Реклама

Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів [ Додати статтю ]

Біологічні та енергетичні ресурси Світового океану

  Біологічні ресурси. Сьогодні Світовий океан дає людству лише 2 % продуктів харчування (88 %—оброблені землі, 10 %—пасовища). Але харчові ресурси його значно більші. Для переконливості можна навести такі дані: в океанах знаходиться 43 % біомаси всієї планети, рибних ресурсів — біля 200 млн. т. Величезні ресурси молюсків, ракоподібних, водоростей, зоопланктону. Однак зараз 80—90 % вилову складає риба, біля 6 % — безхребетні, 4 % — водорості і 1 % — морські ссавці: кити (до 25 тис. голів на рік), ластоногі (тюлені, котики, нерпи й моржі) в суворо обмеженій кількості.

З безхребетних добувають двостулкових (устриць, мідій, гребінців, морське вушко) і головоногих (кальмарів і восьмино­гів) молюсків. Дуже цінні краби, креветки, лангусти, омари та ін. У складі зоопланктону є невеликий представник ракоподіб­них — кріль (креветка), широко вживаний як продукт харчуван­ня. Ресурси його величезні — 5—6 млрд. т, а зараз добувають 50—60 млн т.

Морські водорості, за твердженням учених, практично всі можна вживати в їжу. Найбільше їх заготовляють Китай, Японія і КНДР (мільйони тонн). У харчуванні використовується понад 100 видів рослин. З одного гектара мілководної зони можна збирати приблизно в 4 рази більше зеленої маси, ніж із луки. Вона багата на вуглеводи (60 %), білки (6 %), вітаміни та мінеральні елементи.   Щорічний  видобуток їх  можна довести до 20 млн т. Дедалі більшого поширення набуває аквакультура — розмно­ження і вирощування риби, молюсків і водоростей. Найбільших успіхів у цьому досягла Японія. До 2000 р. вона планує одержа­ти з морських ферм до 50 % усього вилову.

Говорячи про раціональне та ощадливе використання біоло­гічних ресурсів, слід підкреслити, що потужність сучасного риболовного флоту всіх країн дозволяє виловлювати біоресурсів більше, ніж їх відтворюється. Розміри вилову риби вже в наші дні доходять до краю. Ось чому міжнародні організації розроб­ляють заходи щодо регулювання вилову, переселення та акліма­тизації риб, інших мешканців моря.

Біологічні ресурси океану, як уже зазначалось, розподілені його акваторією нерівномірно. Зараз промисел біологічної продукції моря ведеться не лише у вузькій прибережній смузі, а й у відкритому океані. Але все ж таки у прибережній смузі добувається 95—97 % морської риби та безхребетних тварин. Велика кількість морепродуктів у шельфовій зоні пояснюється сприятливими умовами для високої біологічної продуктивності. Основними об'єктами морського рибальства є анчоусові, оселедцеві, тріскові, скумбрієві, тунцеві, ставридові та камбало­ві. Вилов кожної з цих родин перевищує 1 млн т, а загалом він складає 2/3 світового вилову риби.

Важливе місце в загальному світовому вилові займають інші морепродукти, серед яких понад 60 % становлять молюски та близько чверті — ракоподібні. Серед молюсків найбільше про­мислове значення мають двостулкові (устриці, гребінці, мідії) та головоногі (кальмари, восьминоги, каракатиці). У світовому промислі ракоподібних креветки складають 57 %, краби 25 %, омари й лангусти 10 %.

Промислове значення мають також морські їжаки, зірки і трепанги. Останніх за їхню форму називають морськими огірка­ми, а за поживні якості — морським женьшенем. У м'ясі тре­панга білків дещо менше, ніж у молюсків, зате значно більше цінних мінеральних речовин.

В океані добувають тюленів, моржів, морських котиків тощо. Найбільшими районами добування тюленів є води приполярних широт. Печінка та язик цих тварин у народностей Півночі вва­жаються делікатесами. Але найцінніший продукт промислу — це, звичайно, ніжні шовковисті шкурки, м'ясо і жир. Через хижацьке знищення число видів тюленів зменшується. Два види і шість підвидів тюленів занесено до Червоної книги.

Гарне, м'яке й міцне хутро калана, чи камчатського бобра, як ще його називають, цінується значно вище, ніж хутро річкових бобрів. Найбільше каланів у прибережній зоні північної частини Тихого океану. Два підвиди занесено до Червоної книги.

Надзвичайно гарне хутро морських котиків. Воно високо цінується на світовому ринку. Після варварського промислу цих цінних тварин значно поменшало. Тепер полювання на них регулюється. Великі лігвища котиків знаходяться на островах Прибилова, Командорських і Тюленячому.

Південна півкуля та північна частина Тихого океану — основні райони полювання на ще одну цінну океанську твари­ну — кита. У 60-х рр. добування китів було особливо активним. Нині воно регулюється. Тому є підстави сподіватися на збере­ження від винищення цих ссавців.

На узбережній частині морів багато різноманітних птахів, які теж мають промислове значення.

Світовий океан дуже багатий на різні харчові ресурси. І мав рацію відомій французький вчений Ален Бомбар, коли сказав, що океан здатний прогодувати людство. Але все це не означає, що його біологічні ресурси можна використовувати безкон­трольно. Внаслідок інтенсивного промислу за останні роки запаси багатьох найважливіших риб зменшилися до критичної межі.

Енергетичні ресурси. Коли говорять про енергетичні (а не паливно-енергетичні) ресурси океану, то мають на увазі ресур­си, що здатні виробляти електроенергію обертанням турбін генераторів безпосередньо в морі. Тобто, мова йде про викорис­тання енергії течій, припливів, хвиль, вітру, перепаду темпера­тур води на глибині та інше — про все, що може обертати лопаті турбін.

Океанічні та морські течії — це гігантські потоки, ширина яких досягає сотень і навіть тисяч кілометрів (згадайте хоча б Гольфстрім, Куросіо та Антарктичну Циркумполярну течії). Кожна з них досить швидко несе потік води, в десятки і навіть у сотні разів більший, ніж усі річки планети. На перший погляд побудова електростанції всередині течії здається фантастикою, але у США вже розроблено проект установлення турбін у Флоридській течії — одному з відгалужень Гольфстріму біля півострова Флорида. Проект передбачає встановлення на якорях 200 турбін діаметром до 80 м на відстані 20 км одна від одної. При швидкості Гольфстріму 2 м/с з кожної турбіни можна одержувати 24 тис. кВт енергії, а всього в разі здійснення про­екту — 25 млн кВт.

Великі енергетичні ресурси криються в припливах і відпливах, які мають максимальний рівень біля берегів океанів. Спеціаліс­ти підрахували, що енергія припливів у 2000 разів перевищує енергетичий запас усіх річок світу за календарний рік. Одначе припливні електростанції (ПЕС) технічно можливо будувати лише там, де рівень між припливами і відпливами більше 5 м. Першу ПЕС збудовано в Англії біля Ліверпуля 1913 р. Відтоді їх споруджено в різних країнах багато. Тільки в Китаї діє понад 100 малопотужних ПЕС. Найбільшу за потужністю електростанцію задумано в Західній Європі. Якщо проект буде здійснено, то на півострові Котантен діятиме ПЕС потужністю 50 млн кВт, яка даватиме енергію для Франції, Норвегії та Швеції.

Ще одне дуже цікаве джерело електроенергії — енергія хвиль. До реалізації проектів використання енергії хвиль наблизились Японія, США, Швеція, Австралія та Росія. Проекти різні, але всі вони базуються на розрахунках потужності фронту хвилі. Що більша хвиля — то краще. Проте вартість електроенергії хвильо­вих станцій у 5—8 разів вища від теплових і атомних. І все-таки нерідко потреби змушують іти на такі затрати. Наприклад, у Японії понад 300 буїв і маяків живляться електроенергією хвилевих станцій.

Енергія вітру в океанах і морях використовується з неза­пам'ятних часів, коли з'явились перші парусники. І хоча з сере­дини XIX ст. парусні судна почали поступатися пароплавам, а згодом теплоходам, дизель-електроходам і атомоходам, в останні роки (через високі ціни на нафтопродукти) позначилася тенден­ція повернення до парусних транспортних суден, які до того ж практично не забруднюють води морів і майже не поступаються швидкістю дизель-електроходам (до 22 вузлів).

Та вітер моря служить не тільки парусникам. У США розроб­лено проекти будівництва на шельфі Мексиканської затоки висотних вітряних вишок, на яких буде встановлено двигуни, що вироблятимуть не тільки електроенергію, а й водень.

З погляду економічності вітрове енергетичне устаткування має найбільшу перспективу.

Термальну енергію моря вже почали добувати в тропічних ши­ротах океанів і морів. Джерелом електроенергії є різниця темпе­ратур води на поверхні та в її товщі. Причому ця різниця повинна бути не меншою 20 °С, та ще й на інтервалі глибин до 100 м. Тому найбільш придатними є акваторії між 20° пн. ш. і 20° пд. ш.

Принцип дії таких електростанцій полягає в тому, що теплу воду закачують у плавучу електростанцію, де вона нагріває рідину, яка випаровується, будучи герметично закритою при невисокій температурі (аміак, пропан, ізобутан), і виривається на лопасті турбіни. Такі електростанції, хоч і малої потужності почали будувати з початку 80-х рр. біля Гаваїв, в Японському морі. Будуються такі електростанції в Бразилії та деяких країнах Африки. Запаси термальної електроенергії у Світовому океані становлять 30 000 млрд. кВт.

І, нарешті, останнє – важка вода. Це ізотопний різновид води, у якій звичайний водень заміщений важким воднем (дейтерієм). Важкою її назвали тому, що вона справді важча від звичайної води. І хоч її частка у Світовому океані становить 1/5600, цього достатньо, щоб заповнити улуговину Чорного моря. А важкого водню, який і є джерелом термоядерного синтезу, вчені налічують 2,5*1013т. Лише 1г дейтерію, при перетворенні його в реакторі на гелій, вивільнює 100 000 кВт енергії.

Фото:
Джерело:
Категорія: Фізична географія материків та океанів | Додав: wiktor (25.04.2010)
Переглядів: 11295 | Теги: енергія припливів, біолгічні ресурси, енергія хвиль, світовий океан | Рейтинг: 4.8/5
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar