| Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
| У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 433-438 |
Сторінки: « 1 2 ... 71 72 73 74 » |
Система річок, озер та інших водойм на
певній території називається гідрографічною сіткою. До них належать
також болота, канали та ін. Гідрографічна сітка в сучасному її вигляді
формувалася досить тривалий час під впливом насамперед клімату,
геологічних та інших факторів.Гідрографічна сітка формувалась і перебудовувалась не один раз. Цей процес триває і тепер. |
Підземні води – це води, що містяться в земній корі й
активно взаємодіють з поверхневими водами та атмосферою. Підземні води
беруть участь у кругообігу води на Землі.Довгий час існували дві теорії щодо походження підземних вод. Інфільтраційна (скупчення підземних вод – це результат просочення атмосферних опадів). Конденсаційна (джерело утворення підземних вод – водяна пара атмосфери). |
Водні маси, значні об’єми вроди, що
сформувалися в певних фізико-географічних умовах і характеризуються
фізичними, хімічними і біологічними властивостями. Водні маси
формуються в поверхневих шарах Світового океану під впливом кліматичних
умов, в процесі термічної взаємодії океану і атмосфери, конвективного
перемішування. Розрізняють первинні і вторинні водні маси. У Світовому
океані виділяють чотири типи водних мас – поверхневі, проміжні,
глибинні, придонні. У відповідності із зональними змінами
фізико-географічних умов поверхневі водні маси поділяють на
екваторіальні, тропічні, субполярні, полярні. |
Діючи на поверхню води вітер внаслідок
тертя до води створює дотичну напругу, викликає незначні коливальні
рухи води. Внаслідок цього на поверхні води навіть при швидкості вітру
1 м/с утворюються маленькі хвилі. У формуванні вітрових хвиль беруть
участь різні сили. Найбільші вітрові хвилі спостерігаються з частими і
тривалими штормами. У південній півкулі області сильного хвилювання
називають "ревучі сорокові", бо вони приурочені до зони західних вітрів
поблизу 40-ї паралелі, а також - "несамовиті п’ятдесяті", що приурочені
до 50-ї паралелі. Здебільшого висота хвиль не досягає і 4 м, але
бувають хвилі висотою до 7 м і більше. |
Розподіл температури води у Світовому
океані. Розподіл температури поверхневих вод тісно пов’язаний із
розподілом сонячної радіації і витратою тепла на випаровування,
внаслідок чого він має в значній мірі зональний характер. Хоча ця
зональність під впливом місцевих чинників (океанічних течій, вітрів,
близькість материків) у багатьох районах значно порушується. |
Океанічна вода за хімічним складом є
слабким (4%) розчином. У ній розчинені всі елементи, відомі на Землі,
насамперед перші 20 елементів періодичної системи Мендєлєєва. До складу
океанської води входять гази (переважно у вигляді молекул), солі – у
вигляді іонів, комплексів і молекул, органічні речовини - у
молекулярних і високомолекулярних сполуках і в колоїдному стані.
Солоність визначається як маса в грамах всіх твердих мінеральних
розчинених речовин, що містяться в 1 кг морської води за умови, що бром
та йод заміщені еквівалентною кількістю хлору, всі вуглекислі солі
переведені в оксиди, а всі органічні речовини спалені при температурі
480°С. кількісно солоність виражається в тисячних частинах – проміле
(‰). |
Система річок, озер та інших водойм на
певній території називається гідрографічною сіткою. До них належать
також болота, канали та ін. Гідрографічна сітка в сучасному її вигляді
формувалася досить тривалий час під впливом насамперед клімату,
геологічних та інших факторів.
Підземні води – це води, що містяться в земній корі й
активно взаємодіють з поверхневими водами та атмосферою. Підземні води
беруть участь у кругообігу води на Землі.
Водні маси, значні об’єми вроди, що
сформувалися в певних фізико-географічних умовах і характеризуються
фізичними, хімічними і біологічними властивостями. Водні маси
формуються в поверхневих шарах Світового океану під впливом кліматичних
умов, в процесі термічної взаємодії океану і атмосфери, конвективного
перемішування. Розрізняють первинні і вторинні водні маси. У Світовому
океані виділяють чотири типи водних мас – поверхневі, проміжні,
глибинні, придонні. У відповідності із зональними змінами
фізико-географічних умов поверхневі водні маси поділяють на
екваторіальні, тропічні, субполярні, полярні.
Діючи на поверхню води вітер внаслідок
тертя до води створює дотичну напругу, викликає незначні коливальні
рухи води. Внаслідок цього на поверхні води навіть при швидкості вітру
1 м/с утворюються маленькі хвилі. У формуванні вітрових хвиль беруть
участь різні сили. Найбільші вітрові хвилі спостерігаються з частими і
тривалими штормами. У південній півкулі області сильного хвилювання
називають "ревучі сорокові", бо вони приурочені до зони західних вітрів
поблизу 40-ї паралелі, а також - "несамовиті п’ятдесяті", що приурочені
до 50-ї паралелі. Здебільшого висота хвиль не досягає і 4 м, але
бувають хвилі висотою до 7 м і більше.
Розподіл температури води у Світовому
океані. Розподіл температури поверхневих вод тісно пов’язаний із
розподілом сонячної радіації і витратою тепла на випаровування,
внаслідок чого він має в значній мірі зональний характер. Хоча ця
зональність під впливом місцевих чинників (океанічних течій, вітрів,
близькість материків) у багатьох районах значно порушується.
Океанічна вода за хімічним складом є
слабким (4%) розчином. У ній розчинені всі елементи, відомі на Землі,
насамперед перші 20 елементів періодичної системи Мендєлєєва. До складу
океанської води входять гази (переважно у вигляді молекул), солі – у
вигляді іонів, комплексів і молекул, органічні речовини - у
молекулярних і високомолекулярних сполуках і в колоїдному стані.
Солоність визначається як маса в грамах всіх твердих мінеральних
розчинених речовин, що містяться в 1 кг морської води за умови, що бром
та йод заміщені еквівалентною кількістю хлору, всі вуглекислі солі
переведені в оксиди, а всі органічні речовини спалені при температурі
480°С. кількісно солоність виражається в тисячних частинах – проміле
(‰).

