Загальні закономірності поширення і властивості ґрунтів, формування рослинного покриву, біотопів залежать від кліматичних умов, рельєфу, геологічної будови, гідролого-гідрогеологічних умов. Вони перебувають під постійним впливом і водночас є проявом процесів ландшафтогенезу, тепло- і вологообміну, мінерально-речовинного обміну. Значних змін зазнали ці компоненти природних ландшафтів протягом історичного часу внаслідок господарювання. Відбулося винищення лісів, багатьох видів тварин, повсюдне розорювання первинних степів, створення культурних фітоценозів, виведення нових сортів рослин, тварин, меліорація земель, гідротехнічне будівництво, урбанізація та ін.

У поширенні ґрунтів, рослинності, біотопів на території України спостерігаються дві основні закономірності: широтна зональність на рівнинній частині й висотна поясність в Українських Карпатах і Кримських горах. Істотними є провінціальні відмінності властивостей ґрунтів, видового складу рослинності у зв'язку із зміною ступеня континентальності кліматичних умов та вертикальна диференціація грунтово-рослинного покриву у зв'язку з геолого-геоморфологічною будовою, орографією. Простежуються зональні відмінності у формуванні основних біотопів.

Ґрунтові й рослинні зони простягаються через Україну не в строго широтному напрямі, а з південного заходу на північний схід. У західній частині республіки ареали мішаних і широколистяних лісів зміщені на південь, а на сході степові комплекси зміщені на північ.

На Подільській височині вододільні ліси й, відповідно, сірі лісові ґрунти, глибокі чорноземи і лучні степи доходять на південь майже до 47-ї паралелі, а на сході України межа їх поширення збігається з 50-ю паралеллю.

Українські Карпати і Кримські гори характеризуються висотною поясністю ґрунтово-рослинного покриву. Спектри висотної поясності ґрунтово-рослинного покриву цих гір істотно відрізняються, що зумовлюється їх різним географічним положенням: Українські Карпати розташовані на захід від широколистянолісової зони, а Кримські гори знаходяться на півдні помірного поясу, значно південніше від Карпат, їх південний макросхил є південно-східною окраїною субсередземномор'я.

Зміни ґрунтово-рослинного покриву в довготному напрямі зумовлюються наростанням континентальності клімату із заходу на схід. Так, лісистість у межах лісостепової зони поступово зменшується із заходу на схід. У західній частині лісостепу переважають чорноземи опідзолені, сірі й світло-сірі ґрунти. Лівобережна частина лісостепу вкрита переважно чорноземами типовими. Чорноземи опідзолені й сірі лісові ґрунти мають невеликі ареали на розчленованих правобережжях приток Дніпра та на відрогах Середньоруської височини. У напрямі з заходу на схід змінюються морфологічні й фізико-хімічні властивості зональних типів і підтипів ґрунтів, особливо в лісостеповій і степовій зонах. У чорноземах зростають гумусність і карбонатність, потужність гумусових горизонтів, навпаки, на схід зменшується.

У напрямку із заходу на схід змінюється видовий склад рослинності, особливо деревної. Так, ліси західного лісостепу багатші за видовим складом, ніж на лівобережжі. Відмінності у фауні західних областей менш помітні. Річка Дніпро є природною межею поширення на схід деяких видів ссавців (тушканчик трипалий, ховрах сірий), птахів (вівсянка чорноголова).

Палеогеографічний розвиток території докорінно змінив напрям процесів ґрунтоутворення. У результаті утворилися інтразональні типи й підтипи ґрунтів і рослинності: лучні й болотні ґрунти в зоні мішаних лісів, у лісостеповій зоні; лучні ґрунти заплав, чорноземно-лучні солонцюваті й солончакуваті ґрунти Дніпровської терасової рівнини; солонці, солончаки й глеєсолоді в межах степової зони й особливо сухостепової підзони. З цими ґрунтами пов'язаний специфічний видовий склад рослинності.

Ґрунтотворні породи відіграють значну роль у формуванні фізико-хімічних властивостей різних типів ґрунтів, які утворилися в певних умовах зволоженості території. Фізико-хімічні властивості ґрунтів впливають на видовий склад рослинності.

Значні зміни в біотичних компонентах ландшафтів сталися в процесі господарської діяльності людини (зникнення степової рослинності після розорювання земель, вирубування і насадження лісів, регулювання стоку, акліматизація тварин, трансформація ландшафтів) внаслідок урбанізації, меліорації та ін.

Тваринний світ

Значні розміри рівнинної частини України, наявність Українських Карпат і Кримських гір. Чорного й Азовського морів, озер, водосховищ, річок зумовили багатство і різноманітність фауни. Це підтверджується наявністю на території України більше 100 видів ссавців, близько 360 видів птахів і 200 видів риб, 21 виду плазунів, 17 видів земноводних, 20 видів ракоподібних, 25 тис. видів комах та ін. У тваринному світі відбувалася природна еволюція, істотних змін він зазнав у процесі господарської діяльності. Наприкінці палеогенового періоду водилися свиноподібні тварини, безрогі носороги, із птахів — баклани, мартини, сови; у річках — крокодили, у морях — хижозубі кити. Наприкінці неогенового періоду сформувалася гіпаріонова фауна з трипалими конями-гіпаріонами, жирафами, мавпами-макаками, шаблезубими тиграми, дикобразами. Антропогенове зледеніння зумовило значні зміни видового складу тварин: вимерли гіпаріони, жирафи, мавпи, безрогі носороги, страуси, птахи марабу та ін. Гіпаріонову фауну з часом змінила мамонтова фауна, у складі якої були мамонт, шерстистий носоріг, печерний ведмідь, печерний лев, гієна, олень північний і велетенський та ін.

Починаючи із середини голоцену кліматичні умови змінилися, стали подібними до сучасних, що призвело до збідніння мамонтової фауни. Цьому сприяли також розвиток землеробства, полювання. З'явилися нові види: дикі коні — тарпани, бики — тури, сайгаки, леви, гієни, дикі осли — кулани. Однак великі зміни у тваринному світі сталися в II тис. н. е., спричинені зростанням кількості населення, розорюванням земель. Вже у XVI ст. зникли кулани, у XVII ст. — зубри і тури. У XIX ст. у зоні мішаних лісів не стало росомах, білок летючих; у лісостеповій і степовій зонах — диких коней, сайгаків та ін.

Фауністичні комплекси на рівнинній частині території України мають зональне поширення, вони характерні для Українських Карпат і Кримських гір, лиманно-дельтових комплексів, акваторій Чорного й Азовського морів.

Тваринний світ зони мішаних лісів пов'язаний з лісовими і лучно-болотними біотопами. У лісах водяться лось, олень благородний, козуля, зустрічаються бурий ведмідь, рись, куниця лісова, борсук, дикий кабан, звичайними є вовки, лисиці, ласка, горностай, тхір, кіт лісовий та ін. Поширені їжак європейський, кріт європейський, бурозубки, кутора; з рукокрилих зустрічаються нічниці, вухань звичайний (гладконосі кажани). З гризунів водяться білка звичайна, бобер річковий, сліпак подільський, домова і лісова миші, полівка.

Для орнітофауни характерні лелека чорний, тетеруки, глухарі, рябчики, дрозди, дятел чорний, сорокопуд, граки, зозулі, солов'ї, синиці та ін.; на водоймах — качки, кулики. Плазуни представлені гадюкою звичайною, веретільницею, вужем звичайним, ящіркою прудкою; земноводні — тритонами, ропухами, жабами. Комашиний світ репрезентують жалячі кровососні й паразитичні (ґедзі, комарі), шкідники лісу: шовкопряд сосновий і непарний, короїди, вусачі. В іхтіофауні наявні щука, карась, лящ, чехонь, річковий вугор та ін.

Тваринний світ широколистянолісової і лісостепової зон поєднує мішанолісові, широколистянолісові й північностепові види. Ряд видів характерний для власне степових ландшафтів. Так, у лісових хащах водяться козуля, дикий кабан, борсук, білка, соні. У степах водяться ховрахи європейський і крапчастий, сліпак звичайний, хом'як звичайний, кутора мала та ін. В орнітофауні помітні куріпка сіра, гуска сіра, перепілка, іволга, степовий журавель, зяблик, горлиця, дятел строкатий, лелека білий, лісовий жайворонок та ін.

Для тваринного світу степової зони характерні ховрах крапчастий, полівка степова, хом'ячок сірий, тхір степовий, куниця кам'яна та ін. На південному сході степової зони водяться бабак, тхір-перев'язка, їжак вухатий, заєць земляний, вовки, лисиці та ін. В орнітофауні помітні жайворонки степовий і польовий, орел степовий, боривітер, лебідь-шипун та ін. Звичайними є жаба, ропуха, з плазунів — ящірка прудка і зелена, вуж водяний, полоз жовточеревий, змія ескулапова, гадюка степова, полоз. Безхребетні представлені кліщами, павуками, бабками, кониками, богомолом звичайним, термітами, клопами, жуками довгоносиками, москітами та ін.

Різноманітний тваринний світ Азово-Чорноморського узбережжя, де південностепові біотопи перемежаються з біотопами піщаних кіс, лиманів, прибережних акваторій. З численної орнітофауни тут наявні мартини, норці, чаплі, качки, плиски, бугай. У лиманно-гирлових комплексах водяться лебідь-шипун, гуси, чайки, баклани, кулики. У заповідниках мешкають олень плямистий і звичайний, ондатра, фазан та ін.

В Українських Карпатах водяться олень благородний, лось, козуля, ведмідь бурий, рись, дикий кіт, видра, горностай, кіт лісовий, кутора, куниці лісова і кам'яна, полівка снігова, бурозубка альпійська. Багата орнітофауна: тут гніздяться глухар, тетерук, сапсан, шуліка рудий, беркут, сова сіра, плиска гірська, пугач, а на вершинах — щеврик гірський, тинівка альпійська. Амфібії представлені саламандрою, тритонами (звичайний, карпатський, гребінчастий), жабами (земляна, озерна, ставкова, трав'яна) та ін. З рептилій водяться веретільниця, ящірки, вуж водяний, змія ескулапова, гадюка звичайна. У водоймах зустрічаються форель струмкова і райдужна, харіус європейський, умбра європейська та ін. Серед безхребетних є скорпіони, кліщі, павуки, тля та ін.

У тваринному світі Кримських гір представлені олень благородний, козуля, муфлон європейський, куниця кам'яна, кабан європейський. У пташиному зібранні багато мартинів морських, водяться гриф гірський, сип білоголовий, голуб сизий та ін. Серед плазунів наявні гекон кримський, полоз леопардовий, ящірки кримська і скельна, черепаха болотна, жовтопуз. У комашиному зібранні багато середземноморських видів (восковик східний, богомол кримський та ін.), комах-ендеміків.

Багатий тваринний світ морських акваторій і водойм України. У Чорному морі водяться дельфіни: звичайний (білобочка), афаліна, морська свиня. Останній заходить в Азовське море. У світі риб Чорного й Азовського морів багато спільних видів завдяки їх міграції через Керченську протоку. Специфічні для Азовського моря бичок, оселедець керченський, камбала, хамса, тюлька та ін. У Чорному морі водяться осетер, білуха, севрюга, ставрида, скумбрія, кефаль, лосось чорноморський, коник морський та ін.

У річках України водяться верховодка, стерлядь, лосось, щука, лин, в'язь, судак, лящ, сом, окунь, сазан, карась, тараня, рибець та ін. У водосховищах — амур білий, товстолобик, сазан, лящ, судак та ін.

Ресурси тваринного світу. Це вид природних ресурсів, представлених сукупністю усіх видів тварин, які використовуються людиною, виконують суттєві ландшафтно-генетичні, геоекологічні функції, є об'єктом господарювання, відновлення та охорони.

На використанні ресурсів тваринного світу спеціалізуються мисливські, промислові господарства. В Україні мисливські угіддя займають близько 48 млн га (1999). Неконтрольоване полювання, браконьєрство призвели до зменшення кількості копитних звірів (лося, оленя, козулі, кабана) на 28 % (1990-1999). Динаміка чисельності та добування основних видів мисливських тварин має загальну тенденцію до зменшення.

У Чорному й Азовському морях зменшуються запаси промислових видів риб: оселедця, калкана, глоси, осетра, севрюги, що пов'язано з динамікою їх чисельності. Збільшення обсягів вилову чорноморського катрана, червононогого молюска, рапани зумовлено інтенсивністю промислу та попитом на рибну продукцію, потребами експорту. Зниження природного відтворення промислових видів риб певною мірою компенсується штучним зарибненням, супровідним впливом марикультури. У моря і лимани, водосховища Дніпровського каскаду, природні й господарські водойми щороку випускають мільйони одиниць цінних видів риб: осетрових, пеленгаса, товстолобика, коропа, камбали, білого амура, форелі та ін. За науковими прогнозами, заготівля щорічних загальних запасів гідробіонтів у Чорному і Азовському морях становитиме 180-190 тис. т.

Україна співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, які займаються питаннями збереження, відтворення, використання, охорони ресурсів тваринного світу.

Таблиця 1. Чисельність та добування основних видів мисливських тварин в Україні 1990, 1996—1999 рр. (Національна доповідь, 1999)