Головна » Статті » Теорія географії » Краєзнавство і туризм [ Додати статтю ]

Шкільний краєзнавчий музей. Ч.2.

Експозиційна робота. Специфічну для музею форму представлення, публікації і апробації музейних предметів становить організація постійно діючих експозицій і періодичних виставок. Вони базуються на музейних фондах і є результатом науково-дослідницької роботи колективу музею.

Музейна експозиція — це науково – обґрунтована, системно впорядкована, архітектурно-художньо оформлена демонстрація музейних предметів, які були попередньо виявлені і зібрані, вивчені і систематизовані, підготовлені до музейного експонування.

Саме через зміст експозиції, де поєднуються науковість і образність, висвітлюється з допомогою різноманітних методів експозиційний матеріал, відбувається прилучення відвідувачів музею до першоджерел знань і створюються умови для здійснення на основі експо­зиції, освітньо-виховної функції.

Важливу роль відіграють виставки, завдяки яким музеї мають можливість ширше використовувати свої фонди, демонструвати матеріали інших музеїв.

При організації музейних експозицій використовуються, як різні види експозиційних матеріалів (музейні предмети, відтворені аналоги музейних предметів, науково-допоміжні матеріали, різні види текстів), так і різні способи інтерпретації (пояснення) музейних предметів в експозиції.

Основним способом інтерпретації, який складає специфіку музейної інформації, є створення експозиційних комплексів — груп взаємопов'язаних предметів (речових, письмових, зображувальних джерел), що розкривають суть конкретного явища, події, процесу.

Є різні методи побудови музейних експозицій, серед яких найпоширеніші тематичний, систематичний, ансамблевий.

Основу тематичної експозиції становлять експозиційні комплекси, які об'єднані в підтеми, теми, розділи. В тематичній експозиції природні явища і суспільні процеси показано в хронологічній послідовності (рідше - за проблемним принципом). Такі експозиції е характерними для природничих, літературних, краєзнавчих та інших музеїв.

У шкільних умовах експозиції історичних музеїв, як правило, керуються історико-хронологічним принципом, що дає змогу повно висвітлити історію краю на основі загальноприйнятої наукової періодизації.

Більшість шкільних експозицій, присвячених видатним діячам і відомим людям, побудовано за хронологічно-біографічним або проблемно-тематичним принципом.

Систематична експозиція дає змогу демонструвати зібрання однорідних предметів відповідно до наукової систематики і з дотриманням правил класифікації зібрань музеїв певного профілю.

У шкільних музеях вузького профілю (геологічних, ботанічних та ін.) для подачі матеріалу використовують наукову систематику відповідної галузі знань.

Використання ансамблевої експозиції має відтворити на документальній основі обстановку (оточення, інтер'єр), яка пов'язана з історичними подіями і побутом народу, життям і діяльністю видатної особи, розвитком природних комплексів та ін. Ансамблева експозиція є характерною для історико-архітектурних або меморіальних музеїв. У музеях природи, що будуються за ландшафтним принципом, використовують метод ансамблевої експозиції — діораму, яка відтворює ділянки окремих природних комплексів.

Застосування перелічених методів побудови музейної експозиції залежить рід профілю музею, мети і завдань експозиції, хоча з метою найкращого розкриття змісту часто практикується одночасне використання вказаних методів.

При цілеспрямованій і систематичній краєзнавчій роботі вона поступово переростає в краєзнавчий музей. Краєзнавча експозиція за своїм змістом повинна мати яскраво виражену навчально-методичну направленість, а за зовнішнім виглядом відповідати певним вимогам музейного експонування. Проте, як показує досвід, цих вимог дотримують не завжди.

Високий навчально-методичний рівень і естетично закінчене за формою вирішення експозиції багато в чому залежать від краєзнавчого кругозору вчителя і його навичок як оформлювача. Для успішного виконання всього комплексу графічних робіт по створенню експозиції насамперед необхідно: а) чітко уявляти собі ті основні наочні графічні форми, в які повинні бути втілені вивчені матеріали; б) уміти знаходити і відбирати першоджерела для створення графічного матеріалу.

Основні етапи створення шкільної краєзнавчої експозиції.

На заняттях слухачів необхідно ознайомити з основними етапами оформлення краєзнавчої експозиції, а саме: 1. Складання тематичного плану експозиції. 2. Розробка тематико-експозиційного плану. 3. Ескізне художнє проектування; 4. Виготовлення експонатів і монтажних конструкцій. 5. Монтаж експозиції.

Робота над  тематичним планом експозиції. На цьому етапі відбуваються попередає ознайомлення з літературою і складання каталогу літературних джерел, ознайомлення з існуючими графічними та іншими експонатами. Потім продумують зміст експозиції, виділяють її основну тему і підтему, необхідні в експозиції для розвитку основної теми. У свою чергу, підтеми розбиваються на окремі питання. Наводимо приклад розробки тематичного плану. Тема: Наш рідний край, (на прикладі адміністративної області). Підтеми: 1. Географічне положення. 2. Геологічна будова і рельєф. 3. Природні умови і ресурси. 4. Історія краю. 5. Населення. 6. Господарство та економічні зв'язки краю. 7. Охорона навколишнього середовища. 8. Перспективи розвитку краю. Питання   підтем:   5.1.   Кількість  населення, його динаміка. Міське і сільське населення. Розміщення населення. 5.2. Демографічні особливості населення. 5.3. Професійні навички і господарська діяльність населення.

Отже, тематичний план формулює тему, завдання експозиції і її заголовок, послідовно визначає підтеми і окремі питання підтем. Тематичний план — це своєрідна канва, на основі якої здійснюється наступна робота по створенню експозиції.

Наступним етапом роботи є складання тематико-експозиційного плану, в якому вирішуються питання побудови експозиції. Він складається з переліку матеріалів-експонатів, які необхідні для кожного стенда, з розподілом їх на головні і допоміжні. В експозиційному плані показано, якими засобами буде розкрито зміст кожного розділу експозиції, визначаються цифровий, текстовий, картографічний, графічний матеріали.

Тематико-експозиційний план оформляється в такому порядку: назва підтем і питань виноситься в заголовок, з лівого боку пишеться назва зображувальних засобів (картосхема, діаграма, фотографія і ін.), а з правого –  зміст або опис того, що буде зображено на картосхемі, діаграмі, фотографії. Така форма плану дає змогу бачити одночасно і тематичний зміст майбутньої експозиції, і її зображувальну частину.

Наводимо розробку тематико-експозиційного плану на прикладі підтеми "Населення”.

Готовий тематико-експозиційний план є основою роботи над ескізним художнім проектом, який допомагає створити художній образ експозиції, її конкретну архітектурну форму, кольорове вирішення та ін. При створенні ескізного художнього проекту важливо уявити собі всю експозицію в інтер'єрі приміщення. Крім того, такий проект необхідно виконати в трьох проекціях (план, фасад і вид збоку). Для цього роблять проміри приміщення, де буде розгорнута експозиція, вимірюють площу, віконні і дверні прорізи, позначають місця проведення електромережі; системи опалення та ін. На основі вимірів виконують креслення плану приміщення (або його частини) і розгортку в достатньо крупному масштабі, на якій показують можливі для розгортання експозиції площі. Таким чином, ескізний художній проект включає план приміщення (або його частини) з показом розміщення всіх стендів експозиції.

Ескізний художній проект включає також монтажні аркуші, кількість яких, як правило, відповідає кількості  конструктивних елементів експозиції   (стендів, щитів та ін.). Монтажний аркуш виконується в такому порядку. На міліметровому; папері викреслюється і певному масштабі (бажано крупному) стенд, щит або інший елемент експозиції, на якому буде розміщатись експозиційний матеріал. На монтажному аркуші точно визначаються місце і розміри кожного зображувального елемента, компонування тексту, розмір шрифту та ін. Тут же вказується, як розподілені і скомпоновані зображувальні елементи кожного експозиційного комплексу, який з них головний. Важливо, щоб було знайдено правильну смислову і художню підрядність експонатів, а також співвідношення елементів експозиції між собою.

На основі монтажного аркуша виконується ескіз кожного стенда в кольорі відповідно до ескізного проекту.

У методиці виготовлення окремих експонатів також необхідно дотримувати певної послідовності. На початку роботи над експонатом обробляються зібрані в період екскурсій, спостережень краєзнавчі матеріали і записи. Потім виконується ескіз експоната з усіма підписами, текстом і вказівками про бажане оформ­лення його. Ескіз експоната повинен постійно зберігатися, що забезпечує при необхідності  можливість його повторного виготовлення.

На заключній стадії за ескізом складається художнє оформлення експоната, яке має відповідати загальному художньому плану оформлення експозиції.

При розробці ескізного художнього проекту необхідно намагатися розкрити підтеми експозиції невеликою кількістю зображувальних елементів, тому головними критеріями при відборі кожного експоната є його зміст і виразність.

При розробці експозиції користуються найпоширенішими зображувальними засобами. Особливе місце серед них слід відвести картосхемам, які можуть бути виконані різними способами.

В експозиційній практиці широко використовуються також графіки, діаграми, картограми, картодіаграми.

Фотографія і фотомонтаж є одним з важливих засобів в оформленні діаграм, таблиць, схем.

У географо-краєзнавчих експозиціях доцільно використовувати фотомонтаж у поєднанні з географічною вартою або картосхемою. Наприклад, у центрі такого фотомонтажу показано картосхему, а навкруги неї на полях стенда монтують у певному порядку фотографії з підписами під ними. Фотографії з'єднуються стрілками з тими місцями, до яких вони відносяться.

Важливе значення при оформленні експозиції має текстовий матеріал (провідні тексти, анотації, етикетки).

Текст передусім повинен бути належним чином відредагований. Незалежно від того, як текст виконаний технічно, вій має бути достатньо крупним, шрифт — чітким, добре читатися. Компонуючи текст, необхідно уникати переносу слів, а також стежити за смисловою розбивкою його в рядах.

Для досягнення естетичного вигляду надписів, а також правильного і швидкого їх виконання потрібно спочатку вивчити один або кілька друкованих шрифтів.

Необхідно пам'ятати, що шрифти і композиція тексту повинні гармонійно пов'язуватись і узгоджуватися між собою, а також відповідати стилю суміжних еле­ментів. Слід застосовувати в одному тексті не більш як три види шрифту.

Наступним етапом у роботі над експозицією є виготовлення конструкцій, а потім монтаж експозиції.

Для організації краєзнавчої шкільної експозиції доцільно використовувати стенди і плоскі шафи, верхня частина яких засклена і служить для розміщення експонатів, а нижня є сховищем фондових матеріалів.

Орієнтовний зміст експозиції фізико-географічного відділу шкільного краєзнавчого музею

1. Стенд "Географічне положення нашої області (міста, району, села)”. Основні експонати — картосхеми "Шкільна ділянка” і "Географічне положення”.

2.       Стенд "Геологічна будова і корисні копалини”. Основний експонат — геологічна  карта  області.  На ній показують вік порід (кольором і символами), їх літологічний склад, наносять корисні копалини. Крім того, експонують геологічний профіль, геохронологічну таблицю Землі і стратиграфічну колонку своєї території.

На вітрині стенда — колекції гірських порід, корисних копалин, а також рештки тварин і рослин. Усе це розміщено за періодами геологічної історії Землі.

3.  Стенд "Рельєф”. Основний експонат — картосхема рельєфу, на якій зображено основні його форми. Експонуються також їх фотографії і профілі рельєфу. На вітрині — зразки гірських порід краю.

4.  Стенд «Кліматичні умови» містить характеристику змін основних метеорологічних елементів протягом сезонів та року, а також типових кліматичних умов кожного із сезонів. На кліматичній карті показують річну кількість опадів і річні суми температур. Демонструються також карти сезонів, фенологічна таблиця, таблиця прикмет завбачення погоди.

5.  Стенд "Внутрішні води”. У центрі експозиції — картосхема, на якій зображено річкову сітку, озера, болота, підземні води, відслонення. Фотографії, схеми, графіки, описи доповнюють характеристики окремих об'єктів.

6.  Стенд "Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ”. Експозиція цього стенда  має  відображати  не тільки характер самого грунтово-рослинного покриву, а й його зв'язок з літологією четвертинних відкладів і будовою рельєфу. Основні експонати: карта ґрунтів, картосхеми "Рослинний покрив” і "Тваринний світ”, журнал фенологічних   спостережень.   На вітрині — зразки ґрунтових монолітів, гербарії зразків природної й культурної рослинності, чучела тварин і птахів, колекції комах, малюнки, фотографії, таблиці.

7.  Стенд "Типові природно-територіальні комплекси”. На ньому міститься комплексна фізико-географічна характеристика, району. Тут два основних експонати — картосхема "Природно-територіальні комплекси   району” і фізико-географічний профіль, на якому показують розподіл місцевих, найбільш типових чи поширених природно-територіальних комплексів за елементами рельєфу. Експонати доповнюються діаграмами, фотографіями природних об'єктів і текстами, що пояснюють природоохоронні заходи в районі.

8.  Стенд "Охорона природи”. Основні експонати — таблиця  з  фотографіями природних об'єктів і текстами, що пояснюють природоохоронні заходи в районі.

Бажано, щоб на стенді були фотографії та інші матеріали, що розповідають про роботу учнів з охорони природи.

3. Підготовка й проведення екскурсій у шкільному музеї

Основною формою масової науково-освітньої діяльності будь-якого музею є музейна екскурсія, тобто колективний огляд музею відвідувачами, які об'єднані в екскурсійні групи.

Екскурсія — це цілеспрямований, завчасно запрограмований процес. Організовуючи екскурсію, потрібно мати чітке уявлення про те, що екскурсанти будуть бачити, чути, відчувати і до яких висновків вони можуть прийти. Основою екскурсії є наявність двох основних елементів — показу і розповіді.

Показ — це спостереження об'єкта під керівництвом спеціаліста (екскурсовода). При простому огляді, як правило, сприймається тільки зовнішній вигляд об'єкта. При показі з допомогою екскурсовода не тільки спостерігається сам музейний об'єкт, а й відбувається його аналіз з різних точок зору. Під час показу екскурсовод допомагає екскурсантам установити зоровий зв'язок між музейними предметами, наприклад "твором живопису, та історичною особою, яка його написала, умовами і обставинами його створення тощо.

Розповідь на екскурсії, як правило, є доповненням до аналізу наукового матеріалу. Правильне поєднання показу і розповіді дає можливість досягти високої ефективності екскурсії.

Екскурсія — це результат двох важливих процесів: її підготовки і проведення. Підготовка екскурсії включає підбір об'єктів, матеріалів та їх вивчення. В процесі підготовки екскурсії виділяють ряд основних етапів.

Визначення мети і теми екскурсії. Мета екскурсії — це те, заради чого показують екскурсантам музейні предмети. Кожна екскурсія повинна також мати свою чітко визначену тему, яка є предметом показу і розповіді. Визначення теми становить короткий, концентрований виклад основного змісту екскурсії. Тема є стержнем, що поєднує всі об'єкти екскурсії в єдине ціле.

Підбір і вивчення різних джерел (музейних, літературних, статистичних, архівних та ін.) покликані визначити наближений обсяг фактичного матеріалу, необхідного для створення контрольного тексту, екскурсії.

Складання маршруту екскурсії. Маршрут - огляду будується залежно від найбільш правильної для даної екскурсії послідовності огляду об'єктів, теми екскурсії. Основне завдання маршруту — сприяти найповнішому розкриттю теми.

Підготовка контрольного та індивідуального тексту. Складання методичної розробки.

У контрольному тексті цитати, цифри і приклади обов'язково супроводжуються індивідуальним текстом, який становить підготовлену для екскурсії розповідь. Побудова всіх індивідуальних текстів майже однакова (вступна розповідь, основна частина, висновок). Крім того, для екскурсії готуються наочні матеріали, які повинні відновити відсутні зорові ланки під час пока­зу. Це карти, схеми, малюнки, зразки сировини і продукції підприємств, гербарії і колекції та ін.

Після підготовки контрольного тексту приступають до складання методичної розробки, яка показує, як провести дану екскурсію, як краще організувати демонстрування музейних експонатів, які методичні прийоми слід використати для того, щоб екскурсія була проведена успішно і ефективно.

На завершальному етапі підготовки екскурсії одержують відгук методиста на текст і методичну розробку і екскурсії. Відгук становить позитивну оцінку якості основних документів екскурсії, її змісту, можливе -, ті проведення на основі даного тексту і методичної розробки.

Здача екскурсії відбувається під час пробного її проведення в присутності членів шкільної музейної ради. Прийом екскурсії проводиться у формі обговорення і дискусії на розширеному засіданні музейної ради. При позитивній оцінці членів музейної ради екскурсія затверджується. Якщо екскурсію не прийнято через виявлені недоліки, то дається час на її доопрацювання.

Методика проведення екскурсій охоплює цілий ряд важливих питань, серед яких головним є вміння показати музейні матеріали, розказати про них і про події, пов'язані з ними.

Завдання екскурсовода також полягає в тому, щоб не тільки просто показати і розказати, передаючи свої знання екскурсантам, а й організувати пізнавальну, діяльність екскурсантів, їх самостійну роботу під час екскурсії.

Отже, екскурсійна методика потребує, щоб усі прийоми і способи показу на екскурсії були правильно відібрані, ретельно апробовані на практиці, критично і вимогливо оцінені.

Серед основних методичних прийомів екскурсійного показу виділяють:

      попередній огляд, який дає можливість сумістити вже існуюче індивідуальне уявлення екскурсанта про конкретний експонат (об'єкт, матеріал) з тим, що в даний момент він бачить перед собою;

 — зоровий аналіз, що становить дослідження шляхом уявного розчленування об'єкта спостереження на складові частини з наступною їх характеристикою;

—      зорову реконструкцію, що означає відновлення початкового вигляду предмета, об'єкта за речовими залишками або описами;

—      зорове порівняння, яке побудоване на порівнянні різних явищ, предметів, об'єктів або зіставленні різних ознак, елементів одного предмета, об'єкта.

Серед інших прийомів показу на екскурсії використовують прийоми зорового монтажу, локалізації подій тощо.

Методику проведення будь-якої екскурсії побудовано на використанні ряду прийомів (видів) розповіді:

екскурсійна довідка, в якій подаються основні дані про експонат, об'єкт;

характеристика експоната, об'єкта передбачає детальніший виклад фактичного матеріалу;

прийом пояснення передбачає не тільки виклад фактичного матеріалу про події, явища, а й пояснення, чому вони виникли;

прийом літературного монтажу становить композицію з уривків різних літературних творів, документів,  спогадів,  що   розкривають   окремі   питання екскурсії.

Серед інших прийомів розповіді виділяють прийоми репортажу, коментування, цитування тощо.

Крім методичних прийомів показу і розповіді, на екскурсії використовуються інші, прийоми, які допомагають краще засвоїти зміст матеріалу (наприклад, зустріч екскурсантів з учасником Великої Вітчизняної війни, що надасть екскурсії більш документованого і доказового характеру).

Таким чином, екскурсовод під час екскурсії повинен: а) допомогти екскурсантам побачити, почути і відчути все те, що має відношення до теми екскурсії; б) сприяти екскурсантам у набутті практичних навичок бачити і розуміти («читати») музейні експонати; акцентувати стійку увагу до теми, її показу і розповіді протягом усієї екскурсії.

Організація екскурсій у шкільному музеї значною мірою підсумовує працю тих, хто створював музей.

Фото:
Джерело:
Категорія: Краєзнавство і туризм | Додав: wiktor (02.08.2010)
Переглядів: 7453 | Теги: шкільний краєзнавчий музей, робота з фондами, екскурсія в музеї | Рейтинг: 2.7/3
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar