Головна » Статті » Теорія географії » Ландшафтознавство [ Додати статтю ]

Галузеві напрямки ландшафтознавства

галузі ландшафтознавства, аквальне, палео, екологічне, геофізика ландшафтівГалузеві напрямки ландшафтознавства

 

Питання лекції

1.      Ландшафтознавство гірських країн.

2.      Аквальне ландшафтознавство.

3.      Палеоландшафтознавство.

4.      Історичне ландшафтознавство.

5.      Антропогенне ландшафтознавство.

6.      Урбаністичне ландшафтознавство.

7.      Екологічне ландшафтознавство.

8.      Космічне ландшафтознавство.

9.      Геофізика ландшафтів.

10.  Геохімія ландшафтів.

 

Література

  1. Міллер Г.П., Петлін В.М. Ландшафтознавство: Теорія і практика. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2002.
  2. Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002
  3. Круглов І.С. Містобудівна культура та природне середовище. – Львів: Світ, 1998.
  4. Вісник Львівського університету/ Серія географічна. Випуск 31. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004
  5. Фізична географія та геоморфологія./ Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 46. Том 1-2. – К.: Обрії, 2004.

 

Ландшафтознавство гірських країн. Гірські ландшафти на відміну від рівнинних мають інші закономірності поділу на структурні елементи та розвитку. Це насамперед обумовлено їх вертикальною зональністю, в той час як для рівнинних ландшафтів типова горизонтальна (широтна) зональність. Внаслідок складності рельєфу, геологічної будови на невеликій території, гірські ландшафти мають складнішу структуру. В межах Карпат виділяють 5 ландшафтних поясів, що відповідають вертикальним рівнинним поясам, в Кримських горах – 3 пояси. Якщо розглядати морфологічну структуру ландшафту, необхідно відмітити, що українськими „гірськими” ландшафтознавцями виділяються такі морфологічні одиниці як ланка, стрия, орографічний сектор.

 

Аквальне ландшафтознавство. Під аквальними ландшафтними комплексами розуміють однорідні за походженням і історією розвитку водні об’єкти, що характеризуються однаковим гідрологічним і гідротермічним режимом і мають єдиний геологічний фундамент, однотипний донний рельєф, однаковий склад донних відкладів та фітоценозів. Ще в 1877 р. К. Мьобіус на прикладі вивчення устричної банки у Північному морі довів, що внаслідок взаємодії біотичних і абіотичних факторів на морському дні формується цілісна природна система, для визначення якої він ввів термін біоценоз. Проте аквальне ландшафтознавство отримало розвиток тільки після праць присвячених описам конкретних географічних комплексів моря (Гаккель,1957; Купецький, 1961; Богоров,1960; Богданов, 1963, 1985). Перший досвід складання підводних ландшафтів належить співробітникам Зоологічного інституту ту АН СРСР (Гур’янова, 1959; Ліндберг, 1959). Перші вивчення морфології підводних ландшафтів були проведені Петровим К.М. (1960, 1964, 1969, 1989) на мілководдях Чорного та Каспійського морів. На підставі даних досліджень Мільков Ф.М. виділяє 6 класів водних ландшафтів: 1) річкові; 2) озерні; 3) земноводні (літоральні)(прибережна смуга моря, що затоплюється під час припливу); 4) мілководні (до 200 м); 5) водноповерхневі; 6) підводні (донні).

Для аквальних комплексів характерні наступні риси: ландшафт морського дна  сформований на ділянці земної кори, яка має однорідну геологічну будову; набір літологічних відмінностей, які зумовлюють мікро- і мезоформи підводного рельєфу; підводна освітленість; пробійність і течії;  гідро кліматичний режим; відмінність процесів осадконакопичення; певний біоценоз.

 

Палеоландшафтознавство. Один з напрямків ландшафтознавства, що вивчає ландшафтні комплекси давніх геологічних епох. Головна мета даного напрямку – поетапне відтворення (реконструкція) давніх ландшафтних комплексів різних рангів, що існували від початку виникнення нашої планети. Було започатковане Л.Б. Рухином. Палеоландшафтні реконструкції були виконані М.В. Векличем.

 

Історичне ландшафтознавство. Наука, що вивчає зміни ландшафтних комплексів, за історичний час, тобто з часу появлення людини. Воно базується на вивчені матеріалів літописів, писцевих книг, стародавніх карт, пам’яток культури (курганів, давніх поселень), спорово-пилковому аналізі, польовому досліджені реліктів.

 

Антропогенне ландшафтознавство. Розділ ландшафтознавства , предметом дослідження якого є зміна природних ландшафтів під впливом господарської діяльності людини.  Так Мільков Ф.М. виділяє вісім класів антропогенних ландшафтів: 1) с/г, 2) промислові, 3) шляхові, 4)селитебні (населених пунктів), 5)лісові, 6)водні, 7) рекреаційні, 8)беллігеративні (після воєнних дій).

 

Урбаністичне ландшафтознавство. До даного напрямку відноситься вивчення ландшафтних факторів і умов розвитку великих міст, розробка принципів і методів ландшафтознавчого аналізу для містобудування.

 

 

Екологічне ландшафтознавство. Під екологічним ландшафтознавством розуміють застосування у ландшафтознавстві теоретичних положень і методів екологічного підходу для дослідженні проблем негативних впливів на живі істоти наслідків господарської діяльності людини.

 

Космічне ландшафтознавство – це дослідження ландшафтних комплексів з Космосу. Основними методами даних досліджень є: 1) візуальний, 2) фотографічний, 3) телевізійний, 4) спектрометричний, 5) мікрохвильовий.

 

Геофізика ландшафтів – це наука, що вивчає фізичні процеси функціонування, які протікають в ПТК, а саме радіаційний, тепловий, водний і речовинний обміни. Основним методом вивчення фізичних процесів в ПТК є метод балансів.

 

Геохімія ландшафтів -  це наука, що вивчає хімічні процеси функціонування ландшафтів, а саме поширення, міграцію, розсіювання та акумуляцію хімічних елементів всередині ПТК і між різними ПТК.

Фото:
Джерело:
Категорія: Ландшафтознавство | Додав: wiktor (01.08.2010)
Переглядів: 6721 | Теги: геофізика ландшафтів, Екологічне, аквальне, галузі ландшафтознавства, палео | Рейтинг: 3.0/2
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar