Моря Тихого океану

Моря Тихого океану — Берингове, Охотське і Японське оми­вають східні береги Росії. Від Тихого океану їх відділяють вулка­нічні Алеутські й Курильські, а також Японські острови. З боку океану вздовж цих островів простягайся глибоководні жолоби. Значні глибини східних морів зумовлені опусканням земної кори, що переживає етап геосинклінального розвитку. В зоні острівних дуг і глибоководних жолобів часто відбуваються зем­летруси і моретруси. З останніми пов'язані гігантські цунамі. Вони виникають у процесі зміщення блоків океанічної земної кори і зміни об'єму води в певній частині океану чи моря. На характері берегів позначається геологічна будова східної частини материка. Завдяки розташуванню хребтів уздовж берегів останні мають значні висоти, часто урвисті; чергуються ділянки порізаних і прямих берегів. Однак є й низькі акумулятивні бе­реги. Характерна для східних морів мусонна циркуляція атмосфери зумовлена їх положенням між Євразією і Тихим океаном. Вона визначає типи погоди над морями і островами. Істотно впли­вають на моря теплі (Куросіо й Північно-Тихоокеанська) і хо­лодні (Камчатська і Курильська) океанічні течії. Через це взимку в морях виникають своєрідні льодові обставини: Берин­гове і Японське моря замерзають тільки в північній частині, Охотське вкривається майже суцільною кригою.

Усі моря мають колові течії, спрямовані проти годинникової стрілки, хоч обмін водними масами між морями й океаном утруднений численними островами. Під час припливів між островами виникають небезпечні для суден водоверті.

Берингове море має мілководну північно-східну і глибоковод­ну (до 4773 м) південно-західну частини. Причому шельф кам­чатського і коряцького узбереж ускладнений підводними попе­речними каньйонами і виступами вздовж берегів. Учені встано­вили, що шельф північної частини був затоплений в четвертин­ному періоді, внаслідок чого утворилась Берингова протока, яка відділила Америку від Азії.

Над Беринговим морем переважає холодне й вологе арктичне повітря. Тому взимку і влітку стоїть волога, похмура зі стійкими туманами погода. Середня температура повітря найхолоднішого місяця (лютого) на півночі -23 °С, на півдні -1, -2 °С, найтеплішого (серпня) на півночі +7 °С, на півдні +10 °С. Західна частина значно холодніша від східної. Це зумовлено відповідни­ми холодною і теплою течіями. Взимку море замерзає тільки в північній частині. О літній порі температура води з півночі на південь зростає від +5 до +10 °С. Солоність води в морі на поверхні 33 %о, а на глибині — близько 35 %о. Рівень моря змінюється під час припливів і від­пливів. Поблизу берегів амплітуда рівнів коливається від 2 до 7 м.

Берингове море багате на промислові види риб. Серед лосо­севих виловлюють кету, горбушу, кіжуча і чавичу; з камбало­вих — жовтоперу камбалу, палтус та ін.; з оселедцевих — Івасів, оселедців; з тріскових — тріску, минтай.

На Командорських островах і в прибережних водах живуть морські котики і морські видри.

Охотське море належить до внутрішніх. Це визначило його кліматичні, гідрологічні та біологічні характеристики.

Дно моря загалом без значних перепадів глибин поступово занурюється з півночі на південь. На глибоководну частину припадає лише близько 8 % акваторії, що ілюструє риси гео­синклінального прогину.

Клімат моря досить різноманітний. На півночі середні темпе­ратури повітря січня -24 °С, а серпня +11 °С. У південних районах вони становлять відповідно -6, -8 °С і +14, +18 °С. Кількість опадів також збільшується від 400 мм на півночі до 1000 мм на півдні. Характерні велика хмарність, стійкі тумани, часті сильні вітри і шторми.

Верхній шар води влітку прогрівається до +12 °С, а взимку охолоджується до +2 °С на півдні і до -1,8 °С на півночі. Його солоність 30—32 %о. Особливістю моря є те, що нижче 20—25 м залягають води з постійно від'ємною температурою (до -1,6 °С) і дещо солоніші, ніж на поверхні. Це ті води, що, охолонувши взимку, не встигають прогрітися за коротке і прохолодне літо. Потужність шару становить сотні метрів. Під ним формуються теплі водні маси, що надходять із Тихого океану. Вони ще солоніші—до 34,5 %₀. Там, де холодні води середнього шару потрапляють на поверхню, виникають густі тумани. Вони перешкоджають судноплавству. Море впродовж дев'яти місяців та більше вкрите кригою: на півночі — майже суцільною, на півдні — плавучими крижина­ми. Але влітку воно чисте. В Охотському морі досить відчутні припливи. В західній частині узбережжя, в районі Шантарських островів, їх амплітуда становить 7 м, а на півночі, в Гижигильській губі — 13 м. Це найбільші припливи на всьому далекосхідному узбережжі.

Життя в морі розподіляється горизонтально і вертикально залежно від температури і глибини. На півночі рослинність і тваринний світ мають арктичний характер, на півдні — помір­ний. У верхньому шарі багатий зоопланктон сприяє активному розвиткові рибних ресурсів. На півночі моря виявлено 123 види риб, в південній частині — 300. Багато також донних видів риб. У морі близько 85 видів ендеміків. Із промислових риб найбіль­ше значення мають тріска, минтай, івасі, кета, горбуша, чавича, кіжуч, камбала, палтус. Вилов лососевих обмежений, провадить­ся їхнє розмноження. Поблизу берегів Камчатки виловлюють крабів. Серед ссавців промислову цінність мають тюлені, нерпи, білухи.

Японське море в сучасному вигляді утворилось, як встановили геологи, на початку четвертинного періоду. До цього воно було повністю ізольоване від Тихого океану і сусідніх морів. Глибина моря здебільшого понад 3500 м. У ньому вирізняється плато Ямато, що здіймається над порівняно рівним дном приблизно на 3000 м. За геологічною будовою море — типова сучасна гео­синкліналь.

Клімат моря — мусонний помірних широт. Середні темпера­тури повітря в січні на півночі -20 °С, на півдні +6 °С, в серпні відповідно +15 °С і +25 °С. Опадів у середньому від 350— 550 мм на півночі до 1500—2000 мм на півдні, причому пере­важно влітку. Характерні густа тривала хмарність і туман. В теплий сезон проносяться тайфуни. Припливи значно менші, ніж в Охотському морі, і становлять уздовж берегів Примор'я близько 0,5 м, а в Татарській протоці — 2—2,8 м. Температура води значно одноманітніша, ніж в Охотському морі. Тут у верхній частині водної товщі шаруватості немає, але глибоководна  частина  моря  заповнена холоднішою  водою  з постійною температурою 0 °С. Ця вода холодніша, ніж на дні Охотського і навіть Берингового морів. Верхня частина водної маси взимку охолоджується на півночі до 0, -1,3 °С, а на півдні—до +11, +12 °С. Влітку — відповідно до +17 °С і до +26 °С. Солоність поверхневих вод на більшій його частині 34,0— 34,5 %о. Замерзають лише північні затоки та бухти західного узбережжя.

Японське море значно багатше на життя, ніж Охотське. Цьому сприяють різноманітні температурні умови і течії, зокре­ма Цусімська тепла течія, що приносить багато планктону для риб. Кількість його видів удвічі з лишком більша, ніж в Охот­ському морі. Добувають сардини, оселедців, камбалу, тріску, лососевих, морського окуня, мойву, скумбрію, минтай, тунця, морського вугра; з рослин — морську капусту (ламінарії) та морську траву.

Моря безстічного басейну — Каспійське та Аральське. їх іще називають морями-озерами. В неогені великі простори півдня України, нижньої течії Дону, Передкавказзя й Туранської низо­вини були зайняті мілководним Понтичним морем. Розпалось воно на окремі моря тільки на початку четвертинного періоду, тобто близько 1 млн років тому внаслідок підняття земної кори в межах Альпійського складчастого поясу та прилеглих терито­рій Східно-Європейської та Скіфської платформ. Тільки раз за мільйон років Чорне і Каспійське моря поновили зв'язок між собою через вузьку Маницьку протоку (нині на тому місці — система озер). Було це під час танення Дніпровського льодо­вика, коли рівень морів піднявся приблизно на 10—12 м. Арал із Каспієм також мав періодичні зв'язки через русло Узбою.

Отже, особливістю морів є зміна "їхніх рівнів та солоності води залежно від зміни клімату і величини стоку річкових вод. Останнім часом рівень Каспійського моря підіймається, а рівень Аральського моря через надмірні витрати вод Сирдар'ї та Аму­дар'ї на зрошення упав настільки, що воно фактично припини­ло існування і розпалось на два мілководні озера.

Каспійське море подібно до Чорного має давню геологічну історію — ще з палеозойської ери. Але найбільш чітко її можна простежити протягом кайнозойської ери, а надто — четвертин­ного періоду, коли існували Бакинське, Хазарське і Хвалинське моря.

У Каспійському морі вирізняють три частини — північну, середню й південну. Північна частина займає занурену частину Східно-Європейської   платформи   і   має   малу   глибину — до 100 м. Середня охоплює східну частину Передкавказького про­гину, де глибина досягає 790 м. Південна частина найглибша (до 980 м) через опускання земної кори.

Рівень моря близько 10 років тому знизився на 3 м. Це призвело до осушення заток, погіршення судноплавства, збитків у рибному господарстві. З його наступним підняттям (нині більш як на 1 м від мінімального) виникла необхідність перене­сення споруд, збудованих на узбережжі.

Отже, рівень моря знову повертається на свою звичну по­значку — 28 м нижче від рівня океану.

Завдяки меридіональному розташуванню моря клімат його північної та південної частин різний. Середня січнева темпера­тура в північній частині -7, -10 °С, в середній трохи вища — 0 °С, в південній +7, +8 °С. Середні температури липня з півно­чі на південь змінюються мало — від +24 до +28 °С. Але кількість опадів у напрямі на південь зростає відповідно по частинах: 150—200, 200—400 і до 1600 мм (на ленкоранському та ельбурському узбережжях).

Вода в морі рухається проти годинникової стрілки. Причому існують три самостійні обіги води: в північній, середній і південній частинах. Швидкість течій коливається від 15 до 30 см/с. Море відносять до штормових. Шторми бувають восе­ни і взимку, нерідко ураганної сили.

Температура води взимку в північній частині в середньому нижче 0 °С, крига товщиною до 30—50 см тримається до квітня. В середній і південній частинах моря — відповідно +4 і + 10 °С. Влітку з півночі на південь температура води змінюєть­ся від +24 до +28 °С.

Солоність вод у Каспії збільшується від гирла Волги на південь від 0,2 до 15 %о. В Кара-Богаз-Голі солоність внаслідок інтенсивного випаровування зростає до 350 %о. Це сприяє утво­ренню покладів цінних солей, насамперед — глауберової.

У тваринному світі Каспійського моря велика кількість енде­міків — давніх предків неогенових морів: видозмінені оселедці, бички, осетрові, деякі ракоподібні. Є тут представники північ­них морів: лососі, тюлені, білорибиця, ракоподібні. Всього іхтіо­фауна представлена більш як 70 видами риб, серед яких промислове значення мають оселедці, кефаль, судак, лящ, воб­ла, осетер, севрюга, білуга, стерлядь, лосось, білорибиця та ін.

Аральське море відносять до морів традиційно, оскільки воно втратило характеристики такого географічного об'єкта. Рибопе­реробна промисловість, що діяла на базі аральських рибопро­дуктів, припинила свою діяльність. Люди залишилися без роботи і змушені кидати давно обжиті місця. Наступає пустеля. А причиною цього лиха є необачне втручання людини в природ­ний комплекс.

А море мало деякі цікаві особливості. Його ложе знаходиться не в геосинклінальній області, а на континенті — саме там, де розкинулась Туранська плита, і займає неглибокий прогин (синклінорій). Рівень води був приблизно (через коливання залежно від притоку річкових вод) на 52 м вищий від рівня Світового океану. Солоність була навіть менша, ніж у Каспій­ському морі,—10—11 %о. Влітку вода прогрівалася до +24, +27 °С, а в затоках навіть до +30 °С, взимку воно замерзало. З 71 виду риб моря промислове значення мали сазан, лящ, вобла і шемая.