| Головна » Статті » Теорія географії » Методика викладання географії | [ Додати статтю ] |
Предмет і завдання методики викладання географії. Її структура і зміст
Література
1. Даринский А.В. Урок географии в средней школе. – М.: Просвещение, 1984.-144с. 2. Кабанова – Меллер Э.Н. формирование приемов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. – М.: Просвещение, 1968.-288с. 3. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі. Навчально -методичний посібник - К.: Стафед-2, 2000.- С.42-44. 4. Панчешникова Л.М.Урок географии: подходы к анализу и оценке//География в школе.-1980.-№ 5. 5. Петренко В.В. Формування практичних умінь і навичок при вивченні географії у восьмирічній школі. _ К.: Вища школа,1964. –166с. 6. Щенев В.А. Приемы учебной работы учащихся в курсах физической географии. – М.: Просвещение,1979. Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що у процесі його вивчення учні знайомляться з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства в усіх його проявах і зв’язках. Географічні знання і вміння дають змогу усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях своєї держави та світу в цілому. Важливе місце при цьому належить методиці викладання географії в школі. Методика викладання географії - це наука про закономірності й особливості процесу навчання географії в школі. Вона розробляє і встановлює раціональні методи, прийоми, засоби і форми навчальної діяльності, під час якої відбувається свідоме оволодіння учнями системою знань із шкільного курсу географії та формуються відповідні вміння і навички, щодо застосування цих знань. Знання теоретичних засад методики озброює вчителя необхідним методичним апаратом для самостійної творчої роботи, сприяє зростанню методичної майстерності та підвищенню професійного рівня. Об’єктом методики викладання географії є процес формування географічних знань, умінь і навичок у загальноосвітній школі, а предметом – система шкільної географічної освіти, а саме: зміст і структура сучасних курсів географії, а також форми і засоби організації навчального пізнання в процесі вивчення шкільної географії, його місце і значення в системі загальної середньої освіти. Сучасна методика географії розглядає викладання географії як єдиний навчально-виховний процес, який відзначається динамічністю і перебуває у безперервному розвитку. Перед методикою викладання географії стоять такі завдання: 1)визначення мотиву і цілі навчання географії (для чого потрібно вивчати географію?); 2) розкриття освітньої, розвивальної і виховної мети шкільної географії; 3) відбір та удосконалення змісту шкільних курсів географії; 4) розробка ефективних технологій, окремих методів і прийомів навчання (як саме вчити?); 5) визначення й обґрунтування різних форм організації навчального процесу (виявлення найкращих умов для застосування різних методів, прийомів і засобів навчання ); 6) з’ясування особливостей здобування учнями географічних знань, умінь і новичок (як учні вчаться, на якому рівні вони засвоюють навчальний матеріал, як розвиваються їхні розумові здібності в процесі навчання, наскільки самостійно вони вміють здобувати знання, тощо). Структура методики навчання географії. Її умовно можна поділити на загальну та окремі методики. Загальна методика розглядає весь процес навчання географії у школі в цілому. Це не що інше як дидактика шкільної географії, оскільки вивчає те. що є спільним для всіх курсів. Окремі методики – конкретні методики вивчення окремих курсів шкільної географії. Вони конкретизують основні положення. Зміст методики викладання географії розробляється, насамперед, на основі розуміння її як науки про організацію процесу навчання географії в школі. Компонентами її змісту є: загальна власне педагогічна ціль навчання географії; конкретні освітні, розвивальні, виховні цілі, засоби навчання географії, методи та форми навчання географії. Отже, методика викладання географії як педагогічна наука розробляє зміст кожного компонента методичної системи, умови його реалізації з урахуванням специфіки курсу географії та вікових особливостей учнів, вивчає взаємозв’язки між компонентами і розробляє найефективнішу технологію управління процесом навчання, спрямовану на навчання, розвиток і виховання особливості кожного учня. Зв’язок методики навчання географії в школі з іншими науками Методика викладання географії має широкі і глибокі зв’язки з педагогічними дисциплінами. Вона розвивається, насамперед, у відповідності з загальними закономірностями і принципами дидактики - науки, яка утворює спільну наукову основу методик всіх навчальних предметів. Тому методику викладання географії можна розглядати як окрему дидактику. Зміст шкільної географії розробляється на базі теорії змісту загальної освіти в школі; система методі навчання географії і вимоги до них співвідносяться з дидактичними класифікаціями методів навчання; основною формою навчання географії в школі є урок і т.д. Дидактика, в свою чергу, спирається на методику шкільних курсів, оскільки використовує їхні дані для своїх узагальнень. У дидактику, наприклад, ввійшли такі результати наукового дослідження з методики: - способи об’єктивної перевірки і оцінювання знань і вмінь учнів з географії; - умови і шляхи розвиваючого навчання географії; - підходи до визначення системи світоглядних ідей і шляхів їх формування в учнів та ін. Методика географії тісно пов’язана також з теорією виховання . Вона розробляє, вивчає, удосконалює і пропагує методи, способи, прийоми і засоби національного виховання у процесі навчання географії. Глибокий зв’язок методики навчання географії з психологією. Він обґрунтовується тим, що знання вікових і індивідуальних закономірностей психіки дітей допомагає знайти найефективніші методи і засоби навчання і виховання під час формування географічних знань, вмінь і навичок. Особливо великий вплив на розвиток методики навчання географії здійснили психологічні дослідження з теорії навчання Н.О.Менчинської, Д.І.Богоявленського, П.П.Гальперіна, Н.Ф.Тализіної, Є.М.Кабанової–Меллєр. Важливо відзначити вчення Л.С.Виготського про випереджаюче навчання, тобто, що правильно організоване навчання завжди повинно випереджувати розвиток, йти попереду нього, служити джерелом нового розвитку. Розвиваюче навчання і виховання ефективні лише тоді, коли вони здійснюються відповідно до вікових особливостей учнів. Географія як навчальний предмет нерозривно пов’язана з методологією наукової географії, яка, спираючись на теорію пізнання навколишнього світу, встановлює шляхи пізнання закономірностей, що виявляють взаємовідношення між географічним середовищем і явищами суспільного життя. Шкільна географія і методика її викладання має тісні зв’язки з усіма географічними науками, які складають зміст шкільного предмета. Насамперед, з курсами фізичної, економічної та соціальної географії, а також із регіональною географією, геологією, кліматологією, гідрологією, географією ґрунтів, зоогеографією, землезнавством, картографією, з основами топографії тощо. У методиці викладання географії простежуються також тісні зв’язки географії з екологією, економікою, біологією, історією, фізикою. математикою, хімією, астрономією та іншими науками. По мірі розвитку методики навчання географії поглиблюються і розширюються її зв’язки з логікою. Закони логіки використані у багатьох методичних дослідженнях: під час побудови системи географічних понять в шкільних курсах географії; системи методів і засобів навчання географії і ін. Однак, шкільний курс географії не можна вважати скороченим варіантом вузівських курсів географії чи сукупністю видержок з окремих предметів. У кожному курсі є система певних елементів знань ( фактів, уявлень, понять, закономірностей ), які складають його основу і відповідають віковим особливостям учнів. Методи дослідження методики навчання географії в школі. Вчитель географії повинен володіти знаннями і вміннями дослідницької роботи з методики навчального предмета. Це необхідно для самооцінки своєї роботи, для вивчення досвіду інших вчителів, самоосвіти і творчого пошуку. На сьогоднішній час не тільки вчені займаються дослідницькою роботою, але й окремі вчителі й цілі вчительські колективи. Методика викладання географії вирішує наукові і практичні завдання. Це вимагає різних підходів і способів досліджень. Головні напрямки досліджень визначаються провідною метою цієї науки – дослідження змісту шкільних курсів географії та удосконалення форм і методів навчання. У наукових дослідженнях з методики навчання географії важливе місце посідає метод теоретичних досліджень. Він забезпечує дослідника науковою методологією та методикою і спрямований на створення узагальнень, встановлення і формування закономірностей вивчення явищ, процесів. До методів теоретичного рівня , крім вивчення педагогічної спадщини, слід віднести статистично – математичний, історичний, порівняльний метод та системно – структурний підхід. Системно – структурному підходу в методиці навчання географії останнім часом приділяють особливу увагу. Суть його полягає в тому, що предмет дослідження розглядається в якості цілісної системи, яка складається із взаємопов’язаних елементів. При цьому в центрі уваги знаходиться вивчення взаємозв’язків і взаємодій між цими елементами. У відповідності з тим під час дослідження процесу навчання географії опираються на виявлення зв’язків між діяльністю учителя і учнів; між метою, змістом, методами і засобами навчання; між засвоєнням знань, розвитком і вихованням учнів та ін. Системно-структурний підхід передбачає визначення цілей уроку, відбір змісту, методів і засобів навчання з урахуванням цих цілей. Системний підхід проявляється і в тому, що учителеві тепер рекомендується планувати і розробляти зразу декілька уроків з цієї чи іншої теми програми. Значення математичних методів дослідження не обмежується здійсненням обчислень. Головна функція цих методів – виявлення і обґрунтування складних взаємозв’язків і закономірностей педагогічних явищ. Суть історичного методу полягає в тому, що явища, які досліджуються, розглядаються у розвитку і зміні в часі. Методи експериментально – емпіричного рівня: - спостереження за роботою колег; - вивчення шкільної документації (планів, розробок учителів і методичних об’єднань, результатів перевірок контрольних робіт і самостійних робіт учнів тощо); - анкетування, бесіди з учителями, адміністрацією школи та учнями; експеримент природний і лабораторний. - Спостереження за процесом навчання а)самоспостереження; б)об’єктивне; в)наукова робота
Переглядів: 4465
| Теги:
| Рейтинг: 5.0/1 | | |||||
| Матеріали по темі: |
