Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн [ Додати статтю ]

Південна Африка: населення
Південна Африка, населення, расовий склад, мовний склад, Лесото, БотсванаНаселення

 

Чисельність населення. Країни Південної Африки дуже різняться за чисельністю населення. ПАР, наприклад, належить до найзаселеніших країн континенту, а в Ботсвані, Намібії, Лесото, Свазіленді проживає менше ніж по 2 млн осіб (додаток 2).

Демографічні особливості. Природний приріст населення високий — 2,4 % на рік. У країнах, які довше були колоніями, порівняно з іншими, смертність вища. Серед чорних африканців смертність майже вдвічі вища, ніж серед білих. Особливо висока дитяча смертність. Діти у південноафриканських країнах становлять 39 % населення, особи похилого віку — 4 %. Співвідношення між чоловіками та жінками — 49 і 51 % відповідно.

Расовий склад. Корінні жителі регіону — бушмени й готтентоти — мають небагато расових відмінностей. Їм властиве поєднання негрільських (низький зріст) і типово негроїдних (кучеряве волосся, широкий ніс) ознак із деякими особливостями, притаманними монголоїдам (жовтувата, зморшкувата шкіра), слабко виражений епікантус.

Внаслідок змішування голландських та англійських переселенців з корінним населенням у Південній Африці утворився особливий антропологічний тип населення, яке за часів апартеїду називали кольоровим.

Етнічний склад. Населення регіону етнічно неоднорідне, що пов'язано з особливостями колоніального розвитку Південної Африки. Аборигенне населення, представлене бушменами і готтентотами, належить до койсанської мовної сім'ї, народи східної частини регіону — до нігеро-кордофанської сім'ї. У Південній Африці багато білого населення (емігранти з Європи) і вихідців із Південної Азії, які розмовляють мовою африканс (державна мова ПАР на основі давньоголландської мови африканерів (бурів), переселенців із Нідерландів), а також англійською мовою. Мешканці Мадагаскару спілкуються малагасійською мовою австронезійської мовної сім'ї.

Серед етнічних груп переважають народи банту — майже 75 % загальної чисельності населення. Бушменів і готтентотів — до 1 %, нащадків вихідців із країн Європи (англійців, бурів, німців, португальців, французів, італійців, євреїв) разом із метисами — приблизно 20 %, переселенців з Азії (переважно індусів) та їх нащадків — до 2 % .

Релігійний склад. Більшість корінного населення сповідує місцеві традиційні вірування. Архаїчні релігійні уявлення і культи поширені у готтентотів і бушменів: ритуальні обряди викликання дощів, поклоніння тотемам тощо. У регіоні чимало християнських церков різноманітних напрямів: англіканство, методизм, лютеранство, католицизм та ін. Багато вихідців з Індії сповідують індуїзм, значні групи переселенців з Індії та Пакистану — іслам.

Розміщення населення. Територія регіону заселена вкрай нерівномірно: у Намібії та Ботсвані середня густота населення — 1—2 особи/км2, а у Маврикії — найвища в Африці (понад 500 осіб/км2). Більшість мешканців зосереджена в економічно найрозвинутіших районах (центральному гірничопромисловому районі ПАР, приморській низовині на південному сході). Внутрішні посушливі області (Намібія, Ботсвана, Капська провінція ПАР) рідконаселені. Тут мешкають скотарі й мисливці.

У регіоні відбуваються інтенсивні урбанізаційні процеси, але сільське населення переважає (63 %). Зберігаються також значні відмінності за рівнем урбанізації окремих країн. Найвищий на материку він у ПАР (56 %), найнижчий (менше 10 %) — у Лесото, Свазіленді, Мозамбіку. Великих міст мало. Міста ПАР були засновані ще в колоніальну епоху європейцями. Розплановані й забудовані вони за європейськими, а нині — й американським зразками. Сучасні міста здебільшого охайні та зручні для життя. Існують і так звані «тауншипи» — гетто, де окремо від білого населення мешкають чорношкірі народності банту. У ПАР зосереджено найбільше міських агломерацій. Найкрупніші міста регіону: Кейптаун (2,7 млн мешканців), Йоганнесбург (2,2 млн), Хараре (1,4 млн), Преторія (1,3 млн), Мапуту (1,2 млн).

Трудові ресурси. Економічно активне населення налічує 29,1 млн осіб (додаток 3). Значними є міграційні процеси робочої сили: у гірничопромислові центри, на плантації та ферми ПАР переселяється велика кількість робітників із Ботсвани, Лесото і Свазіленду. У Зімбабве майже 12 % населення — сезонні робітники, які прибули сюди із сусідніх країн. Щорічно до 2 млн осіб перетинають кордони різних країн у пошуках роботи.

Сучасна соціальна ситуація в більшості південноафриканських країн набагато краща, ніж у двох сусідніх регіонах Африки — Центральній та Східній. Це зумовлено значно меншою кількістю етнічних та расових конфліктів. У ПАР соціальні умови поліпшилися після скасування у 1993 р. режиму апартеїду.

Фото:
Джерело:
Категорія: Економічна географія зарубіжних країн | Додав: wiktor (27.08.2010)
Переглядів: 14868 | Коментарі: 1 | Теги: Лесото, Ботсвана, мовний склад, Південна Африка, расовий склад, Населення | Рейтинг: 1.0/1
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 1
avatar
1 харош • 18:33, 09.05.2012
харош
avatar