Реклама

Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія України [ Додати статтю ]

Хімічний комплекс України

Хімічний комплекс України, галузева структура, принципи розміщення, проблеми, перспективиТема:  Хімічний комплекс

План.

1. Хімічний комплекс. Значення, місце і роль комплексу у господарстві країни.

2. Галузева структура хімічної промисловості України.

3. Принципи розміщення підприємств хімічної промисловості. 

4. Географія окремих галузей хімічної промисловості.

5. Райони хімічної промисловості в Україні.

6. Проблеми і перспективи розвитку.

 

 

Література:

1. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 1994. - 470 с.

2. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України: Підруч. для 9 кл. серед. загально освіт. шк. - К.: Форум, 2000. - 239 с.

3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). - К.: Епроп. ун-т, 2002. - 216 с.

4.  Луцишин П.В. Вступ до економічної і соціальної географії. - К.: НМКВО, 1993.

5. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України: Пробний підруч. для 8-9 кл. серед. шк. -  К.: Зодіак-ЕКО, 2000. - 432 с.

6. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. - К.: Знання, 1998. - 415 с.

7. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред.     Шаблія О.І. - Львів: Світ, 2000. - 680 с.

 

 

       1.Хімічний комплекс. Значення, місце і роль комплексу у господарстві країни. Галузі хімічної промисловості є основою хімізації народного господарства - процесу широкого застосування хімічних технологій, синтетичних матеріалів у різних його галузях. Сучасна хімія має величезні переваги перед механічними способами обробки речовини. Це дає можливість перетворювати в цінні промислові продукти великі маси хімічної мінеральної сировини.

       2. Галузева структура.  Хімічний комплекс України має складну структуру і охоплює такі основні галузі: гірничо-хімічну (видобуток природних сірчаних руд, фосфоритів, калійних і кухонних солей, карбонатної сировини та ін.); основну хімію (виробництво кислот, соди, мінеральних добрив, лугів); промисловість полімерних матеріалів, синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон і ниток та цілий ряд нафтохімічних виробництв.

      3.Принципи розміщення підприємств хімічної промисловості. Оцінюючи вплив різних факторів на розміщення хімічних виробництв, можна виділити три групи галузей: сировинної орієнтації - гірнича хімія, переробка сірчистих і коксових газів, виробництво кальцинованої соди, калійних добрів та ін.; паливно-енергетичної орієнтації - виробництво синтетичного каучуку, хімічних волокон і ниток, синтетичних смол, каустичної соди тощо; споживної орієнтації - виробництво сірчаної кислоти, азотних і фосфатних добрив, шинна промисловість і т. ін.

        Для розвитку підприємств хімічної промисловості вирішальне значення має сировинний фактор (гірничо-хімічна та органічна сировина). Хімія споживає велику кількість води. Водний фактор стає певною мірою на перешкоді розвитку хімії в районах з напруженим водним балансом. За водомісткістю хімія значно випереджає такі галузі, як чорна і кольорова металургія, целюлозно-паперова і текстильна промисловість. Складність розвитку хімічних виробництв полягає також у тому, що багаторазове використання води для більшості з них поки що неможливе. Хімічна промисловість споживає порівняно багато палива й енергії. Паливно-енергетичний фактор посилює тяжіння хімічних виробництв до джерел сировини (нафти, газу, вугілля). Формування хімічних комплексів стає особливо ефективним у тих районах, де паливні ресурси поєднуються з гідроенергією (наприклад, у Поволзькому районі Росії). Ряд хімічних виробництв орієнтується виключно на. джерела енергії (одержання синтетичного каучуку на базі ацетилену вимагає до 15 тис. кВт-год на 1 т готової продукції, а фосфору шляхом електровозгонки - до 20 тис. кВт-год).

Споживний фактор має найбільший вплив на розміщення виробництва мінеральних добрив (за. винятком калійних) і сірчаної кислоти. До районів споживання тяжіють також виробництва органічного синтезу (виробництво пластмас, ґумовотехнічних виробів, шинне виробництво). Це переважно верхні "поверхи" багатостадійного технологічного процесу.

4.Географія окремих галузей хімічної промисловості. Гірничо-хімічна промисловість спирається значною мірою на власні мінеральні ресурси калійних солей, самородної сірки, кухонної солі, фосфатної сировини (фосфорити), баритів, карбонатної сировини, солей йоду і брому, мінеральних фарб. Залягання гірничо-хімічної сировини в межах України виявлені у Прикарпатті, на території Донбасу (Слов'янське-Артемівський район), у Причорноморському районі (Сиваш) та деяких інших районах. Один з найбільших районів гірничої хімії - Прикарпатський. На базі розвіданих родовищ самородної сірки тут працює два великі сірчані комбінати у Роздолі та Новояворівську (Львівська область). Промислові запаси калійних солей зосереджені у Калуському і Стебницькому родовищах. Сировина переробляється на комбінатах, які виробляють хлорні калійні добрива та ряд інших хімічних продуктів. Крім виробництва калійних добрив, на виробничому об'єднанні "Оріана" у Калуші налагоджено випуск магнію. Важливим районом гірничо-хімічної промисловості був і залишається Донбас, в межах якого залягають кам'яні солі (Артемівське, Слов'янське та Новокарфагенське родовища). На базі цих родовищ працюють потужні комбінати у Слов'янську (об'єднання "Хімпром"), Лисичанську (содовий завод). Випускається кальцинована та каустична сода, бікарбонат натрію. Кальциновану соду застосовують у виробництві скла, а каустичну - у текстильній промисловості, виробництві штучного волокна, миловарінні, у нафтопереробній галузях. В надрах України видобуваються мінеральні барвники: кольорові глини, окислені залізні руди, азурит, кіновар, ярозит та інша гірничо-хімічна сировина, з якої виробляються природні фарбувальні пігменти з високими антикорозійними властивостями. Розробляються три родовища мінеральних барвників: Цілик (Дніпропетровська область), Суха Кам'янка (Харківська) і Ясно-польське (Донецька). На Кіровоградщині розробляються поклади графіту (Завалівське родовище).

Основна хімія розвивається в місцях видобування сировини та в районах споживання готової продукції. Вона представлена виробництвом мінеральних добрив, неорганічних кислот, лугів, соди. Виробництво азотних добрив зосереджено в центрах коксохімічної промисловості - у Донбасі (Горлівка, Сєверо-Донецьк, Лисичанськ, Алчевськ) та Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Запоріжжя). В районах споживання розміщені окремі заводи, які використовують як сировину природний газ (Черкаси, Рівне). Калійна промисловість зосереджена в Івано-Франківській та Львівській областях, де видобувають калійні солі (Калуш, Стебник). Виробництво фосфатних добрив переважно тяжіє до районів споживання (бурякосіючі райони лісостепової зони). Найбільшими підприємствами є Вінницький та Сумський заводи. Центрами виробництва є також Костянтинівка (Донецька область) та Одеса. Для виробництва фосфатних добрив використовується довізний апатитовий концентрат, місцеві фосфорити та відходи промислових підприємств. Однією з старих традиційних галузей основної хімії на Україні є сірчанокислотна. Сірчана кислота застосовується у виробництві мінеральних добрив, у металургійній, нафтопереробній, текстильній, харчовій промисловості та в інших галузях. Для виробництва сірчаної кислоти використовується сірчаний колчедан, сірчисті гази, що виділяються при переробці руд кольорових металів, а також при хімічній переробці нафти і природного газу. В Україні великого значення набуло використання самородної сірки з придністровських родовищ Львівської області. Через високу хімічну активність сірчану кислоту економічно не вигідно і небезпечно перевозити на велику відстань, тому виробництво її орієнтується на споживача. Найбільшими центрами виробництва цього продукту є такі: Костянтинівка (Донецька область), Сумське виробниче об'єднання "Хімпром", а також підприємства у м. Рівному, Новому Роздолі, Дніпродзержинську. Україна - один з великих виробників соди, споживачами якої є скляна, текстильна, миловарна, нафтопереробна, харчова, фармацевтична галузі. Содова промисловість - матеріаломістка галузь. Для виробництва 1 т кальцинованої соди витрачається 1,5 т кухонної солі, 1,5 т вапняку і 1,7 т умовного палива. Тому найбільші підприємства галузі розміщені у Донбасі, де є достатня кількість сировини і палива (Слов'янськ, Лисичанськ). Виробництво соди розвивається також у Північному Криму (Красноперекопськ), де використовується ропа Сиваша та високоякісні вапняки. Паливом служить природний газ, який надходить сюди з газопроводу.

Промисловість органічного синтезу представлена виробництвом полімерних матеріалів (синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку і ниток), її розвиток набуває поширення і базується на використанні продуктів переважно нафтопереробної, газової, коксохімічної галузей. У зв'язку з цим заводи, що виробляють смоли і пластмаси, тяжіють до районів видобування кам'яного вугілля і коксохімічного виробництва, до центрів нафтопереробки та газопереробки. Виробництво готових пластмас розміщується також у районах споживання. Найбільші підприємства зосереджені у Донецькому та Придніпровському районах. Центрами виробництва є: Донецьк (поліхлорвінілові смоли і пластмаси) і Сєверодонецьк (склопластики, пластмасові вироби, сировина для виробництва синтетичних волокон); Запоріжжя (кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли); Дніпропетровськ (переробка фенольних смол). Виробництво полімерів налагоджено у Горлівці, Дніпродзержинську, Первомайську, Калуші, Одесі, Києві та інших центрах. Виробництво хімічних волокон зосереджено у центрах з достатньою кількістю водних, паливно-енергетичних і трудових ресурсів. Це зумовлено тим, що на 1 т готової продукції витрачається від 5 - 7 до 20 тис. квт-год електроенергії і до 5 тис. куб. м технічної води. Центрами виробництва виступають: Чернігів (об'єднання "Хімволокно"), Київ, Черкаси, Сокаль (Львівська область), Житомир. Хімічні волокна порівняно з натуральними набагато дешевші. Вони використовуються для виробництва автомобільних шин (корд), технічних і побутових тканин, трикотажу. Нафтохімічна і гумоазбестова промисловість розвивається на базі переробки нафти і природного газу і використовує каучук (синтетичний і натуральний). Нафтохімія поєднується з нафтопереробкою (Лисичанськ, Кременчук, Херсон, Борислав, Бердянськ). Підприємства гумової промисловості випускають широкий асортимент продукції: автомобільні, тракторні, мотоциклетні шини, гумові шланги, транспортерні стрічки, різні предмети широкого вжитку. Найбільші підприємства: Дніпропетровський шинний завод, виробниче об'єднання "Білоцерківшина", Лисичанський завод гумотехнічних виробів, Київський завод "Червоний гумовик" та ряд інших.

        5.Райони хімічної промисловості в Україні. В результаті розвитку і розміщення галузей хімічної промисловості в Україні сформувались три основні райони - Донецький, Придніпровський і Прикарпатський. Донецький район добре забезпечений паливом і різноманітною хімічною сировиною. Тут розвинені майже всі хімічні виробництва, що пов'язані з металургією, машинобудуванням, скляною, текстильною галузями. На базі використання відходів чорної і кольорової металургії та природної хімічної сировини сформувалися найбільші вузли хімічної промисловості: Слов'янсько-Артемівський, Лисичансько-Рубіжанський, Горлівський, Маріупольський. У Прикарпатському районі флагманами великої хімії виступають Дрогобицько-Роздільський та Калусько-Долинський промислові вузли. Вони спеціалізуються на виробництві природної сірки, калійних добрив, металічного магнію, сажі газової, виробництві органічних напівпродуктів з нафти. Хімічна промисловість Придніпровського району представлена коксохімією, виробництвом азотних добрив, автомобільних шин, лаків і фарб, широкою гамою товарів побутової хімії. Виробництво хімічної продукції зосереджено у Дніпропетровське-Дніпродзержинському, Запорізькому та Криворізькому промислових вузлах.

        6.Проблеми і перспективи розвитку. Основні напрями дальшого розвитку комплексу хімічних та нафтохімічних виробництв пов'язуються з поглибленням комплексної хімічної переробки органічного палива та більш повним використанням місцевих сировинних ресурсів. Головним завданням прискореного розвитку галузей хімії є застосування прогресивних технологій та модернізація матеріально-технічної бази на підприємствах комплексу. Необхідно також вдосконалити галузеву структуру хімічного комплексу, надавати пріоритетності таким галузям, як виробництво синтетичних смол і пластмас, синтетичних волокон, синтетичного каучуку, лакофарбових матеріалів, мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин.

Фото:
Джерело:
Категорія: Економічна географія України | Додав: wiktor (01.08.2010)
Переглядів: 13439 | Теги: перспективи, галузева структура, Хімічний комплекс України, проблеми, принципи розміщення | Рейтинг: 3.0/3
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar