Процес навчання географії. Характеристика його компонентів

Література

1.Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно – воспитательного процесса (Методические основы). – М. - Просвещение, 1982.-192с.

2.Корман Т.А. Уроки географии (психологические основы). – М.: Просвещение. 1968.

3.Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. – М.: Знание,1980.

4.Фридман Л.М., Волкова К.Н. Психологическая наука – учителю.- М.: Просвещение,1985 –224с.

5.Гончарук П.А. Психологія  навчання .-К.: Вища школа,1985.-142с.

6.Барбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах.-К.- Веселка,1998.-С.8-42.

Процес навчання – це особлива система суспільно важливої діяльності, яка створюється самими людьми для виконання відповідних функцій.

Для розуміння складного поняття "процес навчання географії” розглянемо суть понять, які його складають: "навчання” і "процес”.

Навчання – це взаємодія між учителем (тим, хто навчає ) і учнем (тим, хто навчається) з метою передачі вчителем певної частини соціального досвіду, який трансформується в навчальному предметі, та засвоєння його учнем.

 Процес – це закономірний хід, розвиток якогось явища, послідовна зміна стану в розвитку його елементів.

 Аналіз цих двох визначень дозволяє усвідомити, що процес  навчання географії –це  закономірний хід педагогічної взаємодії (навчання),який характеризується постійною зміною діяльності учителя й  діяльності  учнів і який зумовлює зміну якостей особистості кожного учня внаслідок їх власної навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння певного обсягу змісту географічної освіти.

Основними компонентами процесу навчання географії є :

- діяльність учителя (педагогічне управління, викладання) ;

- діяльність учня (учіння).

Взаємодія між ними опосередкована змістом шкільної географії. Вона забезпечує цілість процесу і породжує дидактичні відносини: учень – учитель, учень – навчальний предмет, учень – інші учні та ін. Провідними серед них, системоутворюючими, є відносини між учителем і учнем, а конкретніше – між двома видами діяльності: педагогічним управлінням і учінням.

Так учитель дидактично опрацьованим змістом географії (навчальним матеріалом) за допомогою своїх засобів і способів цілеспрямовано діє на учня, організовує його навчально – пізнавальну діяльність, при цьому виникають взаємодія і спілкування з іншими учнями. Учитель стимулює та регулює їх. У той же час учень, користуючись своїми засобами і способами, вступає в названі типи відносин, оволодіває змістом предмета та різними видами діяльності. Крім того, учень безпосередньо чи опосередковано повідомляє про хід і наслідки своєї діяльності. Це позволяє учителеві контролювати, коригувати й оцінювати її.

Структура процесу навчання географії

Цілі, зміст шкільної географії, засоби і методи навчання в їх взаємозв’язках і взаємозалежностях утворюють структуру процесу навчання географії.

А загальну функціональну структуру процесу навчання утворюють відносно самостійні етапи взаємопов’язаної діяльності учителя й учнів.

Розробка дидактичної функціональної структури процесу навчання  в цілому здійснювалася багатьма вченими, зокрема М.А. Даниловим, І.С. Лернером, В.І.Загв’язинським, Б.П. Єсиповим.

Досягнення педагогічних цілей навчання географії детерминується певним порядком, певною послідовністю у педагогічній взаємодії учителя й учнів. Ця послідовність визначається логікою процесу навчання. Суть її полягає  в поетапному русі учнів від незнання до знання шляхом оволодіння певної частини змісту географії.

Найменшою одиницею змісту, на основі якої здійснюється цілісний процес навчання, вважаємо тему уроку. Якщо тема передбачає формування загального поняття, встановлення зв’язків і залежностей на основі засвоєння двох і більше елементів знань, то процес навчання набуває такої структури:

         І. Постановка  цілей і завдань. Загальна мотивація діяльності учнів.

         ІІ. Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок.

        ІІІ. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

         ІV. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

         V. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

Між етапами існують функціональні зв’язки, хоч послідовність виконання  деяких, зокрема перевірки, може змінюватися. Важливим є те, що досягнення поставлених педагогічних цілей не може забезпечити окремий етап, хоч кожен із них виконує конкретну освітню, розвивальну та виховну функції. Лише у процесуальній єдності вони впливають на формування  в учнів знань.

Зміст навчального предмета. Компоненти змісту шкільної  географічної освіти

Кожен предмет вводиться в навчальний план школи насамперед задачі наукового змісту. Загальновідомим є положення, що навчальний предмет  - це не скорочена спрощена копія відповідної науки або вузького курсу, а дидактично перероблена й обґрунтована, призначена для цілей загальної освіти система знань, відібраних з відповідних галузі або мистецтва, а також система умінь і навичок, необхідних для застосування в типових видах діяльності.

У системі географічних знань розрізняють:

а) географічні наукові знання про предмети і явища певної частини об’єктивної реальності та зв’язки між ними;

б) науково – історичні знання.

Географчні наукові знання  відображаються у формі фактів, понять, теорій, гіпотез, наукових концепцій і виступають структурними елементами змісту геогарфічної науки.

Крім цього при вивченні географії формуються власне предметні вміння і навички.

Тільки засвоєні в єдності географічні знання та вміння формують географічний світогляд учнів.

Однак зміст навчального предмета не обмежується лише трансформованим змістом відповідної науки. Друга частина змісту географії відзначається самим процесом навчання.

Процесуальний зміст включає знання про різні види пізнавальної діяльності, які складають процеси засвоєння елементів знань та їх застосування; планування, організацію, контроль, коригування, аналіз, оцінювання; діяльність із засобами наочності та навчання посібниками; спілкування учителя з учнями у навчально пізнавальній діяльності. А також включає відповідні групи навчально – пізнавальних умінь.

По відношенню до предметного процесуальний зміст є допоміжним і служить засобом його засвоєння і застосування, а також виховання і розвитку учнів.