Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн | [ Додати статтю ] |
Основні
концепції та гіпотези
Теоретичні основи регіональної і соціальної географії
світу формувалися у процесі зародження та визрівання різноманітних концепцій,
закорінених головними ідеями у наукові пласти географії, економіки, соціології,
інших галузей знань. Концепція проблемного країнознавства. Розроблена в 60—70-ті роки XX ст. в Інституті географії АН СРСР (Москва). Один із її засновників Я. Машбиць на основі теоретичних положень М. Баранського запропонував проблемний підхід в економіко-географічному країнознавстві зарубіжного світу, об'єднавши всю проблематику в три групи: 1) проблеми, що мають важливе значення при вивченні всіх країн та регіонів; 2) проблеми, важливі для країн певного типу і рівня розвитку; 3) проблеми, специфічні для певної країни (регіону). Від інших концепцій її відрізняли відхід від покомпонентних характеристик за чітко заданою схемою, аналіз ключових для будь-якої території проблем (особливостей забезпеченості природними ресурсами; спеціалізації господарства і його територіальної структури; етнокультурних та етносоціальних проблем; стану довкілля; перспектив розвитку території). З метою вдосконалення цієї концепції було посилено зв'язки «природа — суспільство», «природа — населення», «економіка — розселення» тощо. Згодом Я. Машбиць розробив нову схему комплексної характеристики країн, яка охоплює 11 тематичних блоків, що об'єднують підходи традиційного і проблемного країнознавства: 1) своєрідність території; 2) територія і географічне положення; 3) історико-географічні етапи; 4) природа і природокористування; 5) населення і культура; 6) господарство; 7) розселення; 8) суспільство; 9) райони; 10) стан довкілля; 11) перспективи. Головні особливості комплексної характеристики країн: — взаємозалежний розгляд природних, соціально-економічних і етнокультурних територіальних систем та їх проблем; — зосередження уваги на людині, формах і географічних типах її діяльності, культури; — історико-географічний підхід до аналізу заселення та освоєння території; — виявлення внутрішніх географічних розбіжностей районів та їх провідних центрів; — приділення уваги природним і соціально-економічним процесам тощо. Концепція
«полюсів зростання». Виникла на Заході, отримавши там найбільше поширення. Загалом є концепцією регіональної економіки. Сформульована французьким економістом Франсуа Перру (1903—1987). Згідно з цією концепцією розвиток виробництва в різних галузях господарства відбувається нерівномірно. Завжди можна виділити динамічні галузі, які переважно стимулюють зростання економіки, є «полюсами розвитку». Внаслідок концентру нання такі галузі мають тенденцію зосереджуватися у певній точці — «полюсі зростання». Здебільшого таким полюсом є місто, іноді район, який внаслідок концентрування має сприятливий господарський вплив на оточення. Концепція
«полюсів зростання» у різних варіантах була покладена в основу численних планів і програм регіональної
політики країн, як розвинутих, так і тих, що розвиваються. Концепція
глобальних (світових) міст. Належить
до найновіших
концепцій. Висунута Дж. Фрідманом, який для виділення глобальних міст використовував такі критерії:
1)
чисельність населення; 2)
роль міста як великого фінансового центру; 3)
ступінь концентрації штаб-квартир ТНК; 4)
важливість міжнародних функцій і наявність міжнародних організацій; 5)
швидке зростання сфери ділових послуг; 6)
концентрування обробної промисловості; 7) роль великого транспортного вузла. Донедавна ця концепція застосовувалася тільки щодо країн з ринковою економікою, а як приклади глобальних міст розглядали Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж і деякі інші крупні міста. Застосування
ідей, законів, гіпотез, концепцій, теорій дає змогу з'ясувати сутність об'єктів
та явищ, які вивчають конкретні галузі науки. Методологія та методика цього пізнання
базується на залученні у науково-дослідний процес певних методів дослідження. 3.
Методи дослідження Регіональна економічна і соціальна географія світу
використовує методи, характерні як для географічних, так і для інших суспільних наук. Метод дослідження науки — система прийомів і способів
пізнання її загальних закономірностей та вивчення конкретних об'єктів, явищ і процесів. В арсеналі економічної і соціальної географії наявні як традиційні методи досліджень, так і нові, пов'язані з потребами НТР. До першої групи методів належать історичний, картографічний, порівняльний, методи спостережень, системного аналізу, статистичний, економічного районування та ін. Друга група охоплює методи економіко-математичні, дистанційних спостережень, геоінформаційний. Історичний метод. Застосовується в усіх суспільних та природничих науках. Своєрідність його використання у регіональній економічній і соціальній географії світу полягає у тісному поєднанні з аналізом і просторовими аспектами соціально-економічного розвитку, які зумовлюють безупинні зміни у географії господарства і населення, в характері використання природних і трудових ресурсів, в освоєнні та заселеності території. Знання історичної географії необхідне для розуміння сучасної географії населення і розміщення продуктивних сил, а також для прогнозування їх змін на прикладі конкретних регіонів світу. Картографічний метод. Завдяки йому створюють тематичні карти, наносячи на них безліч об'єктів, відображаючи їх взаєморозташування і взаємозв'язки. Цей метод використовують на всіх етапах дослідження — від збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість наукового матеріалу. Карти є не тільки чудовим ілюстраційним матеріалом, не тільки ємною і різнобічною інформацією, зручною для безпосереднього та багатоцільового використання, а й дієвим інструментом наукових досліджень. Порівняльний метод. Притаманний усім географічним наукам. Він покликаний знайти найбільш істотні риси подібності та відмінності у господарському використанні територій регіонів світу, в географічних типах господарства і розселення, в їх взаємозв'язку. Цей метод дуже плідний при вивченні регіонів та країн. Метод спостережень. Відіграє важливу роль у регіональній економічній і соціальній географії світу. Роль міжнародного туризму, поїздки зарубіжними країнами розширюють можливості безпосередніх особистих спостережень за особливостями господарського використання території, системами і типами розселення, умовами життя та культурою населення тощо. Метод системного аналізу. Базується на принципі поетапності, передбачає визначення мети, завдань, формулювання наукової гіпотези, всебічне дослідження кожної з територіальних систем, особливостей розміщення і розвитку продуктивних сил, а також вивчення цілісності системи, її внутрішніх і зовнішніх зв'язків, погодження галузевих і територіальних проблем. Статистичний метод. У його основі — аналіз даних про господарство і населення регіонів та країн, він сприяє з'ясуванню особливостей просторової взаємодії різних територіально-економічних систем. У цьому аспекті важливу роль відіграє статистика як ефективний інструмент досліджень економічного і соціального стану конкретної території. Метод економічного районування. Дає змогу виявити взаємопов'язані в соціально-економічному аспекті частини країни за певною спеціалізацією. Базуючись на вченні про економічні райони, потребує обробки різноманітної економічної та соціальної інформації. Економіко-математичні
методи. Дають змогу відобразити певні кількісні
співвідношення, а іноді й якісні закономірності розміщення різних форм і типів господарств,
розселення і життєдіяльності населення. Важливим при цьому є математичне моделювання різних соціально-економічних процесів і об'єктів. Методи дистанційних спостережень. Широко використовуються в дослідженнях розміщення природних ресурсів, господарських систем і населення. Дають нову і докладну інформацію про концентрування господарського використання території, особливості концентрації господарства і населення на великих регіональних просторах, про межі міських агломерацій, стан довкілля тощо. Геоінформаційний метод. Набуває дедалі більшого значення. Полягає у створенні геоінформаційних систем, які є сучасним засобом збирання, збереження та аналізу різноманітних відомостей про територію. Вибір
методів дослідження залежить як від наукового завдання, так і від об'єкта
вивчення. Найдоцільнішим є поєднання різних методів з урахуванням конкретних
можливостей кожного з них.
Переглядів: 10856
| Теги: | |
Матеріали по темі: |