Урок – основна форма навчання географії

 Література

1.Даринский А.В. Урок географии в средней школе. – М.: Просвещение, 1984.-144с.

2.Панчешникова Л.М.Урок географии: подходы к анализу и оценке//География в школе.-1980.-№ 5.

3.Ковалевская М.К. Пути повышения эфективности урока //География в школе.- 1980.-№ 4.

4.Шляхи підвищення ефективності уроку географії / Упорядк.О.Я.Скуратович К.: Рад.шк.,1991.- 96с.

5.Охотина Л.Т. Психологические основы урока: В помощь учителю.-М.: Просвещение, 1977.-96с.

6.Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе.-К.: Рад.шк., 1976.-184с.

Типи і структура уроків географії

Основною формою організації процесу навчання учнів географії є урок. Найхарактернішими ознаками його є те, що він проводиться при постійному складі учнів і під безпосереднім керівництвом вчителя, за сталим розкладом.

 Кожен урок має свою структуру, тобто зовнішні постійні елементи (етапи). Вони складають макроструктуру уроку. Ознакою уроку як форми навчання є те, що він має початок і кінець. У макроструктурі кожного уроку початок виділяється в самостійний етап –" Організація класу до уроку ", а кінець – " Підсумок уроку ". Ці етапи створюють рамки, в яких відбувається процес навчання або його частина. Крім цих, розрізняють наступні етапи уроку: " Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Загальна мотивація діяльності учнів ", "Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок ", "Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок”, " Застосування засвоєних знань, умінь і навичок ", "Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок ", " Організація домашньої роботи ". Кожен із етапів має свою дидактичну мету.

В.О. Онищук відзначав, що макроструктура уроку характеризується тим, що в ній жорсткість і гнучкість, постійність і змінюваність діалектично взаємозв’язані і перебувають у протиріччі. Окремі етапи можуть здійснюватися у згорнутому вигляді, а інколи випадати зовсім.

Сукупність методів і прийомів на кожному етапі уроку складає мікроструктуру уроку. Вона є дуже мобільною. Розробка її з позиції досягнення найбільшої адекватності у кожній конкретній ситуації дозволяє гнучкіше використовувати всю структуру того чи іншого типу уроку.

Виділяють такі типи уроків географії: урок засвоєння нових знань, умінь і навичок; урок застосування засвоєних знань, умінь і навичок; узагальнюючий урок; урок перевірки знань, умінь і навичок; комбінований урок.

Вимоги до уроку географії

Найважливішою педагогічною вимогою до уроку з кожного навчального предмету є його єдність в дидактичному, логічному і психологічному відношеннях, що має забезпечити єдність навчання і виховання.

 До уроку географії ставляться вимоги: організаційні, дидактичні, психологічні, етичні, гігієнічні.

Організаційні вимоги передбачають:

- раціональне використання відведеного часу;

- чіткість визначення та постановки навчальної мети і завдань уроку;

- добре продумане тематичне і поурочне планування.

Дидактичні вимоги передбачають:

- конкретно поставлені завдання на уроці, які визначають обсяг знань, умінь і навичок учнів, а також розвиток їхнього наукового світогляду;

- доступність навчального матеріалу, виділення головного у змісті та його зв’язок з попередньо отриманими знаннями;

- науковість змісту уроку;

- генералізація навчального матеріалу;

- кожен урок має спонукати учнів до самостійної творчої діяльності, активізувати процес пізнання;

- поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм  роботи учнів, диференціація навчання;

- стовідсоткове навантаження учнів упродовж усього уроку;

- основний навчальний матеріал має бути засвоєний учнями за час, відведений на вивчення теми  на уроці.

Психологічні вимоги передбачають:

- врахування вікових та індивідуальних особливостей учня : його мислення (репродуктивне, творче), пам’яті (довільна, мимовільна), уваги (здатність зосереджуватись на предметі вивчення), уяви (особливо творчої), волі (здатність  ставити перед собою далеку чи близьку мету і досягати її);

-    врахування психологічного стану вчителя.

Етичні вимоги передбачають  педагогічний такт учителя у стосунках з учнями  та гуманне ставлення до них під час навчального процесу.

Гігієнічні вимоги передбачають:

- утримання приміщення в належному санітарному стані, забезпечення температурного режиму, норм освітлення тощо;

-         запобігання перевтоми  учнів.

Готуючись до проведення уроку вчитель повинен:

-         здійснити відбір змісту навчального матеріалу з урахуванням мети і завдань даного уроку;

-         виділити труднощі, що можуть виникнути у процесі вивчення нового матеріалу;

-         вибрати найдоступніші форми і способи пояснення нових понять, закономірностей;

-         визначити систему найефективніших методів та прийомів навчання;

-         спланувати взаємодію з учнями на різних етапах навчального пізнання в межах уроку;

-         підібрати необхідні засоби наочності до даного уроку .

Кінцевим результатом підготовчої роботи вчителя до уроку є  поурочний план.

Методика проведення етапів макроструктури  уроку

 Методика етапу "Організація класу до уроку”

У педагогічній практиці часто можна спостерігати, що вчитель довго не може заспокоїти учнів, коли почався урок. Причин подібної ситуації декілька, серед них: об’єктивні – психологічні особливості дітей і суб’єктивні – у дітей досконало не сформовані такі якості особистості, як організованість і дисциплінованість.

         Щоб уникнути таких ситуацій необхідно:

а) систематично удосконалювати організаційні вміння;

б) перед кожним уроком психологічно налаштовувати школярів на роботу , відволікати від попередніх вражень;

в) постійно виховувати зібраність, прагненням до порядку та дисципліни у навчанні, до самоорганізованості.

Вчитель різними методами і прийомами може впливати на організацію класу до уроку:

-         розв’язування кросворду на перерві, пов’язаного з темою уроку;

-         відшукування об’єктів на карті, які будуть вивчатися на уроці, але не просто за назвою, а за їх описом чи загадками про них;

-         зачитування уривку оповідання і зупинка на найцікавішому місці, а продовження зробити на уроці і т. ін.

Звичайно, що такі прийоми використовуються з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх інтересу до навчального предмету, конкретної ситуації перед уроком.

Організація учнів до уроку не повинна забирати багато часу, згодом може взагалі тривати менше хвилини, але повинна характеризуватися певним динамізмом. давати учням заряд психічної енергії і працездатності.

Методика етапу "Повідомлення теми, мети і завдань уроку”

Залучення учнів до активної пізнавальної діяльності об’єктивно вимагає розуміння мети і завдань уроку. Крім того, це має велике значення для організації самоконтролю і самооцінки, оскільки учні можуть порівнювати як кінцевий результат своєї діяльності, так і проміжний, з тими, яких необхідно досягти. Але цього замало. Щоб учні активно включилися в роботу, їм необхідно усвідомити заради чого вони будуть вчитися – мотив своєї діяльності.

У середніх і старших класах шляхом мотивації є перетворення мети у мотив діяльності учня.

При цьому створюються умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості і послідовності шляхів її вивчення, спонукання до зацікавленості предметним змістом і діяльністю його засвоєння. Серед них:

а) включення дітей у визначення і формулювання теми уроку;

б) всебічний показ учителем вагомості теми уроку в курсі географії і для учнів особисто;

в) обговорення запропонованого плану вчителем, самостійне складання його учнями (за аналогією);

г) залучення учнів до визначення способів діяльності, які необхідні для досягнення проміжних та кінцевого результатів.

Методика етапу "Узагальнення і систематизація засвоєних

 знань, умінь і навичок”

Дидактична ціль етапу – це узагальнення і систематизація результатів попереднього етапу процесу навчання.

Щоб зрозуміти методику організації, спочатку пригадаємо суть процесів, що його складають.

Узагальнення є розумовим об’єднанням об’єктів і явищ за істотними ознаками. У дидактиці розрізняють кілька його видів:

первинне узагальнення , яке здійснюється під час сприймання та усвідомлення сприйнятого змісту, в результаті чого формується уявлення;

поняттєве узагальнення , відбувається у процесі осмислення суті сприйнятих об’єктів і призводить до утворення окремих понять;

міжпонятєве узагальнення , полягає у визначенні загальних та істотних ознак і властивостей понять, що формуються в процесі переходу від менш загальних до більш загальних понять у систему, в розкритті зв’язків і відносин між елементами цієї системи, в розташуванні їх у певному порядку та раціональній послідовності.

Узагальнення будь – якого рівня тісно пов’язане з систематизацією.

Систематизація – це розумова діяльність, у процесі якої знання про об’єкти і явища навколишнього світу організовуються в системи, які відображають реально існуючі,  природні.

Так будь –який природний об’єкт є цілісною системою взаємозв’язаних елементів.

Систематизація здійснюється на основі відтворення (актуалізації) знань у необхідній послідовності. Актуалізуються знання двома шляхами. Якщо матеріал складний і виникають труднощі під час його засвоєння, то перевага надається розв’язанню репродуктивних навчально-пізнавальних задач (репродуктивному відтворенню ). Це сприяє і закріпленню засвоєних знань.

Тоді, коли матеріал добре засвоєний, актуалізація відбувається через розв’язання продуктивних навчально – пізнавальних задач, тобто через застосування знань. Наслідки систематизації матеріалізуються у вигляді заповнення текстових таблиць, виконання схематичних малюнків, побудови образно – символічних схем, складання планів з участю учнів тощо

Перелічені прийоми можуть застосовуватися під час засвоєння як опора для осмислення, запам’ятовування, а потім систематизації і узагальнення

Методика етапу "Застосування засвоєних знань, умінь і навичок "

 Засвоєння і застосування – два компоненти процесу оволодіння знаннями та уміннями. Вони взаємодіють між собою, але на різних етапах є домінуючими, тому між ними змінюється взаємопідпорядкування. Так у процесі засвоєння нових знань та умінь учні оперують  опорними знаннями і вміннями, тобто вже засвоєними. А під час застосування, навпаки, відбувається глибше і міцніше засвоєння нових, які стають оперативними, дієвими.

Щоб ефективно управляти процесом  застосування засвоєних знань та умінь, необхідно знати його особливості, зокрема суть, види, форми і рівні реалізації.

Розрізняють два види  застосування знань, умінь і навичок. Перший –застосування на етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок, для їх осмислення, запам’ятовування. Другий вид – з метою оволодіння ними. Це відбувається шляхом розв’язання задач, виконання різних пізнавальних завдань.

Застосування знань і вмінь на уроках географії  може бути  теоретичним і практичним.

Теоретичне вимагає завдань для пояснення фактів, явищ, зв’язків у природі. А практичне – завдань, спрямованих на зміну або перетворення об’єктів природи.

 Організація застосування засвоєних знань здійснюється у трьох формах (за дослідженнями  Н. О. Менчинської ):

а) словесній  (умова та хід розв’язання задачі подається словесно );

б) дійовий ( умова подається словесно, а розв’язання вимагає дії з предметами у матеріалізованій формі-різні види засобів наочності );

в) наочно – дійовій (умова подається у наочній формі, а розв’язання здійснюється через виконання практичних дій ).

Методика етапу "Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок "

Перевірка – це обов’язковий компонент процесу навчання, який забезпечує зворотний зв’язок між учителем і учнями.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок є органічною частиною процесу навчання. Вона здійснюється на всіх  його етапах. Однак повністю всі функції перевірки реалізуються на спеціально організованому, самостійному етапі.

Головною метою цього етапу є контроль і корегування результатів учіння школярів. Контроль спрямований на визначення рівня засвоєння знань та умінь.

Види контролю: попередній , що проводиться на початку вивчення теми для з’ясування рівня підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу ( усне опитування, географічний диктант, кросворд і т. ін.); поточний контроль проводиться на початку уроку для виявлення рівня засвоєння попереднього матеріалу або наприкінці уроку для з’ясування ефективності роботи учнів під час уроку ( усне опитування, робота з картою, тестовий контроль, виконання пізнавальних завдань і т. ін.); тематичний контроль проводиться під час вивчення невеликої теми або підтеми ( усне опитування, географічний диктант, творчі перевірні роботи, робота з картою, тестовий контроль, географічні  цікавинки і т. ін.); підсумковий контроль  здійснюється наприкінці вивчення великої теми, розділу, курсу для систематизації знань учнів, перевірки вмінь застосовувати їх на практиці ( усне опитування, тестовий контроль і ін. ).

 Форми перевірки знань, умінь і навичок можуть бути : усна, письмова; індивідуальна, групова  і фронтальна; ущільнена (поєднання усної індивідуальної і письмової групової ). Виставлені оцінки вимагають об’єктивності і мотивації.

Методика етапу "Організація домашньої роботи”

 Домашня робота – це вид позаурочної навчально – пізнавальної діяльності школярів, нерозривно зв’язаної зі змістом процесу навчання, який здійснюється на уроці і є його логічним продовженням. Її зміст, тобто елементи знань (конкретні факти, уявлення, поняття) про об’єкти і явища природи, зв’язки між ними, способи діяльності, що були метою цілеспрямованого оволодіння учнями, складають зміст домашніх завдань.  Дидактичними цілями домашньої роботи можуть бути:

-         розширення і поглиблення засвоєних знань;

-         конкретизація засвоєних знань:

-         застосування засвоєних знань: у знайомій ситуації; у новій ситуації;

-         систематизація засвоєних знань;

-         застосування засвоєних способів діяльності: за зразком; у подібній і новій ситуації.

Дидактичні цілі втілюються в домашні навчально-пізнавальні завдання, які

прогнозуються учителем під час розробки методики уроку, але обов’язково коригуються у процесі проведення уроку.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через: а) побудову домашніх завдань; б) підготовку учнів до їх виконання; в) перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

Види домашніх завдань:

-    спостереження за об’єктами  природи з метою розширення, поглиблення чи конкретизації змісту сформованих уявлень, понять, закономірностей;

-    виконання дослідів, щоб закріпити знання про властивості чи умови існування природного об’єкта та уміння виконувати дослід за зразком;

-   виконання практичної роботи для закріплення засвоєних знань і умінь;

-    робота з підручником з метою повторено усвідомити й осмислити зміст теми уроку;

-    робота з додатковою літературою для розширення, поглиблення і конкретизації засвоєних знань;

-        завдання з використанням засобів наочності - карти, таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні.

Задаються вони як під час здійснення всіх  етапів процесу навчання, так і на спеціальному етапі. Виконані  домашні завдання необхідно своєчасно перевіряти та оцінювати. Оцінку слід мотивувати для того, щоб учень усвідомив досягнуті результати, причини помилок і критерії оцінювання своєї роботи.

Методика "Підсумок уроку”

Цей етап стосується не тільки результатів оволодіння змістом теми уроку, а й оцінки діяльності класу чи окремих учнів. При цьому вчитель може ставити  запитання такого змісту: "Яку тему вивчали на уроці? Про що вивчали? За яким планом працювали на уроці? Які завдання виконували? тощо”. Обов’язково оцінюється робота класу на уроці.

(Методика етапу "Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок” розкривається у темах "Формування географічних знань” і "Формування географічних вмінь і навичок”).