базу. Це кормове зерно, сіяні і природні пасовища. Переважає м'ясний напрям. М'ясо є важливим елементом харчування американців. Його значне виробництво орієнтовано на задоволення внутрішніх потреб, М'ясо не експортується, його трохи навіть завозять з інших країн. Поголів'я великої рогатої худоби становить близько 100 млн голів, свиней - 55. Бройлерів щорічне вирощують до 5,5 млрд штук. Найбільше великої рогатої худоби зосереджується НЕ фермах і ранчо Великих рівнин, що простягалися в меридіональному напрямку від Канади до Мексики. Свинарство - характерне для \ "кукурудзяного пояса \", вирощування бройлерів - для штатів Півдня. Частка молочного стада порівняно невелика. Найбільше молока і молочних продуктів виробляють у Приозер'ї і на Північному Сході. Заготівля лісу в США зосереджена в Кордильєрах Північного Заходу і на Південному сході. Найбільше промислове значення мають дугласова ялиця, жовта південна сосна і дуб. Лісові багатства не тільки широко використовуються, але й активно поновлюються, особливо в умовах вологого і теплого клімату Південного Сходу, США - одна з найбільших риболовних країн світу. Промисел ведеться в морях Атлантичного і Тихого океанів.

Транспорт. США мають розвинену транспортну систему. Саме завдяки їй ця велика країна добре освоєна. Вантажі перевозять залізницями, автомобіля ми, внутрішнім водним і трубопровідним транспортом. Залізниці побудовані ще й минулому столітті, їх довжина навіть зменшується. Будівництво автошляхів продовжується і в даний час. Практично немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких ш були б прокласти дороги з твердим покриттям. Найбільш ефектний вигляд має система швидкісних між штатних автострад - хайвею. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. кілометрів, і вони сполучають між собою всі міста з населенням понад 50 тис. чоловік. Це багатосмугові магістралі з розділеним рухом і перехрещенням на різних рівнях. Залізниці та автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напряму, які дістали назву «транспортних коридорів», їх вузловими центрами на узбережжях стали великі міста, а в середині країни - Чикаго Сент-Луїс і Атланта.

До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки і канали. Сполучені між собою диванами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія утворили найдовший у світі внутрішній водний шлях від Мексиканської затоки до Північної Атлантиці. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чикаго і Дулут. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові канали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне і Мексиканське узбережжі. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море. Розгалужена мережа трубопроводів з'єднує місця видобутку та споживання нафти та газу. Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни І в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення і його господарської діяльності, США мають значний торговий флот. Багато кораблів ходять також під «дешевими прапорами». Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. В морських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійснюється морський зв'язок між східним і західним узбережжям країни.

У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі - 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього на ходу в країні майже 180 млн автомашин, у тому числі - 125 млн легкових. Власна автомашина стала традицією і елементом престижу ще в 20-ті роки XX ст. Вона має величезний вплив на життя країни, стала передумовою субурбанізації і встановлення міського способу життя в позаметрополітенскій Америці. Автомобілебудування вже багато десятиліть посідає перше місце в обробній промисловості. У ньому зайнято 750 тис. робітників. Крім того, понад 5 млн чоловік працюють в системі автосервісу. Автомобільний транспорт щороку споживає 400-500 млн тонн бензину і е головним забруднювачем атмосфери в містах, У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Аеропорти Чикаго, Далласа - Форт-уерта, Атланти і Лос-Анджелеса вважаються чотирма найбільш завантаженими в світі.

Розміщення більшості галузей невиробничої сфери в США збігається з розміщенням населення. Це роздрібна торгівля і громадське харчування, освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.

«Верхні поверхи» фінансових, ділових і професійних послуг сконцентровані територіально, Вони тяжіють до великих міст, значення і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним виробництвом, скільки розмірами невиробничої сфери. Саме у великих містах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні і туристські компанії. Тут же розміщені головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агентства, радіо-і телевізійні студії, культурні і спортивні заклади. Центральна ділові райони великих міст стали своєрідною вітриною США.