Головна » Статті » Теорія географії » Конструктивна географія [ Додати статтю ]

Закономірності, принципи та чинники розміщення продуктивних сил
 РПС, Закономірності, принципи, чинники, розміщення продуктивних сил    Територіальні відмінності умов виробництва зумовлюють відмінності у витратах на випуск одного й того ж виду продукції. Ефективність розташування виробництва залежить від використання сприятливих умов території, яка вибирається як місце його організації. Це підтверджується реальними фактами та результатами багатьох наукових досліджень, які у свою чергу стали основою для таких тверджень:
1. Територіальна диференціація суспільних витрат на виробництво промислової продукції — об'єктивна основа економічної ефективності його розташування;
2. Ефективність розташування промислового виробництва є результатом територіальної диференціації суспільних витрат на виробництво продукції.
   Із твердженням фахівців, що територіальна диференціація суспільних витрат на виробництво промислової продукції — об'єктивна основа економічної ефективності його розміщення, можна погодитися, так як диференціація витрат виробництва аналогічної продукції дійсно є необхідною умовою виникнення проблеми розміщення (адже при відсутності територіальної диференціації підприємства завжди доцільно було б розташувати поближче до місць виникнення попиту на продукцію). Проте твердження, що ефективність розташування промислового виробництва є результат територіальної диференціації суспільних витрат на виробництво продукції, не є науково обґрунтованим.
     Територіальна диференціація витрат є необхідною умовою виникнення проблеми розміщення, — необхідною, але недостатньою. Адже витрати виробництва аналогічної продукції у межах різних територій можуть суттєво відрізнятися, але при значному „опорі відстані" (основними характеристиками якого є технічна можливість, вартість, надійність і швидкість транспортування) це не зможе призвести до виникнення проблеми розташування — підприємства дислокуватимуться в населених пунктах, де існуватиме попит на їх продукцію, або населений пункт виникатиме на території з низькими витратами виробництва. У кожному з цих випадків місце дислокації підприємства збігатиметься з місцем споживання його продукції.
Слід зазначити, що при формуванні населених пунктів на територіях з низькими витратами виробництва мова повинна йти не про дешеву продукцію окремого підприємства, а дешевий „кошик продуктів", що характеризується певним їх асортиментом.
    За умов становлення і розвитку ринкових відносин проступають певні закономірності у розміщенні продуктивних сил, які формуються в результаті взаємодії законів суспільного розвитку в просторово-часовому зрізі:
- доцільне, найефективніше розміщення виробництва;
- комплексний розвиток господарства регіонів;
- раціональний територіальний розподіл праці між регіонами і в межах їх територій;
- вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів.
    Під раціональним, ефективним розміщенням виробництва розуміється всебічна економія витрат на виробництво продукції. Насамперед мається на увазі врахування всіх складових виробництва та споживання продукції, мінімізація витрат, пов'язаних із видобуванням, переробкою та використанням сировинної бази, з використанням трудового потенціалу регіону, енергетичними та транспортними витратами, наближенням до максимально об'ємних ринків збуту продукції. Особливо важливим тут постає питання комплексного і повного циклу виробництва.
       Комплексний розвиток господарства регіонів ґрунтується на поєднанні існуючої бази галузей ринкової спеціалізації та новітніх потреб провідних галузей виробництва та інфраструктури, в основі яких враховується природно-ресурсний та демографічний потенціал регіону.
       Необхідною умовою ефективного розміщення виробництва в умовах ринкової економіки є раціональний територіальний поділ праці між регіонами і в межах їх територій. Маючи різні за обсягом та рівнем розвитку економічні, природно-ресурсні та історичні умов й особливості, кожен регіон може формувати свою ринкову спеціалізацію економіки завдяки економічним зв'язкам завойовувати ринки збуту. Територіальний розподіл праці та раціональна ринкова спеціалізація регіонів за організації ефективних економічних зв'язків між регіонами сприятимуть підвищенню рівня економічного розвитку, необхідному розширенню виробництва, підвищенню його ефективності.
       За умови забезпечення ефективного розвитку економіки в обстановці формування ринкових відносин обов'язково знаходить своє втілення одна з найважливіших закономірностей — вирівнювання ступенів економічного і соціального розвитку регіонів, яка є важливим чинником прискорення темпів розвитку не тільки відсталих територій, але й країни загалом.
       Поряд із закономірностями розміщення продуктивних сил велике значення мають і принципи розміщення — конкретні прояви просторового розподілу виробництва за певний період економічного розвитку країни. Принципи розташування виробництва є основними, вихідними науковими положеннями, якими керується держава для здійснення своєї економічної політики. Правила розміщення продуктивних сил знаходить своє відображення і втілення на базі вивчення і використання досвіду і моделей розвитку ринкової економіки в окремих країнах. Нинішній рівень переходу до ринкових відносин дозволяє виділити в сучасному розміщенні продуктивних сил такі принципи:
- наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії, районів споживання;
- першочергове освоєння і комплексне використання найефективніших видів природних ресурсів;
- оздоровлення екологічної ситуації, вжиття ефективних заходів для охорони природи і раціонального природокористування;
- використання економічних переваг міжнародного поділу праці, поновлення і розвиток економічних зв'язків із країнами близького й далекого зарубіжжя.
       Наближення виробництва до джерел сировини, палива, енергії до районів споживання дозволяє розв'язати такі проблеми, як скорочення і ліквідація далеких, нераціональних перевезень, зниження витрат на всіх стадіях виробництва, підвищення економічної ефективності.
       Особливо важливе наближення енергомістких виробництв до джерел палива й енергії, наприклад, кольорової металургії (виробництва алюмінію, магнію) або галузей хімічної промисловості. До осередків сировини тяжіють матеріаломісткі виробництва — чорна металургія, важке машинобудування. Виробництво продукції галузей легкої та харчової промисловості приурочується до районів споживання, а наукомісткі галузі зосереджуються в районах, забезпечених трудовими ресурсами.
       Для успішного і, головне, швидкого просування країни шляхом ринкових реформ особливо важливе значення має принцип першочергового освоєння і комплексного використання найефективніших видів природних ресурсів.
       Однак поряд із максимально ефективним господарюванням, потрібно дотримуватися принципу оздоровлення екологічної ситуації, здійснення ефективних заходів з охорони природи і раціонального природокористування. В умовах ринку в процесі розміщення і розвитку продуктивних сил у регіонах особливо гостро постають питання вдосконалення управління природокористуванням. Аналіз вітчизняного і закордонного досвіду показує необхідність комплексного підходу до вирішення питань ресурсного забезпечення виробництва та охорони довкілля. Особливу увагу необхідно надавати боротьбі з економічною безвідповідальністю за збитки, завдані природному середовищу, за випуск екологічно шкідливої продукції, за розтрачування природних ресурсів через їхню низьку вартість у порівнянні зі світовими цінами.
       Природно-географічні чинники охоплюють якісну та кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природнокліматичні та природно-транспортні умови. Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей видобувної промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Кількісна та якісна характеристики корисних копалин, їх фізико-технічні властивості, характер залягання визначають розмір підприємств, методи видобутку і рівень техніко-економічних показників (собівартість, продуктивність праці, фондо- і капіталомісткість, рентабельність тощо).
       Демографічні чинники: чисельність населення та його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів. Нерівномірність розселення населення зумовлює потребу розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду перспектив розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах і обмеження нового будівництва — у великих. Демографічні фактори найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної галузей тощо). Розміщення підприємств цих галузей здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів.
       Техніко-економічні чинники: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення має науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив природно-географічних і демографічних факторів. Впровадження результатів науково-технічного прогресу, особливо нових передових трудо- і ресурсозберігаючих технологій, знижує трудо-, матеріале-, фондо- і капіталомісткість, а це створює відносно однакові умови для прискореного розвитку продуктивних сил економічних районів, сприяє їхньому рівномірному розміщенню. Особливо велика роль у розташуванні виробництва належить хімізації, яка значно розширює можливості задоволення потреб підприємств у сировині та основних матеріалах, дає можливість економити натуральні види сировини, утилізувати відходи, а отже, й поліпшити охорону навколишнього середовища.
       Соціально-економічні чинники мають винятково велике значення в розміщенні виробництва. Вони повинні забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.
       Істотний вплив на характер розміщення промислового виробництва мають форми його суспільної організації - концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Вдосконалення цих форм зумовлює зростання потужності підприємств, розмірів сировинних і паливно-енергетичних баз в економічному районі. При вирішенні питань раціонального розміщення виробництва враховується і транспортний фактор: розвинена транспортна мережа в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки.
       Натепер на розвиток і розміщення продуктивних сил України великий вплив матиме геополітичний чинник. Україна має дуже зручне географічне положення: приморське розташування; близькість до країн Центральної та Західної Європи і Близького Сходу; наявність розвиненої транспортної мережі міжнародного значення; сусідство з Росією, Польщею, Туреччиною, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словаччиною, Угорщиною.
       З-поміж геополітичних ознак є наявність великої кількості росіян, більшість з яких розселена на відносно компактній території східних областей. Не можна не враховувати існування на півдні України Автономної Республіки Крим, а також великої кількості російськомовного населення в містах України й особливо в Причорноморському, Донецькому та Придніпровському економічних районах.
       Геополітичний фактор відіграє важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, країнами — членами СНД. Територія України використовується для транзитних перевезень, що забезпечує певні валютні надходження.
       Із розвитком науки і техніки дія окремих чинників розміщення послаблюється. Одночасно посилюється дія інших факторів, тобто їх актуальність зростає. Так, упровадження трудозберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини
       Позитивний вплив на поведінку іноземних інвесторів капіталу має політика уряду України в галузі міжнаціональних відносин, забезпечення рівних прав і обов'язків усіх громадян. Усе ж, економічна політика Росії щодо України потребує відповідних кроків до утвердження економічного суверенітету нашої держави. Це насамперед подальший розвиток власного паливно-енергетичного комплексу, розширення економічних відносин з іншими країнами з метою зведення до мінімуму сировинної залежності від Росії, створення нових галузей виробництва для забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку тощо. Для нормального функціонування багатьох підприємств важкої промисловості і, особливо, машинобудування в Україні вирішується складне завдання — створення багатьох виробництв, які б виготовляли комплектні деталі. Виконання цього завдання потребує відповідного обґрунтування розміщення нових виробництв, що може істотно змінити сучасний характер розміщення продуктивних сил в Україні.
Фото: chornobyl.in.ua
Джерело: Необхідне уточнення
Категорія: Конструктивна географія | Додав: wiktor (06.05.2011) W
Переглядів: 9605 | Теги: принципи, чинники, розміщення продуктивних сил, Закономірності, РПС | Рейтинг: 5.0/2
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar