Головна » Статті » Теорія географії » Біогеографія

[ Додати статтю ]

---

Питання лекції 1.    Органічний світ внутрішніх водойм 2.    Органічний світ океану a.    Основні екологічні фактори водного середовища. b.    Поділ органічного світу на групи. c.    Області і підобласті в районуванні океану. Перелік літературних джерел 1.    Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии. – МГУ, 1987 2.    Воронов А.Г., Дроздов Н.М. Биогеография мира. – МГУ, 1985 3.    Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография. – М.: Просвещение, 1978 1. Розрізняють 2 типи внутрішніх водойм: стоячі (озера, болота, водосховища) і протічні (річки і джерела). Існують також перехідні форми (річкові стариці, тимчасові водотоки, тропічні озера). Протічні води як правило прісні (виняток Тумбуканське озеро на Кавказі до 347%0 солоність). При високій солоності органічний світ внутрішніх водойм надзвичайно бідний. Риба колючка живе при солоності 59%о при солоності близько 220%о може існувати тільки рачок Artemia salina. Впливає також твердість води. Тверду воду люблять прісноводні губки, мшанки, молюски – м’яку. У жителів прісних вод вміст солей в організмі вищий ніж в середовищі, вони мають приспособлення для того щоб не пропускати воду, або виводити її з організму. У морських жителів вміст солей близький до солоності води і є приспособленості організму виділяти надлишок солей. Внутрішні водойми багаті гуміновою кислотою (болота) мають високу кислотність, невеликий вміст кисню і мають бідний органічний світ. Велике значення має температура води, швидкість течії річок, нерівномірний розподіл температури з глибиною в літній і зимовий період. Серед представників водойм виділяють реофільні види (живуть в швидких річках) і лімнофільні (живуть в стоячих водах). По умовах виникнення і існування стоячі водойми поділяють на оліготрофні – бідні кормовими ресурсами, мезотрофні, із „середніми” запасами ресурсів і евтрофні – багаті на ресурси. До оліготрофних відноситься і Байкал, Танганьїку. Байкал має 98% видів членистоногих і 81% ендемічних видів риб. Негативні наслідки для живих організмів водного середовища має будівництво водосховищ. З водним середовищем пов’язані також види, які ведуть наземно-водний спосіб життя (очерет, рогоза) та тварини (бобер, видра, норка, ондатра). 2. Біогеографія океану – наука про поширення і розподіл організмів в океані і поділ океану на біогеографічні регіони різного рангу: області, підобласті, провінції і тд. Умови проживання організмів в океані сильно відрізняються в при поверхневих шарах, товщі води та придонній частині, а також в мілководних та глибоководних зонах тому поділ океану варто б провести для кожної зони окремо. Один із важливих факторів життя в океані є тиск. На глибині 11 км перевищує 1100 атмосфер. В тварин глибин повинен бути такий самий внутрішній тиск. Морський їжак живе до глибини 4900 (тиск його 490 атмосфер), креветка від 600 до 5600 м. Кити кашалоти ниряють до глибини декілька сотень метрів. На живі організми впливає температура вод та її річна амплітуда. В  тропічних широтах вона близько 20С, в помірних широтах вона 6-100С. До жителів тропіків належать корали, деякі види молюсків. До стенотермних холоднолюбивих видів належать навега, сайка із риб, белуха і нарвал із китоподібних, багато тюленів. Стенотермні види що поширені від тропіків до приполярних вод – устриці, мідії із молюсків, тунець, риба-меч із риб, касатка із китоподібних. В тропічній зоні на глибині 150 м температура води становить 160С на глибині 300 м – 10,10С, на глибині 1000 м – 4,50С, нижче 3000 – стабільна. В Середземному морі від 400 м до дна температура води стабільна – 12,90С. Апвеллінг – піднімання холодних вод на поверхню (поблизу Африки, західне узбережжя Південної Америки температура води 140С, при температурі води відкритого океану більше 200С. Велике значення має вміст кальцію (близько 3,6%) для побудови раковин. Не менше значення має кількість світла. Деякі придонні організми мають здатність виробляти світло.  В океані виділяють декілька областей з різними екологічними умовами: пелагіаль – товща океанічних вод; бенталь – донна частина океану; літораль – прибережна зона що осушується під час відпливу; сублітораль – прибережна частина океану, яка примикає до літоралі (від 40 до 200 м) – найбільш багата живими організмами. батіаль – територія материкового схилу (200 – 2000 м); абіссаль – область найбільших морських глибин більше 2000 м. Мілководну частину океану в межах материкової обмілини називають неритичною (неритовою) областю. Тут характерна значна рухливість води та багатий органічний світ, основні рибні косяки та водорості. Органічний світ в залежності від його проживання поділяють на планктон – органічний світ поверхневих товщ вод океану, нектон – види організмів які вільно переміщаються в товщі вод, бентос – живі організми придонної частини океани. Окремо розрізняють плейстон і нейстон, фітопланктон і зоопланктон (медузи, сифонофори).     Світовий океан поділяють на сім основних біогеографічних областей: Арктичну, Бореально-Атлантичну, Бореально-Тихоокеанську, Тропічно-Атлантичну, Тропічно-Тихоокеанську, Нотально-Антарктичну, Антарктичну.     Антарктична область характеризується постійно низькою температурою води, як на поверхні так і на глибинах. В зимовий період та значну частину короткого літа велика частина акваторії знаходиться під льодовиковим покривом. Солоність води нижча за середню солоність вод Світового океану.     Південна границя зони проходить від о. Ньюфаундленд до архіпелагу Шпіцберген та окраїни Кольського півострова, а також по північній частині Берінгового моря. Літом по окраїнах льоду утворюються масові скупчення фітопланктону, а разом з тим і зоопланктону. Тому води багаті різними жителями від молюсків до нарвалів і белух із китоподібних і різних чайок. Із тюленей характерні для області морський заєць, нерпа, хохлач і морж. По льодах бродить цілий рік білий ведмідь.     Бореально-Атлантична та Бореально-Тихоокеанська. Ці області мають значну схожість. Досить багатий органічний світ прибережної припливно-відпливної зони. Температури води досить високі. Влітку значні розходження в температурі поверхневих та глибинних вод. Велика кількість тварин. До даних зон приуроченні основні райони вилову ластоногих і промислового рибальства. В обох зонах зустрічаються беззубі кити, дельфіни, справжні (безвухі) тюлені, численні „пташині базари” (особливо із чістікових). Із риб типовими є сімейства лососевих, осетрові. Ці два сімейства ендемічні для північних помірних широт. В даних областях добре поширені бурі водорості, в меншій мірі – червоні.     В Бореально-Тихоокеанській ендемічними видами є гіганський японський краб, із риб – кета, горбуша, нерка і інші. Із ссавців характерними є вухасті тюлені – котик і сивуч, а також калан (морська видра) із хижих, японський і сірий кити.      Бореально-Атлантична область є  бідніша від Бореально-Тихоокеанської. Так тут повністю відсутні вухасті тюлені, калани, гіганські краби і деякі інші тварини. Ендемічними видами є біскайський кит, біломордий і довгомордий тюлень, тюлень-лисун. Із риб численними є види тріскових. Є представники камбалових – палтус, морський язик, та ін. Тропіко-Атлантична і Тропіко-Індо-Тихоокеанська також мають подібні риси. Для них характерні постійно високі температури поверхневих шарів води (річні коливання становлять не більше 20С), та значні відмінності між поверхневими і глибокими шарами. Теплолюбиві види мешкають в поверхневих шарах, а холоднолюбиві – в глибоких шарах. В тропічному поясі проживає основна частина видів планктонних форамініфер, крилоногих молюсків, сифонофор, кільчастих водоростей. Із водоростей даний пояс обмежений видами роду саргассум, із тварин багато поліпів, медуз, молюсків, ракоподібних. Надзвичайно різноманітні риби. Особливо велика кількість акул і скатів. Характерні летючі риби, морські черепахи. Із птахів характерні фаетони і фрегати, із ссавців – кашалоти, сирени.     Антарктична область, які і Арктична, характеризується постійно низькими температурами води і розвитком льодовикового покриву. Велика кількість айсбергів, що відколюються від Антарктиди. Місцями є скупчення планктонових ракоподібних під назвою „кріль”. Велика кількість птахів, серед яких пінгвіни, бургомістри.     Нотально-Антарктична схожа по умовах життя з бореальними. Тут переважають значні сезонні коливання  температури води. Піднімання глибинних  призводить до багатства рослинного і тваринного світу. Із ссавців поширеним є гривистий сивуч і південні котики, із справжніх тюленів зустрічаються морський слон та морський леопард. Різноманітні є і беззубі кити (південний кит, синій кит, кит-карлик). Із птахів поширеним є королівський альбатрос. Вели Фото: Джерело:

1 2 3 4 5 Категорія: Біогеографія | Додав: wiktor (15.03.2010)

Переглядів: 6148 | Теги: біогеографія водного середовища, районування світового океану | Рейтинг: 4.5/6

Матеріали по темі:

Всього коментарів: 0