Демографічний вибух і зростання чисельності населння світу
Демографічеській вибух В 1988 році Національне географічне суспільство США опублікувало карту миру під назвою «Земля в небезпеці». Небезпека номер один на цій карті – тиск населення (військова загроза при цьому не враховувалася). Чи вірно це? Демографічний вибух, що почався в середині ХХ століття, не може не вражати уяви. Ця проблема торкнулася і більшості жителів нашої країни з її величезними слабозаселенными просторами Сибіру і Дальнього Сходу. Тільки за 1993 – 1994 роки число жителів скоротилося на 1 млн. людина. Тому небезпідставно ставиться питання про виживання російського народу як національної освіти. Homo sapiens – людина розумна як вид живих істот, вершина творіння життєвих форм на Землі – існує на планеті близько 100 тис. літ, але лише приблизно 8 тис. років тому на Землі стало налічуватися близько 10 млн. людина. Чисельність землян збільшувалася дуже поволі, поки вони жили полюванням і збирачем, вели спосіб життя кочівників. Але з переходом до осілого землеробства, до нових форм виробництва, особливо промисловості, число людей стало швидко збільшуватися і до середини XVIII століття склало близько 800 млн. Потім наступив період все більшого прискорення приросту населення на Землі. Приблизно в 1820 році чисельність землян досягла 1 млрд. В 1927 році ця величина подвоїлася. Третій мільярд був зафіксований в 1959 року, четвертий – вже через 15 років, в 1974 році, 11 липня 1987 року було оголошено «днем народження 5-мільярдної людини», а в 1999 році населення Землі перевалило за 6 млрд. людина. В кінцевому просторі зростання не може бути нескінченним. Стабілізація чисельності населення в світі – одна з важливих умов переходу до стійкого еколого-економічному розвитку. Ймовірно, сучасна чисельність людей на Землі подвоїться. Можливо, на рівні 10 – 12, можливо, 14 млрд. людина до кінця XXI сторіччя. Ці оцінки говорять про те, що можливі перспективи стабілізації чисельності населення мають величезну амплітуду і по абсолютним розмірам, і за часом. Чим раніше буде досягнутий рівень простого відтворювання населення (без його приросту), тим раніше стабілізується і демографічна ситуація. Звідси слідує висновок: треба поспішати сьогодні, щоб зупинити сповзання до необоротних ситуацій в майбутньому. Хоча темпи зростання населення в світі потроху знижуються, абсолютні величини приросту швидко ростуть. Наприклад, якщо в 1988 році приріст складав 86 млн. людина в рік, то на початку 90-х років він вже перевищив 90 млн. людина в рік. Це означає, що кожні доби в світі стає на четверть мільйона людей більше. Істотна особливість сучасної демографічної картини миру полягає в тому що 90% приросту населення доводиться на країни, частка яких в, що розвиваються загальній чисельності населення миру підвищується і до 2000 року перевершила 80%. Основна маса населення живе і в ще більшому ступені концентруватиметься в трьох регіонах: на півдні і південному сході Азії (населення Індії і Китаю складає 2/5 населення миру), в Латинській Америці і в Африці. Щоб представляти реальну картину миру, треба знати, як живе ця більшість людства. Убогість – спусковий гачок демографічного вибуху Прямий зв'язок між убогістю і демографічним вибухом видний в глобальних континентальних і регіональних масштабах. Африка – континент, що знаходиться в найважчому, кризовому еколого-економічному стані, - має найбільші в світі темпи зростання населення, і на відміну від інших континентів вони там поки не знижуються. При середньорічних темпах зростання населення на 3% виробництво продовольства там збільшується лише на 2% в рік. Так замикається порочний круг: убогість – швидке зростання населення – деградація природних систем життєзабезпечення. Що ж був викликаний демографічний вибух? Елементарні заходи гігієни і охорони здоров'я, які проводилися в колишніх колоніальних і залежних країнах в післявоєнний період (вакцинація населення, боротьба з епідеміями голодом і іншими бідами), різко скоротили смертність населення при збереженні високої народжуваності. Розривши між прискореним зростанням населення і недостатніми темпами розвитку промисловості ще більш посилюється повсюдним спадом виробництва, що утрудняє рішення величезної проблеми безробіття в країнах, що розвиваються. Майже третина їх працездатного населення відноситься до числа повністю або частково безробітних. Убогість не зменшує, а усилює стимули мати більше дітей. Діти – важлива частина сімейної робочої сили. Вони з малоліття збирають хворост, заготовлюють паливо для приготування їжі, пасуть худобу, няньчать молодших дітей, роблять безліч іншої домашньої роботи. Як це на перший погляд ні дивно, але в умовах важкого безробіття діти легше можуть знайти роботу, ніж дорослі, оскільки їх праця оплачується дешевше. Діти – це єдина надія батьків, позбавлених якого-небудь соціального забезпечення, на підтримку в старості. Отже, насправді небезпека номер один для нашої планети – убогість, в якій перебуває абсолютна більшість населення миру. Тому, ймовірно на карті «Земля в небезпеці» правильніше всього було б як небезпека номер один відзначити убогість. Демографічний вибух і вимушене руйнування природної основи існування – великою мірою слідства убогості. Хто винуватий? Думка, що населення країн, що розвиваються, що швидко росте, і є головна причина зростаючих глобальних сировинних і екологічних дефіцитів, так само просто, як і невірно. В середньому житель промислово розвинутих капіталістичних країн споживає в рік в 15 – 20 разів більше продовольства паливних, мінерально-сировинних і інших ресурсів, ніж житель розвиваються країн, і приблизно в стільки ж разів сильніше виснажує природні ресурси і забруднює навколишнє середовище. В книзі «Важкий шлях до Воскресіння», яка є діалогами відомих учених-екологів Олексія Яблокова (Росія), і Рольфа Едберга (Швеція) шведський учений згадує: «Дві третини населення земного населення вимушено задовольнятися життєвим рівнем, що становить 5 – 10% від рівня в найбільш багатих країнах. Швед, швейцарець, американець споживають в 40 разів більше ресурсів Землі, ніж Сомалі, їдять в 75 разів більше м'ясних продуктів, ніж індієць. Один англійський журналіст вирахував, що англійська кішка з'їдає в 2 рази більше білків м'яса, ніж середній африканець, і їжа цієї кішки стоїть більшою середнього доходу 1 мільярда людей в бідних країнах. Більш справедливий розподіл земних ресурсів міг би перш за все виразитися в тому, що забезпечена четверта частина населення планети – хоча би з інстинкту самозбереження – відмовилася б від прямих надмірностей, щоб бідні країни могли отримати те, без чого жити не можна». Що робити? В наші дні більшість країн світу прагне проводити державну демографічну політику. Напрям демографічної політики залежить раніше всього від демографічної ситуації в тій або іншій країні. Більшість країн з високою популяцією в останні десятиріччя стало здійснювати демографічну політику, направлену на скорочення народжуваності і природного приросту населення. Мабуть, найбільші зусилля в цьому відношенні прикладають дві самі великі країни світу – Китай і Індія. Проте на шляху здійснення демографічної політики виникає немало труднощів, причому не тільки фінансово-економічних, але і морально- етичних. В 90-е роки особливо великі дискусії викликало питання про право жінки на переривання вагітності, проти надання якого різко виступила католицька церква. Багато мусульманських арабських країн особливо в Південно-західній Азії, по міркуваннях релігійної моралі, взагалі відкидають будь-які заходи по «плануванню сім'ї». Ніякої демографічної політики не проводить і більшість країн Тропічної Африки.