УДК 91 (477) (09) Іван Мельничук

Біля витоків заснування Українського
Географічного товариства

Показана роль П. Чубинського у створенні Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства. Подана біографічна довідка про вченого, визначено основні етапи діяльності, розкрито внесок цього вченого у дослідження території України, у розвиток Українського Географічного товариства.
Ivan Melnychuk. The foundation of the Ukrainian Geographical Society.
P. Chubynskyy’s role in the creation of the Southern-Western Branch of Russian Geographical Society is shown. The biographical data are given and the main periods of his activities are delimited. It is shown contribution of P.Chubynskyy into the Ukrainian areas, into the development of the Ukrainian Geographical Society.

13 лютого 1998 року минуло 125 років від дня заснування Українського Географічного Товариства. Ще у квітні 1872 року Імператорське Руське Географічне товариство розглянуло прохання Київського, Подільського і Волинського генерал-губернаторів про створення Південно-Західного відділу Товариства в Києві. Цьому передувала велика організаційна робота прогресивної української інтелігенції, зокрема, Г. Галагана, В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Лисенка, П. Чубинського та ін. Особливо велику активність у створенні географічного осередку проявив Павло Платонович Чубинський. Він відомий у науковому світі як видатний етнограф, фольклорист, автор українського національного гімну "Ще не вмерла Україна”. А як географ-економіст, один із засновників і активних діячів Географічного товариства, він знаний значно менше. Діяльність П. Чубинського була тісно пов’язана з Руським Географічним товариством (РГТ), яке в той час було великим науковим і культурним осередком.
Народився П. Чубинський 27 січня 1839 року на хуторі біля м. Борисполя на Київщині. Після закінчення другої Київської гімназії (теперішня адреса будинку — бульвар Тараса Шевченка, 18) він поступив на юридичний факультет Петербурзького університету, який закінчив у 1861 році. Будучи студентом, П. Чубинський захоплюється результатами дослідження видатних географів, відвідує їхні лекції в Географічному товаристві. Тут він познайомився з видатним географом П. П. Семеновим-Тян-Шанським, який повернувся з експедиції в Середню Азію, зі своїм ровесником — офіцером, слухачем Академії Генерального штабу Миколою Пржевальським, Миколою Миклухо-Маклаєм, який уже побував на Канарських островах, Чорному морі. На прохання П. Чубинського і за сприяння П. Семенова-Тян-Шанського, йому дозволили брати участь у роботі відділення етнографії. Він мріє про організацію експедиції на Україну (тодішній південний захід Росії). Починає збирати матеріал про Україну, шукає підтримки у друзів і знайомих, зокрема, у М.Костомарова, П.Куліша, Т. Рильського та ін.
Після закінчення університету П. Чубинський повертається в Україну, стає членом нелегальної Київської громади, збирає етнографічні матеріали. За складання "возмутительных” пісень і прокламацій та українофільську діяльність його висилають у 1862 році до Пінезького повіту Архангельської губернії на шість із половиною років. Тут він працює судовим слідчим, збирає етнографічний і краєзнавчий матеріал. Як пише Є. П. Чубинська (1965), його цікавить економіка і стан народів крайньої півночі Європейської Росії. У кінці 1863 року П.Чубинського переводять до Архангельська і призначають секретарем статистичного комітету. У своїх перших економічних нарисах він порушує ряд питань про поліпшення використання природних багатств, розвиток хліборобства, рибальства, мисливства, необхідність будівництва В’ятсько-Двінської залізниці, торгівлю Архангельського порту та ін. Нариси П. Чубинського були опубліковані у журналі "Записки для чтения” (1867) під загальною назвою "О промышленном состоянии Севера и мерах к его развитию”. У своїх працях він підкреслює гостроту продовольчої проблеми на півночі Росії, аналізує стан землеробства і приходить до висновку, що її можна частково вирішити за рахунок збільшення посівних площ на підвищених ділянках суші, які не піддаються заболоченню, підбору насіння, внесення добрив, покращення агротехніки, а також створення державного фонду не менш 400-600 тис. пудів зерна.
П. Чубинського цікавили проблеми народної освіти. Як редактор "Архан-гельских губернских ведомостей”, він публікує в цій газеті статті про стан освіти народів Півночі. У Карелії, наприклад, у той час було всього 3 школи, а на 110 осіб припадав 1 учень. У 1865 р. він організовує святкування столітнього ювілею М. Ломоносова, а також збір коштів на будівництво школи, якій було присвоєно ім’я видатного вченого.
У 1866 р. Географічне товариство нагороджує П. Чубинського срібною медаллю "За полезные его труды”. У тому ж році П. Чубинський бере участь у роботі Комісії, яка вела дослідження Печорського краю. У звіті Комісії оприлюднено дані з фізичної та економічної географії краю, дані про поклади кам’яного вугілля, горючих сланців, нафти, мідних руд тощо.
У 1867 р. Географічне товариство разом з Вільним економічним товариством почало дослідження щодо виробництва та збуту хліба. Росія була розділена на вісім районів. Один з них — Північний — доручено дослідити П. Чубинському. На початку квітня 1867 р. П. Чубинський вирушив з Архангельська в наукову експедицію. Він проїхав Архангельську, Вологодську, Новгородську, Костромську, Олонецьку, В’ятську і Пермську губернії, зібрав величезний матеріал не тільки про торгівлю хлібом на Півночі, але й про природу Північно-Двінського басейну. У той час основними шляхами сполучення і торгівлі були річки. Каравани суден з хлібом в основному направлялися із В’ятської губернії — головної житниці північного краю. Проте довга зима не давала можливості користуватися річковим транспортом, і П. Чубинський висуває сміливий проект будівництва В’ятсько-Двінської залізниці. У 1868 р. на засіданні Географічного товариства у Петербурзі він доповідає про свій проект.
П. Чубинський завжди пам’ятав про Україну. Перебуваючи в Архангельську, він пише нарис про народні правові звичаї в Україні.
У 1869 р. він приїздить до Петербурга, а пізніше, за клопотанням П. Семенова-Тян-Шанського, одержує дозвіл повернутися в Україну і очолити етнографо-статистичну експедицію Географічного товариства до Південно-Західного краю тодішньої Російської імперії. Під час цієї експедиції П.Чубинський відвідав 36 повітів Правобережної України, 1 повіт Бессарабії, 9 повітів Люблінської і Седлецької губерній, 4 повіти Гродненської, 2 — Мінської і 2 — Полтавської губерній. Експедиція під керівництвом П. Чубинського, у складі якої брали участь І. Чередниченко, В. Кравцов, П. Раєвський, Б. Ілляшевич і К. Кардаш, зібрала величезний матеріал (12 томів). Відділення етнографії Товариства на своєму засіданні в 1872 р., на якому був присутній М. Костомаров, розглянуло матеріали експедиції і вирішило "в видах уменьшения расходов такого громадного материала” видати 7 томів обсягом понад 300 друкованих аркушів. Обробка і друкування матеріалів зайняли шість років і були завершені в 1878 р. Праці вийшли під загальною назвою "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край” (т. 1, вып. 1: "Верования и суеверия малорусского народа”. — СПб., 1872; вып. 2: "Пословицы и загадки и тексты, связанные с поверьями” с приложением исследования В. Антоновича "Колдовство”. — СПб, 1877; т. 2: "Сказки (мифические и бытовые)”. — Спб., 1877; т. 3: "Обычаи и обряды по временам года. (587 текстов)”. — Спб., 1872; т. 4: "Песни обрядовые (семейные, с описанием крестин, свадьбы, похорон и приложением колыбельных и детских песен)”. — Спб., 1877; т. 5: "Песни любовные, семейные, бытовые и шуточные”. — Спб., 1874; т. 6: "Народные юридические обычаи по решениям волостных судов” (со статьёй П. Чубинского и исследованием А. Кистякивского). — Спб., 1879; т. 7, вып. 1: "Евреи Юго-Западного края. Поляки Юго-Западного края”. — СПб., 1873; вып. 2 "Малоруссы Юго-Западного края”. — СПб., 1873).
За цю унікальну працю ("за особенно полезные труды в экспедициях, снаряжаемых Обществом”) П. Чубинського нагороджено золотою медаллю РГТ (1863 р.), премією Російської Академії наук (1879 р.), а також золотою медаллю виставки Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.).
З 1873 до 1876 року П. Чубинський пов’язує свою діяльність з Географічним товариством у Києві, яке було створено 13 лютого 1873 р. Він є одним з його організаторів, обраний діловим керівником ("правителем дел”), а з 1875 р. — заступником голови Південно-Західного відділу Географічного товариства. За "украинофильский оттенок” діяльності Товариства, у складі якого були "все выдающиеся украинофилы” — Г. Галаган, В. Антонович, Ф. Вовк, М. Драгоманов, П. Житецький, М. Лисенко та інші, його Імператорська величність закрила Товариство, а П. Чубинського "как неисправимого и опасного в крае агитатора” було вислано з Києва.
За цей час Товариство, яке налічувало 170 членів, видало два томи наукових праць (у 1873 і 1874 роках). Серед них — праці О. Клосовського про клімат Києва, бібліографічний покажчик праць, присвячений природі Київщини (склав О. Рогович), праця О. Русова про Остапа Вересая і М. Драгоманова про відгомін лицарської поезії в руських (тобто українських) народних піснях, а також обробка статистичних даних про перепис населення Києва і передмістя 2 березня 1874 р., яке складало тоді 127 551 чол. При Товаристві були створені бібліотека, яка нараховувала понад 1000 цінних наукових видань, і музей, що налічував біля 3000 експонатів.
Прожив П. Чубинський рівно 45 років. Його прах з 26. 01. 1884 р. покоїться в Борисполі, на Книшевому кладовищі.
Понад сто років тому видатний історик О. Пипін писав про П.Чубинського: "Це був своєрідний талант, людина невгамовної енергії і глибокої відданості своїй справі”, а пізніше академік Л. Берг назвав його видатним діячем Географічного товариства Росії.


Література

1. Берг Л. Всесоюзное Географическое общество за 100 лет // Изв. АН СССР. — М.-Л, 1946. — С. 158–160.
2. Мельничук І. В. Павло Чубинський як географ-краєзнавець // Хрестоматія з географії України (упоряд. П. О. Масляк, П. Г. Шищенко). — К.: Генеза, 1994. — С. 33–36.
3. Чубинская Е. П. Памяти П. П. Чубинского // Изв. Всесоюзн. Географического общества. —Т. 97. — Вып. 1. — 1965. — С. 39–45.