Кліматичні умови Австралії і сусідніх островів визначаються тим, що велика частина їх лежить близько до екватора і тропіку в оточенні теплих водних басейнів і характеризується високими сумами сонячної радіації від 140 до 180 ккал/см² (5880—7500 МДж/м²) у рік. Тільки острови Тасманія і Нова Зеландія, південніше 35° пд. ш., одержують менше 120 ккал/см² (5000 МДж/м²). У формуванні кліматичних умов Австралії велика роль Тихого океану з існуючої над ним системи пасатних повітряних течій   північної і південної півкуль, а також континентальних масивів самої Австралії й Азії, що помітно охолоджуються узимку і сильно прогріваються влітку.

Австралія по своєму географічному положенню й основних особливостях орографії знаходиться приблизно в таких же умовах, як Африка, на південь від 10° пд. ш., і їй властиві подібні закономірності формування клімату.

Циркуляція атмосфери в східній частині Тихого океану поблизу екватора більш-менш однакова в січні і липні. Але на заході материки є істотні зміни і існують великі розходження між сезонами року.

У липні екваторіальна депресія і вся система пасатної циркуляції зміщуються на північ. Це створює систему повітряних потоків з південної в північну півкулю, убік азіатської суші. Пасат північної півкулі при наближенні до Євразії зазнає відхилення убік області пониженого тиску над материком і переходить у південно-східний літній мусон. Пасат південної півкулі під впливом тих же причин проникає в північну півкулю у виді південно-західного екваторіального мусону. Головну масу вологи в цей період одержує північна півкуля, у південній півкулі опади випадають тільки там, де південно-східний пасат зустрічає на своєму шляху гори. У більшості районів Австралії і на островах у цей час буває сухо. Крайній південь Австралії, Тасманія і Нова Зеландія в липні попадають під вплив циркуляції помірних широт, що приносить в усі ці райони значну кількість опадів. У найвищих частинах гір південно-східної Австралії й островів випадає сніг.

У січні, коли Австралія найбільше нагрівається, а Євразія охолоджується, картина розподілу повітряних течій міняється. В область пониженого тиску над Австралією спрямовується повітря не тільки з південного, але і з північної півкулі. Пасат північної півкулі зазнає відхилення під впливом обертання Землі і поблизу екватора одержує напрямок, близький до меридіонального, а перейшовши через екватор, приймає північно-західний напрямок і приходить у північну частину Австралії і на острови південної півкулі у виді вологого екваторіального мусону. Пасат південної півкулі під впливом баричного мінімуму над Австралією діє особливо інтенсивно, причому має майже східний напрямок у західній частині Тихого океану й біля східних берегів Австралії, де залишає велику кількість опадів. Переваливши через гори Східної Австралії, він трансформується у відносно сухий повітряний потік.

Таким чином, окраїнні частини Австралійського материка й острови одержують у січні велику кількість опадів, тоді як у північній півкулі кількість опадів різко знижується.

Південний захід і південь Австралії в січні опиняється під впливом східної периферії Південно-Індійського максимуму і південних вітрів і не одержують опадів.

На Тасманії і півдні Нової Зеландії, як і узимку, переважає західний перенос повітряних мас і випадають дощі.

Температурні умови на островах, навіть на значній віддалі від екватора, відрізняються великою рівномірністю протягом року. Але для Австралії, особливо для її внутрішніх частин, характерні значні річні й особливо добові температурні амплітуди.

Австралія і сусідні острови входять у наступні кліматичні пояси.

Екваторіальний пояс, у межах якого розташовані дрібні острови і північна частина Нової Гвінеї, характеризується постійним пануванням вологих екваторіальних повітряних мас і висхідними потоками повітря. Це обумовлює рівномірний розподіл опадів, значні їхні річні суми і рівномірне зволоження. Температура протягом року майже не зазнає змін. Середня місячна температура на невеликій висоті над рівнем моря коливається між + 24 і +28°С. З висотою температура знижується, але хід її залишається рівним. У межі субекваторіального поясу входить північ Австралії, південь Нової Гвінеї і сусідні дрібні острови. Клімат характеризується чітко вираженою сезонністю, особливо на материку. Опади випадають влітку у великій кількості. Зимовий період сухий, але на островах він чітко виражений тільки на схилах гір, підвітрянихх відносно пасату. На навітряних схилах гір опади випадають і узимку, хоча кількість їх у порівнянні з літом значно знижується. Річна кількість опадів у районах, де перешкоджає рельєф надзвичайно висока. Амплітуди коливання температури на материку значні, але все-таки майже ніколи середня температура самого прохолодного місяця не буває нижче +20°С. На островах температурні розходження майже настільки ж малі, як в екваторіальному поясі.

Тропічний пояс характеризується в Австралії перевагою аридних умов. Східна частина тропічного поясу, узбережжя і Східно-Австралійські гори, крім півночі і південно-сходу, весь рік перебуває під впливом західної периферії Південно-Тихоокеанського максимуму і пасатної циркуляції і має рівномірно вологий клімат. Опади на сході Австралії випадають рясно протягом цілого року. Сухого періоду не буває, але влітку опадів випадає значно більше, ніж узимку. Це пов’язано з тим, що діяльність південно-східного пасату, що приносить опади, улітку проявляється інтенсивніше, ніж у зимовий час. Амплітуди коливання температури більш значні, ніж на півночі Австралії. Впливає на клімат також і гірський рельєф.

В внутрішніх районах материка протягом цілого року панує континентальне тропічне повітря і річні суми опадів не перевищують 250 мм. Відносна вологість дорівнює 30—40%, а температурні амплітуди річні й особливо добові дуже великі (останні можуть досягати 35—40°С). Узимку бувають різкі похолодання, пов'язані з проникненням  холодних повітряних  мас  з  півдня.  Морози  на поверхні ґрунту досягають —5°С.

Крайній південь Австралії, північ Тасманії і Північний острів Нової Зеландії входить у межі субтропічного кліматичного поясу. На південно-заході материка опади випадають майже винятково узимку і кількість їх убуває з заходу на схід. Влітку область попадає під вплив Південно-Індійського максимуму. Температурні умови, особливо влітку, дуже нестійкі.

На південно-сході Австралії, півночі Тасманії й у Новій Зеландії клімат рівномірно вологий, з максимумом опадів улітку; їх приносять східні і північно-східні вітри безпосередньо з боку моря. Узимку опади пов'язані з полярним фронтом. Від тропічної ця область відрізняється головним чином більш низькою середньою температурою зими ( + 5, +10°С). У горах бувають морози до — 20°С.

Середня частина південного узбережжя Австралії по обидві сторони півострова Эйр одержує дуже мало опадів і характеризується значними розходженнями температури по сезонах. Незначна кількість опадів випадає там узимку.

Південні частини Тасманії і Нової Зеландії заходять у помірний пояс. Кліматичні умови цих островів відрізняються великою вологістю і рівномірністю температури. Постійний вплив західної циркуляції обумовлює достаток опадів на західних узбережжях і західних схилах гір. Розходження в температурі літа і зими дуже незначні, за винятком гірських районів, де узимку бувають морози до -5, -7°С.