Регіональна інвестиційно-інноваційна політика в Україні.

План.

1. Поняття інвестиції.

2. Інноваційна діяльність.

3. Регіональна інвестиційно-інноваційна політика в Україні.

Література

1. Хвесик М.А., Гобач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібн. - К.: Кондор, 2005.

          1.У нинішніх умовах забезпечення темпів та сталості економічного зростання залежить від масштабів та якісного рівня інвестиційно-інноваційної діяльності, структурно-технологічних змін на основі інновацій.

            Поняття інвестиції (одягаю) - означає вкладення капіталу в галузі економіки всередині країни і за кордоном. Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу.

         До інвестицій належать: грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); ноу-хау, досвід та інші інтелектуальні цінності; право користуватися землею та іншими природними ресурсами. Розрізняють фінансові, (вкладення капіталу в облігації, акції), реальні (вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-технічної бази), валові (сумарні вкладення), державні інвестиції (фінансування з коштів держбюджету) та інші.

    В результаті інвестування коштів в економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає національний дохід, розвиваються галузі та підприємства, які найбільше задовольняють попит на товари і послуги.

         Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні, з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Найважливішими чинниками, що визначають інвестиційний клімат і регіональні умови є : рівень розвитку національної економіки, рівень політичної стабільності, рівень відкритості та конкурентноздатності економіки, її світогосподарської інтеграції; правові гарантії.

          2.Інноваційна діяльність - це сукупність науково-технічної, виробничої, інвестиційної діяльності, кінцевим результатом якої є нові чи вдосконалені продукти, реалізуються на ринку, новітні чи вдосконаленні технології, що впроваджені у виробництво, нові організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру, які використовуються у практичній діяльності. Пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки, що мають першочергове значення доля досягнення цілей соціально-економічного і науково-технічного розвитку. Вони формуються під дією, перш за все, національних соціально-економічних пріоритетів, політичних, екологічних та інших факторів. Такими пріоритетними напрямками в Україні є: інформаційні технології і електроніка, виробничі технології (лазерні, робототехніка тощо), нові матеріали і хімічні продукти, технології живих систем (у т.ч. біотехнології), транспорт, паливо й енергетика, екологія і раціональне природокористування.

На різних рівнях економічного управління й регулювання розробляється і реалізується інвестиційна політика, що є складовою частиною державної наукової й технічної політики. Інвестиційні відносини істотно впливають на механізм реалізації інноваційної політики, сутність яких полягає у визначенні стратегій й тактики інноваційних технологій та методів впливу держави на інноваційні процеси.

 3.Регіональна інвестиційно-інноваційна політика - це система заходів, які вживаються на рівні регіону і включають мобілізацію інвестиційних ресурсів та визначення напрямів їх найефективнішого і раціонального використання в інтересах населення регіону й окремих інвесторів.

Важливим фактором стимулювання інноваційної й інвестиційної активності є приватизація, яка вимагає від нових власників ефективно використовувати можливості своїх підприємств на основі провадження нових технологій, реформування і реконструкцій.

Останнім часом велике значення надається регіональній інноваційній політиці та її ролі важливого фактору економічного та соціального розвитку країни.  Інноваційна привабливість регіону трактується як комплекс умов, що формують сприятливе середовище для інноваційних процесів у регіоні, зокрема: можливість впровадження результатів наукових та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєння інноваційних проектів, рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності, ступінь розвитку інноваційної інфраструктури.

 На сталий розвиток економіки впливають такі негативні тенденції:

-          високий ступінь зносу основних виробничих фондів, який на початок 2001р. становив загалом 47,5%, у т.ч. у промисловості - 48,8%; у сільському господарстві - 48,3%; на транспорті - 50%; ступінь зносу невиробничих основних фондів у житловому господарстві становив 29,4%; у комунальному господарстві і побутовому обслуговуванні - 46,6%; у сфері охорони здоров'я - 37,8%;

-          основним джерелом інвестицій залишаються власні кошти підприємств і організацій;

-          незначна частка іноземного капіталу в оновленні основних фондів.

       Найбільш інвестиційно привабливими для іноземного інвестора в Україні залишаються харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (17,4% до загального обсягу іноземних інвестицій), оптова торгівля і посередництво у торгівлі - 15,3%, фінансова діяльність - 7,9%, машинобудування - 7,4%, транспорт - 6,9%, металургія та оброблення металу - 5,5%.

Сучасна регіональна політика значну увагу приділяє стимулюванню розробок і застосуванню високих технологій, підтримці малих високотехнічних фірм, створенню інноваційних комплексів, центрів поширення передових технологій, науково-дослідницьких парків при університетах тощо.

         Інноваційний потенціал регіону - це сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей регіону, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.