Турист – лижник у поході

У поході на шляху туриста-лижника постають хо­лод, вітер, глибокий сніг, примушує поспішати зимо­вий короткий світловий день. Отакі умови вимагають від кожного члена туристської групи хорошої загарто­ваності, фізичної і технічної підготовленості.

              З метою загартування організму і підготовки до походу привчайте дітей і себе перебувати довгий час на морозі, дихати холодним повітрям не застуджую­чись. Для цього спершу треба холодною водою поло­скати рот і ніс у домашніх умовах (вранці та ввечері перед сном), мити ноги холодною водою. Після за­рядки спочатку обтиратися змоченим у холодну воду рушником, а згодом обливатися холодною водою до пояса і приймати холодний душ.

              Вплав холоду і холодної води — це гімнастика для судин шкіри і підшкірних тканин, надзвичайно ко­рисна для організму і необхідна для виховання «хо­лодостійкості».

              Якщо ви готуєтесь до тривалої мандрівки, прове­діть два-три 8—10-годиних походи вихідного дня з максимальним перебуванням на відкритому повітрі. Проводячи тренування під час одноденного або багатоденного походу, дотримуйтесь правил особистої гігієни. На привалах одягайте самі і надягайте на ді­тей теплі куртки, інший теплий одяг, аби не застуди­ти організм. При температурі повітря нижче —15 °С, зустрічному вітрі на відкритій місцевості будьте особ­ливо уважними шодо переохолодження і відморожен­ня: адже після довгочасових виснажливих переходів у кінці дня туристи стають більш піддатливими до простудних захворювань Особливу узагу звертайте на ноги, які з більшою вірогідністю піддаються відмо­роженню. Головною причиною цього є взуття, що на­мокло від снігу. При інтенсивній роботі тепло від ніг передається шкірі черевиків, при цьому зсередини вона зволожується від конденсації парів, а зовні — від таяння снігу на поверхні, тому ноги намокають і дуже швидко замерзають. Щоб черевики не намока­ли, просочіть їх спеціальними мазями, будь-яким не­солоним тваринним або рослинним жиром, поперед­ньо почистивши їх від пилу і бруду і просушивши.

              Для захисту черевиків від снігу використовуйте чохли-бахіли, їх легко виготовити самому. Пошийте мішкоподібні бахіли з водонепроникної міцної тка­нини, щоб вони легко надягалися на черевики.

              Під час переходів на невелику відстань хо­рошим взуттям для дітей можуть бути валянки з кріпленнями. Для тренувань і тривалих походів найкраще взуття — ту­ристські лижні черевики відповідного розміру з бахілами.

              У похід краще йти на туристських лижах, які шир­ші (7—8 см) і міцніші за бігові. Адже похід відрізня­ється від лижної гонки тим, що на шляху мандрівників зустрічаються лісові завали, болота, яри, сніжна цілина.

              Довжину лиж і палиць визначайте так: поставте лижу на підлогу, підніміть руку, тримаючи долоню паралельно підлозі, при цьому носок лижі має торка­тися долоні, а палиці сягати пахіви.

              Щоправда, лижі для туристських походів мають бути трохи коротшими. Це полегшить управління ни­ми при пересуванні по пересіченій місцевості, в густо­му лісі, серед каменів, по чагарнику, при підйомах, спусканнях і гальмуванні.

              Для походів найкраще підходять дюралеві пали­ці з капроновими, шкіряними темляками або темля­ками із ґноту.

              Кріплення. Неабияку роль у поході відіграють лижні кріп­лення. Для пересування в лісовій зоні та по пересі­ченій місцевості перевагу віддавайте напівжорстким кріпленням, які добре утримують черевики з бахілами. Вони бувають різних типів: з металевими тросика­ми (універсальні) і з ременями із шкіри, ґноту або гуми. Їх можна підігнати під будь-який черевик.

              Дерев'яні лижі треба смолити перед початком і наприкінці сезону. Для цього на ковзну поверхню на­носять м'якою ганчіркою спеціальну смолу, потім розігрівають її над газовою плитою або паяльною лампою до виникнення бульок і розтирають. Після того як смола просочить дерево, видаляють скребач­кою її залишки, Операцію повторюють 2—3 рази. Просмолена ковзна поверхня лиж повинна набути темно-коричневого кольору.

              У поході турист – лижник має бути проїнформований заздалегідь про всі потробиці, наприклад, стан погоди на запланований день подорожі, місце проведення подорожі, склад групи, смаки людей які беруть.

              При відпочинку туристи лижники в поході мають знати де можна зупинятись, як саме приготуватись до готування їжі на засніженій    місцевості і т.д.

Профілактика захворювання та техніка безпеки. Практика свідчить, що основою профілактики захворювань, нещас­них випадків і травм у пішохідних і лижних походах чи подорожах є ретельна й планомірна підготовка туристів, виховання в процесі тре­нування високих морально-вольових і фізичних якостей, додержання режиму руху, розпорядку дня і правил самоконтролю. Треба пам'ятати, що забороняється йти в багатоденний похід або подорож людині, яка недавно перенесла травму, гостре інфекцій­не захворювання. Лише при незначних відхиленнях у стані здоров'я можна вирушати в нескладні походи вихідного дня, порадившись пе­ред цим з лікарем.

              Нещасний випадок, що стався з кимсь у поході чи подорожі, або травма; як, правило, виводять з ладу всю групу, порушують встанов­лений розпорядок на маршруті й режим руху. Подання допомоги в польових умовах, транспортування потерпілого вимагають від туристів витримки, забирають багато часу, а в деяких випадках роблять не­можливим продовження мандрівки.

              Тому, готуючись до походу або подорожі, насамперед вивчають маршрут й аналізують причини можливих небезпек  нещасних випадків. Їх ділять на дві категорії:

               1) ті, що можуть статися внаслідок недостатньої фізичної, технічної, психічної, морально-вольової підго­товки та поведінки учасників мандрівки ;

              2) ті, що можуть виникну­ти через кліматичні, метеорологічні умови району походу або подоро­жі та рельєф місцевості.

              Однак практика свідчить, що основними причинами нещасних випадків і травм є відсутність організованості   й дисципліни   в групі.

              Тому при здійсненні подорожі діє така поговірка: «Береженого Бог береже» і це не просто так, адже у більшості випадків нещасні випадки стаються із-за необережності, халатного відношення чи з розсіяності самої людини.

              Теплий одяг, обережність і передбачливість – елементи успішної, безпечної подорожі усіх учасників.

Рекомендована література

 1. Б.І. Бергман. Туризм-запорука здоров’я. - Москва, 1965 р.

 2. Пішохідний і лижний туризм. - К.: «Здоров’я», 1995р.

  4.  С.В. Минделевич. Пора в поход ! – М., 1985 р.

 5.  Жорж Жубер. Горные лижи: техника и мастерство. - Москва, 1983 р.

6.  И. Ф. Мокропуло. Лижная подготовка. - Москва, 1970 р.

7.  Туристичний похід вихідного дня. - К.: «Здоров’я». 1990 р.

8. Спутник туриста. – М.,1965 (ст. 327 – 363)