| Головна » Статті » Теорія географії » Геологія | [ Додати статтю ] |
Екзогенні процеси: вивітрювання гірських порід та еолові процеси
 Під екзогенними процесами розуміють процеси, що протікають внаслідок взаємодії літосфери Землі із її зовнішніми оболонками – атмо-, гідро-, біосферою. Енергетичну основу цих процесів становить теплова енергія Сонця. До екзогенних процесів належить вивітрювання гірських порід, вплив вітру (еолові процеси), води (тимчасових та постійних водотоків) на рельєф, діяльність льодовиків та талих льодовикових вод, вплив сил гравітації на рельєф (утворення осипищ, зсувів та ін.), берегова діяльність морських акваторій.1. Вивітрювання гірських порід Вивітрюванням називають сукупність процесів руйнування і глибокого перетворення поверхневих шарів гірських порід під дією температури, кисню, води, живих організмів та ін. Внаслідок дії процесів вивітрювання утворюється специфічний тип відкладів – кора вивітрювання. В залежності від факторів, що впливають на руйнування гірських порід виділяють фізичне, хімічне та органічне вивітрювання (органічне вивітрювання можна розглядати як різновид фізичного вивітрювання). Фізичним вивітрюванням називають руйнування гірської породи на уламки різної величини без зміни їх механічного складу. Розрізняють температурне та механічне вивітрювання. Температурне вивітрювання проявляється під дією змін температур. Якщо амплітуди коливання температури досить високі (особливо добові), гірська порода при нагріванні розширюється, а при охолоджені зменшує свій об’єм. Це призводить до розтріскування породи на окремі уламки. Механічне вивітрювання відбувається під дією води що замерзає в тріщинах, при кристалізації солей та ін. Хімічне вивітрювання відбувається під дією води і розчинених у ній газів. Воно проявляється у різних формах (розчинення, оксидація, гідратація та ін.) і призводить до зміни хімічного складу речовини, а отже до формування нового типу відкладів. Однією з найпоширеніших форм є розчинення гірських порід. Якщо на певній території залягають гірські породи що піддаються розчиненню (вапняки, гіпси, крейда, солі), вода розчиняє їх. Утворюються специфічні форми рельєфу, які називають карстом, а процес розчинення гірських порід водою – картуванням. У вологих теплих зонах, досить поширеним є процес оксидації, прикладом може бути перетворення піриту в лімоніт: Fe2S + nO2 + mH2O – FeSO4 – Fe2(SO4)3 – Fe2O3*nH2O пірит лімоніт Хімічне руйнування гірських порід може проходити і шляхом гідратації (приєднанням молекул води): CaSO4 + 2H2O – CaSO4*2H2O ангідрит гіпс Найбільш складним із процесів хімічного вивітрювання є гідроліз, з яким пов’язане розкладання алюмосилікатів і утворення нових глинистих та інших мінералів: K2[AlSi3O8] + nH2O + mCO2 – K2CO3 + SiO2* nH2O + Al4(OH)8[Si2O10] ортоклаз поташ опал каолін Хімічне вивітрювання найбільш типове для областей з вологим кліматом. Органогенне вивітрювання, під яким розуміють руйнування гірських порід під впливом живих організмів може проявлятися у двох формах – фізичній (діяльність землерийок, дощових черв’яків, руйнування гірських порід кореневими системами рослин) і хімічній (виділення продуктів життєдіяльності живих організмів, амінокислот, засвоєння окремих елементів з грунту) 2. Еолові процеси і рельєф Геоморфологічні процеси і форми рельєфу, створені вітром, називають еоловими. Поширеність еолових процесів залежить від таких факторів: незначна кількість опадів, підвищена сухість повітря, часті сильні вітри, відсутність або розрідженість рослинного покриву, інтенсивне фізичне вивітрювання гірських порід і притаманне для нього поширення піщаних і пилуватих порід. Найбільш інтенсивно еолові процеси виражені в пустелях і напівпустелях, хоча можуть зустрічатися в сухих розораних степах на піщаних пляжах. Діяльність вітру полягає у руйнуванні порід, транспортування уламкового матеріалу та акумуляції матеріалу. Руйнівна діяльність вітру проявляється в двох формах дефляції та коразії. Дефляція – це видування або розвіювання вітром дрібних порід, ґрунтів, внаслідок чого утворюються дефляційні улоговини, вітрові борозни – ярданги. Коразія – обточування та шліфування скельних виходів під впливом піщаного матеріалу, що переноситься вітром в піщаному потоці. Внаслідок вдаряння піщинок об виступи скель утворюються коразійні заглибини, кам’яні стовпи, кам’яні гриби). Особливо поширені дані форми в кам’янистих пустелях (Мангишлак, Устюрт). Акумулятивна діяльність вітру проявляється у створені найрізноманітніших форм нано-, мікро- та мезорельєфу. Найпростішими формами еолового рельєфу є горбокоси, що утворюються при огинанні вітром перешкод. На великих піщаних просторах формуються складні піщані пасма. Досить поширеними формами є так звані піщані дюни ( куполоподібні піщані наноси) та бархани (піщані нагромадження висотою до 30-50м, які мають сер повидну форму і часто розглядаються як з форм еволюції дюнного рельєфу). Часто бархани зливаються один з одним, утворюючи суцільні барханні ланцюги, довжина яких може перевищувати 10-15 км. Наслідком вітрової діяльності є також утворення комплексу своєрідних відкладів – лесів. Існує декілька теорій щодо формування лесових товщ на території України, на яких сформувалися родючі чорноземні ґрунти. Літературні джерела 1. Жуков М. М. Основы геологии. – М., 1961. 2. Коротун І. М. Прикладна геоморфологія. – Рівне, 1996 3. Свинко Й. М. Геологія. – К.: Либідь, 2003 4. Щукин И. С. Общая геоморфология. Том 1-3. – М.: МГУ, 1964.
Переглядів: 13052
| Теги:
| Рейтинг: 4.7/3 | | |||||
| Матеріали по темі: |
