Головна » Статті » Теорія географії » Основи економічної географії [ Додати статтю ]

Галузі промисловості: Хімічна промисловість

            Хімічна промисловість – галузь важкої індустрії на підприємствах якої застосовують хімічні методи перетворення сировини та матеріалів.

            Особливості хімічної промисловості:

-      утворює речовини яких немає в природі;

-      одержує різні види матеріалів з одного виду сировини, або навпаки;

-      є основною базою для інших галузей промисловості (машинобудування, будівельної індустрії), та сільського господарства;

-      замінює дорогу сировину дешевою і тд.;

-      змінює побут людини, вирішуючи проблему одягу, взуття, побутових приладів і тд.;

-      використовує виробничі відходи інших галузей;

-      перетворює в продукцію велику кількість сировини.

Хімічну промисловість прийнято поділяти на три великі групи:

1.      Гірничо-хімічне виробництво – видобуток кам’яної солі, сірки, апатитів, фосфоритів.

2.      Основна хімія – виробництво солей, кислот, мінеральних добрив, соди, хлору та ін.

3.      Хімія органічного синтезу – виробництво хімічних волокон, синтетичних смол і пластмас, гумово-азбестова промисловість.

В окремі групи можна виділити виробництво засобів побутової хімії, хіміко-фармацевтичну промисловість.

На розміщення галузей хімічної промисловості впливають наступні чинники: 1) сировинний (гірничо-хімічна промисловість); 2) споживчий (основна хімія); 3)енергетичний (хімія органічного синтезу – виробництво каучуку); 4) водомісткості (виробництво хімічних волокон).

Технологія виробництва.

Калійні добрива. Виробляють із калійних солей КСlNaCl, де КСl – 20-40%.

Подрібнюють сіль, утворюють гарячий розчин. NaCl – швидко розчиняється і суміш подають на центрифугу в якій кристали КСl відокремлюються від рідини.

Азотні добрива. Вихідним матеріалом для виробництва різних видів азотних добрив є аміак. Аміак отримують:  а) з азоту, що виділяється в процесі коксування вугілля (на 1л рідкого NH3) – 500 м3 N2; б) з азоту що отримують безпосередньо з повітря, синтезуючи його у спеціальних установках, методом розгонки рідкого повітря (внаслідок сильного охолодження і стискання), а водень отримують з попутних газів:

СН4 + Н2О → СО + 3Н2

Інколи водень отримують методом розкладання води  в генераторних  печах окисленням вуглецю:

СО + Н2О → СО2 + Н2

Види азотних добрив: (NH4)2SO4 – аміачні або сульфатні; NaNO3 – нітратні; KNO3 – калієва селітра;  NH4 NO3 – змішані.

Фосфатні добрива. Їх якість залежить від  вмісту Р2О5 в апатитах, чи фосфоритах з яких виробляють добрива. Для отримання суперфосфату використовують H2SO4 (сульфатну кислоту), змішуючи у спеціальних котлах-змішувачах.

H2SO4 - сульфатну кислоту використовують при виробництві мінеральних добрив, особливо фосфатних, для очистки нафтопродуктів, в кольоровій металургії, при виготовлені візкози та шовку. Сировиною для отримання кислоти служить самородна сірка, пірит FeS2, гіпс, газові відходи металургії.

Миючі засоби. Найпоширенішим засобом є мило, згадки про виробництво якого зустрічаються в трактатах Плінія Старшого (23-79 р.н.е.). Він описує процес виробництва мила із використанням соди і поташу (золи обробленої водою). Важливими товарами експорту було марсельське (IX століття) та венеціанське (XIV ст.). В 1779 році було винайдено речовину яку назвали гліцерином.

Миючі засоби повинні відповідати двом функціям: виводити забрудники та розчиняти їх у воді. Сировиною для виробництва мила служать, насамперед, тваринні жири – до 40%. В господарське мило входять також синтетичні кислоти отримані при очистці нафтопродуктів (35-40%). В виробництві мила використовують також каніфоль -  12-15%, а в туалетних – 10%.

На І стадії виробництва ведуть варку мила і отримують водний розчин солей Na, на ІІ стадії проводять механічний обробіток солей – охолодження, висушування, змішування з різними добавками, обробіток і упаковку.

При виробництві туалетного мила для його відбілювання повторно вводять його в водяний розчин і додають відбілювачі типу ТіО2. Хороші сорти мила містять до 50% мила, отриманого із кокосового і пальмового масел (найдорожчим є виготовлене з кокосового масла повністю). Якщо в миючому засобі є клей і крохмаль, то вони сприяють утворенню піни, але миючими властивостями не володіють.

До синтетичних миючих засобів додабють різні добавки, оптичні відбілювачі, хімічні відбілювачі, ферменти, піноутворюючі, помягшувачі тощо.

Фото:
Джерело:
Категорія: Основи економічної географії | Додав: wiktor (03.06.2010)
Переглядів: 8627 | Теги: Хімія органічного синтезу, Хімічна промисловість, Гірничо-хімічне виробництво, Основна хімія | Рейтинг: 3.5/2
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar