Сезонність погодних умов

 У річному ході й розподілі кліматоутворюючих факторів, величин, стихійних явищ і процесів спостерігаються значні сезонні відмінності.

Літо починається з переходом середньодобової температури через 15 °С, що відбувається у травні (початок) і першій декаді вересня (кінець літа). У формуванні погодних умов у літній сезон домінує радіаційний фактор, що пов'язано з найбільшою висотою Сонця над горизонтом і найбільшою тривалістю дня та великими сумами сонячної радіації. Це зумовлює інтенсивний прогрів повітря і земної поверхні, розподіл температур, чому сприяють незначна циклонічна діяльність і посилення впливу Азорського антициклону. Тому нестійкі погодні умови спостерігаються на початку літа, а вже в середині літа термічний режим стає більш однорідним. Літо в Україні помірно тепле, іноді з відхиленнями: прохолодне або жарке, сухе.

Тривалість літнього сезону в Україні неоднакова: на Азово-Чорноморському узбережжі — від 140 до 150 днів, у степовій зоні — 120-130 днів, у зоні мішаних лісів — до 100 днів. Вплив орографічного фактора виявляється в тому, що на височинах (Приазовській, Донецькій, Подільській) літо коротше на 10-15 днів порівняно з низинами, а в гірських районах його тривалість зменшується до 12-46 днів. Кліматологи стверджують, що тривале літо буває сухим і теплим, а коротке — дощовим і холодним, отже, тривалість літнього сезону залежить від часу його настання.

Осінь настає у вересні й закінчується в листопаді з переходом середньої добової температури повітря через 0 °С. Осінь триває в Україні 30-40 днів, вона коротша за зиму і літо, але триваліша, ніж весна. У цей період зменшуються показники радіаційного балансу і сумарної сонячної радіації, посилюється вплив атмосферної циркуляції. Погода нестійка, можливі повернення тепла в другій половині вересня, коли температури повітря можуть підвищуватися до 20 °С. У другій половині осені буває хмарна і дощова погода, з частими туманами, обложними дощами. Помітно зменшуються тривалість дня і надходження сонячної радіації, відчувається вторгнення на Україну холодних арктичних мас повітря. Наприкінці вересня можливі перші заморозки.

Зима починається в листопаді, коли середньодобова температура повітря переходить через 0 °С і стає від'ємною. Водночас надходять холодні повітряні маси, випадає сніг. Зимовий сезон закінчується у другій декаді березня. Погодні умови в цей час зумовлюються надходженням в Україну повітряних мас із Арктики, Атлантики, Середземномор'я, Євразійського материка. Вони часто змінюються завдяки інтенсивній циклонічній діяльності. Вторгнення холодних арктичних мас може супроводжуватися зниженнями температури повітря до -20...-35 °С. Надходження теплих повітряних мас із Атлантики, Середземномор'я супроводжується короткими або тривалими відлигами. Зими бувають холодними або теплими, багато- або малосніжними. Зима тривала, але в цілому відносно тепла. Для території України характерна мінливість тривалості зими в різних регіонах. Нестійкі зими на заході, півдні України. На височинах (Приазовській, Подільській, Волинській) зима триває більше на 5-10 днів.

У Кримських горах зима триває більше 100 днів. Най тривалішою вона буває в гірських районах Українських Карпат (125-150 днів). В Україні можуть бути аномально теплі зими з відсутністю сталого снігового покриву, а також суворі зими з холодними погодами, відхиленням середніх температур повітря від норми на 6-9 °С, зі зниженням температур в окремі дні до -30...-38 °С. Під час зимових потеплінь можливі грози, які виникають на холодних фронтах. Тепла погода в першій половині березня, посилення циклонічної діяльності, відлиги, танення снігу, приліт птахів провіщають весну.

Весна настає після переходу середньодобової температури повітря через 0 °С, з чого починається теплий період. На початку весни потепління змінюються похолоданнями, сухі погоди — дощовими. На територію України надходять південні й південно-західні циклони з теплими повітряними масами, зумовлюючи підвищення температури повітря і ґрунту, танення снігу, вегетацію рослин, зокрема озимини, приліт птахів, звільнення річок, озер, водосховищ від льоду.

Найраніше весна приходить у Крим, південно-західні райони. Закарпатську низовину — наприкінці другої декади лютого. На решті території України весна настає в другій декаді березня. Почавшись на півдні, весна настає в північних районах України в середньому на 35 днів пізніше. В окремі роки початок весни може істотно змінюватися, відхилятися від середніх багаторічних. Початок теплого періоду року фіксується переходом середньої добової температури через +5 °С у першій декаді квітня на більшій частині території України, а на півдні й Закарпатській низовині в третій декаді березня. У Кримських горах і Українських Карпатах теплий період починається наприкінці квітня — на початку травня. Весна закінчується при переході середньої добової температури повітря через +15 °С, що відбувається переважно в травні, у гірських районах — наприкінці червня і на початку липня. Весною в природних і антропогенних ландшафтах відбуваються інтенсивні біотичні процеси. Весняний сезон на рівнинній території триває 70-90 днів, у горах 120-125 днів.

 Кліматичні ресурси

Кліматичні ресурси характеризуються кількістю сонячного сяйва, тепла, вологи, вітровим режимом. Найбільша тривалість сонячного сяйва становить від 230 до 350 год і спостерігається в липні, а найменша — у грудні (20—30 год у північних районах і 60—70 год у Криму). Близько 80—85 % річного тепла, що надходить на земну поверхню і засвоюється нею, припадає на весну і літо.

Це впливає на розподіл сум температур і тепла, необхідних рослинам у період їх вегетації. Тепловий режим залежить від тривалості безморозного періоду та часу з температурами, що впливають на вегетацію сільськогосподарських культур. У їх розподілі простежуються зональні й регіональні відмінності (табл. 7).

 Таблиця 2. Середня тривалість безморозного періоду та періодів з температурами повітря, що забезпечують вегетацію рослинності

 Більшість сільськогосподарських культур вегетують після переходу середньодобової температури через -1-5 °С весною і восени. Теплолюбні культури вегетують при температурах повітря +10 °С і більше. Найбільш активна вегетація рослин спостерігається між переходами температур вище +15 °С. Потреба рослин у теплі на період їх вегетації забезпечується сумами температур за згадані періоди. При цьому суми температур за час з температурами вище +5 °С визначають ту кількість тепла, яку отримують рослини за весь вегетаційний період. У розподілі тепла також помітні зональні відмінності. Так, у зоні мішаних лісів суми температур вище +5 °С становлять 2700-2900°, лісостеповій зоні 2770-3300°, на півдні степової зони 36004000°, а на Південному березі Криму — більше 4500°. В Українських Карпатах і Кримських горах ці показники менші й сягають, відповідно, 1635 і 2270°.

Таблиця 3. Суми позитивних температур повітря на території України

 Розподіл сум температур вище +10 °С і +15 °С подібний до розподілу сум вище 5 °С. У гірських районах з підйомом на кожні 100 м суми температур зменшуються, найпомітніше це відбувається при переході температури вище 15 °С. Характерною є мінливість сум температур в окремі роки: вони менші в дощові роки і більші в посушливі, залежать від дати настання теплого періоду. Найбільшою теплозабезпеченістю позначаються степова зона. Південний берег Криму, Закарпатська низовина, найменшою — Українські Карпати, північно-східні райони рівнинної частини.

Важливим кліматичним ресурсом є атмосферні опади, завдяки яким утворюються запаси вологи в ґрунті, що впливає на ріст рослин. У розподілі сум опадів (річних, за холодний і теплий періоди) спостерігається їх зменшення з півночі на південь і з північного заходу на південний схід на рівнинній частині, збільшення в гірських районах. Опади і волога, що потрапляють на поверхню землі (дощ, сніг, роса, іній, туман), не повністю проникають у ґрунт. З опадів весняного і літнього періодів до ґрунту потрапляє 20-30 % їх вологи, а з опадів холодного періоду в ґрунт проникає 20-30 % вологи на півночі, до 75 % вологи на півдні. Найбільші запаси вологи в ґрунті спостерігаються весною, ними забезпечується врожай сільськогосподарських культур в умовах поливного землеробства.

Залежно від форми природокористування виділяють енергетичні, агрокліматичні, рекреаційні кліматичні ресурси. Сонячна радіація та енергія вітру є ресурсами геліотехнічних та вітрових електростанцій. Використання сонячної енергії в Україні є ефективним протягом теплого періоду в лісостеповій і степовій зонах, на Південному березі Криму. Використання вітрової енергії сприятливе в зимовий і перехідні періоди в степовій зоні. Українських Карпатах і Кримських горах, на узбережжях водойм, коли середні швидкості вітру становлять 4-6 м/с.

 Таблиця 4. Розподіл сум опадів по території України

 Агрокліматичні ресурси характеризують запаси вологи в ґрунті, місячні суми температур повітря та атмосферних опадів за період інтенсивної вегетації, складові теплового балансу, суми атмосферних опадів за теплий і холодний періоди. Умови перезимування рослин визначаються температурним режимом повітря і ґрунту, характером снігового покриву — тривалістю його залягання і висотою, запасами води, особливостями сніготанення, відлигами та ін.

Рекреаційні кліматичні ресурси визначаються показниками, які зумовлюють сприятливість