Населення

Чисельність і демографічні особливості. Західна Африка населена різноманітними народами, які належать до різних мовних сімей, сповідують різні релігії, використовують різноманітні форми господарської діяльності тощо. Тут знаходяться найбільша за людністю країна Африки — Нігерія і одна з найменш заселених — Гамбія.

У регіоні один із найвищих показників народжуваності, водночас у Малі, Нігері, Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Сенегалі зберігається висока смертність населення. Перевищення народжуваності над смертністю зумовлює швидке зростання кількості населення, а низька тривалість життя — швидку зміну поколінь. Середньорічний природний приріст населення — 2,7 %, у Гамбії — 4, Кот-д'ївуарі — 3,4, Нігері — 3,2, Того — 3 %.

У віковій структурі діти до 14 років становлять 40 % населення, а кількість людей віком понад 65 років — всього 3 %. Відносно пропорційне співвідношення між чоловіками та жінками — 49,6 та 50,4 % .

На півночі регіону мігрують великі групи населення, яке займається кочовим скотарством. Південніше частими бувають внутрішні та міждержавні сезонні міграції, що пов'язані зі збиранням врожаю на великих плантаціях.

Расовий склад. Територією регіону проходить межа розселення представників двох великих рас — європеоїдної та негроїдної. Переважна більшість народів регіону належить до негроїдної раси, формування якої, очевидно, відбувалося у басейнах рік Нігеру і Конго. Представники її наділені дуже темною шкірою, кучерявим волоссям, виступаючими вперед щелепами, широким носом із низьким переніссям, товстими губами тощо.

Етнічний склад. Населення регіону дуже неоднорідне етнічно. На півночі переважають народності семіто-хамітської мовної сім'ї (бербери, хауса), а в прибережних районах — народності нігеро-кордофанської сім'ї (мови йоруба, фульбе). Нігерія —найчисельніша за населенням (115 млн осіб) і найстрокатіша етнічно країна Африки (понад 260 племен і народностей). Особливістю регіону є те, що етнічні території багатьох народів не відповідають державним утворенням, оскільки в період колоніального розподілу Африки кордони встановлювали за іншими мотивами. Нині всі держави регіону є поліетнічними.

Релігійний склад. Значна кількість населення сповідує іслам і християнство, досить поширені місцеві традиційні вірування. Мусульмани зосереджені на заході регіону та в зоні Сахелю. Вони становлять більшість населення у Сенегалі (92 %), Малі (90 %), Гвінеї (85 %), Гамбії й Нігері (по 80 %), Кот-д'ївуарі (60 %).

Хоч у регіоні представлені різні напрями християнства: католицизм, протестантизм (євангелізм, англіканство), у жодній країні християни не становлять більшості. Значна кількість жителів зберігає різноманітні місцеві традиційні вірування: племінні культи, фетишизм, віра в духів природи, у магію тощо. У багатьох народів поширений культ предків (культові маски догонів, сенуфо і бамбара). Місцевих традиційних культів дотримується більшість населення Того (71 %), Беніну (70 %), Гвінеї-Бісау (65 %), Ліберії (до 50 %) та ін.

Розміщення населення. Населення розміщене вкрай нерівномірно. В аридних районах Малі й Нігеру, у вологих екваторіальних лісах Гвінейського узбережжя середня густота населення — 1 особа/км². Найкомпактніше заселені узбережжя Атлантичного океану, долини значних рік (Нігеру, Вольти, Сенегалу, Гамбії), промислове розвинуті райони та області плантаційного сільського господарства, де густота населення досягає 70-80 осіб/км² і більше.

Досить активним є міграційний рух. Зовнішні й внутрішні міграції пов'язані з особливостями зайнятості населення. Окремі народи (туареги та ін.), які займаються скотарством, ведуть кочове життя.

Сільське населення становить 69 % (у Нігері, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Гамбії — понад 80 %). Найвищий рівень урбанізації у Кот-д'ївуарі (44 %), Ліберії (44 %), Сенегалі (42 %), Нігерії (39 %), найнижчий — у Буркіна-Фасо (8 %). Більшість сучасних міст мають давнє походження, поставши на місці колоніальних форпостів, торгових факторій, місіонерських станцій тощо. У багатьох країнах в одному-двох містах (у тому числі в столиці) зосереджено до 2/3 міських жителів. Зростання міст відбувається за рахунок міграції (у пошуках праці) із сільської місцевості. Найбільші міста Західної Африки — Лагос (10,3 млн осіб), Абіджан (2,8 млн), Аккра (1,7 млн), Конакрі (1,6 млн), Ібадан (1,5 млн).

Трудові ресурси. У всіх країнах пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї. У середньому до 80 % населення зайнято у сільському господарстві, в селах наявні приховане безробіття і неповна зайнятість. Поширене безробіття й у містах, куди з'їжджається молодь з усієї країни. За винятком окремих районів гірничодобувної та обробної промисловості, більшість зайнятого несільськогосподарського населення зосереджена на транспорті й у сфері обслуговування.

Понад 2 млн осіб мігрують із сусідніх держав на сезонну роботу в Гану, Кот-д'ївуар і Сенегал, працевлаштовуючись переважно на плантаціях какао, арахісу, в морських портах.

Значна різноманітність народів, які заселяють регіон (навіть у межах однієї країни), їх мовних сімей та антропологічних груп, форм їх господарської діяльності та релігійних вірувань часто спричиняє виникнення соціальних й етнічних конфліктів у деяких країнах Західної Африки (Нігерія, Сьєрра-Леоне, Ліберія та ін.)