Населення

Демографічні показники. Традиційно для Південної Європи характерна висока народжуваність, але природний приріст населення невеликий: від 0,1 % на рік в Італії до 0,4-0,5 % у Греції, Португалії та 0,8 % на Мальті. Частка осіб віком до 14 років становить 16 %, 15-64 роки — 68 % , 65 років і більше — 16 %. На жінок припадає 51% населення регіону.

Расовий склад. Більшість населення належить до південної (середземноморської) гілки європеоїдної раси. Її представники вирізняються порівняно невеликим зростом, темним хвилястим волоссям і темними очима.

Етнічний склад. Історія народів Південної Європи сягає сивої давнини. В епоху Римської імперії більшість з них була романізована, і нині тут переважають народи, які належать до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї (португальці, іспанці, галісійці, каталонці, італійці, сардинці, ретороманці). Виняток становлять:

— греки (грецька група індоєвропейської сім'ї);

— албанці (албанська група індоєвропейської сім'ї) представлені в Італії;

— гібралтарці (германська група індоєвропейської сім'ї);

— мальтійці (семітська група семіто-хамітської мовної сім'ї). Вважають, що мальтійська мова є діалектною формою арабської;

— турки (тюркська група алтайської мовної сім'ї) — їх багато у Греції;

— баски (в ранзі окремої сім'ї) — живуть в історичній області Країна Басків на півночі Іспанії.

Склад населення в країнах регіону переважно однорідний. Високі показники мононаціональності характерні для Португалії (99,5 % — португальці), Італії та Греції (по 98 % італійців і греків відповідно), і лише в Іспанії значна питома вага (майже 30 %) національних меншин: каталонці (18 %), галісійці (8 %), баски (2,5%)таін.

Релігійний склад. Більшість населення — християни. Християнство представлене двома гілками:

— католицизмом (захід і центр регіону);

— православ'ям (схід регіону, Греція).

У Південній Європі знаходиться духовний і адміністративний центр Римської католицької церкви — Ватикан, який існує з IV ст. Частина турків, албанців, греків — мусульмани.

Розміщення населення. Населення розміщене нерівномірно. Найбільша густота — в родючих долинах і приморських низовинах, найменша — у горах (Альпи, Піренеї), становить на деяких територіях до 1 особи/км².

У Південній Європі протягом декількох останніх століть еміграція переважала над імміграцією. Ще у XVI-XVII ст. багато іспанців і португальців переселилися в Новий Світ, ставши там важливою складовою сучасного населення більшості країн Латинської Америки. Нині масові міграції відбуваються як усередині регіону, так і за його межами. З 60-х років XX ст. значна кількість робочої сили емігрувала з цих країн у ФРН, Францію, Швейцарію та інші країни Західної Європи.

Рівень урбанізації в регіоні набагато нижчий, ніж в інших частинах Європи: тільки в Іспанії та на Мальті в містах мешкає до 90 % населення, а, наприклад, у Греції та Італії — дещо більше 60 %, у Португалії — 36 % .

Більшість міст розташована в приморських районах і поблизу них, особливо вздовж річок, тут же розміщена й основна кількість населення. Внутрішні гірські області мають, як правило, низьку густоту населення. Міста здебільшого невеликі (крім Італії). Чимало з них беруть початок з іберо-римських часів (понад 2 тис. років тому), багаті на історичні пам'ятки.

У сільській місцевості переважають села, на півночі Італії — хутори.

Трудові ресурси. Становлять приблизно 51 млн осіб. Найбільша їх кількість — в Італії (25 млн) та Іспанії (17 млн). Загалом 30 % активного населення зайнято в промисловості, 15 % — у сільському господарстві, 53 % — у сфері послуг.

Останнім часом до Південної Європи на сезон збирання врожаю фруктів та овочів приїздить багато найманих робітників зі Східної та Південно-Східної Європи, які не можуть знайти роботу у власних країнах.