Населення

Чисельність населення. Західна Європа — один з найбільш заселених регіонів світу. Середня густота населення — приблизно 169 осіб/км². Особливо щільно заселені Нідерланди, де густота населення найвища в Європі (371 особа/км²), і Бельгія (333 особи/км²). Найменша густота характерна для Ірландії (50 осіб/км²).

Демографічні особливості. Переважання високорозвинутих країн у регіоні вплинуло і на ситуацію з відтворенням населення. Всі вони належать до 1-го типу відтворення, який характеризується низькими рівнями народжуваності та смертності, старінням населення, здрібненням сімей. Природний приріст у всіх країнах близький до нуля і становить у середньому 0,5 % на рік, лише в Люксембурзі він максимальний для регіону — 1,1 %. Це зумовлено великою часткою населення літнього віку, диспропорціями статевого складу, малодітністю переважної більшості сімей. Кількість пенсіонерів і людей похилого віку постійно збільшується і у 2000 р. становила 15 % , молодого населення віком до 15 років — 18 %. У кількісному відношенні жінки переважають (51 %) над чоловіками.

Расовий склад. Більшість населення належить до середньоєвропейської (перехідної) расової групи великої європеоїдної раси. Лише частково на півночі Німеччини та у Великій Британії поширені представники північної групи європеоїдної раси, які відрізняються дуже слабкою пігментацією шкіри, переважно світлим чи білявим волоссям, блакитними та сірими очима.

Етнічний склад. У національному складі переважають представники індоєвропейської мовної сім'ї. Домінують германська група (німці, англійці, австрійці, голландці, фламандці, германошвейцарці) і романська група (французи, валлони, франко- та італошвейцарці).

Більшість держав однонаціональні: Нідерланди (96 % — голландці), Австрія (99 % — австрійці), Ірландія (93 % — ірландці), Люксембург, Ліхтенштейн. Національні меншини є у Франції (корсиканці, бретонці, фламандці, ельзасці — 15 % населення), ФРН (турки, італійці, вихідці з колишньої Югославії, греки, іспанці — 6 %), Великій Британії (шотландці — 10 % , ірландці — 2 % , уельсці — 2 % тощо), Швейцарії. А у Монако піддані держави (монегаски) становлять меншість — 16 %, тоді як італійців — 18 %, французів — 47 %. У Бельгії національний склад представлений двома основними етносами: фламандцями (55 %) і валлонами (32 %).

Сучасна етнічна ситуація в регіоні складна. Останнім часом у двонаціональних і багатонаціональних країнах спостерігається загострення міжнаціональних відносин. Так, національне питання, пов'язане із соціальними і релігійними суперечками, тривалий час залишається дуже гострим у Великій Британії (Ольстер), Бельгії (Фландрія і Валлонія), Німеччині (між турками-іммігрантами та місцевими жителями).

Релігійний склад. Більшість населення — християни (католики і протестанти). Католицизм переважає у Франції, Ірландії, Монако, Бельгії, Ліхтенштейні, .Люксембурзі, у частині Голландії і на півдні ФРН. Протестантські церкви представлені: англіканством, пресвітеріанством і методизмом у Великій Британії, кальвінізмом серед частини населення Нідерландів, лютеранством у північних районах ФРН.

Розміщення населення. Розміщене населення досить нерівномірно: найгустіше (понад 300 осіб/км²) заселені Південно-Східна Англія, Нідерланди, Бельгія, Північна Франція, Рур та прирейнська частина Німеччини. Це пояснюється перевагами їх географічного положення, високою концентрацією елементів інфраструктури, промислових об'єктів і міст.

Західна Європа має один із найвищих у світі рівень урбанізації. Загалом частка міського населення становить до 80 % , при цьому найбільш урбанізованими є Мошіко (100 % міських жителів), Бельгія (95 %), Велика Британія (90 %), Нідерланди і Люксембург (по 89 %), ФРН (87 %). Незначний рівень урбанізації характерний для Австрії (56 % міських жителів), Ірландії (58 %), Швейцарії (61 %), у Ліхтенштейні міськими жителями вважаються 20 % населення. Міста більшості країн регіону старовинні, виникли ще за Давньоримської імперії, тобто майже 2000 років тому, багаті на історичні та архітектурні пам'ятки, мистецькі скарби, що створювалися впродовж століть. Мережа міст регіону найгустіша у світі. Її утворюють гігантські промислово-міські агломерації, які охоплюють сотні міст різного розміру. Саме в Західній Європі вони виникли, ставши тут головною формою розселення, в них зосереджено до 60 % усіх мешканців. Таких агломерацій налічується більше 400.

У верхній частині течії Рейну сформувалася найбільша поліцентрична агломерація не тільки ФРН, а й усієї Європи — Рейнське-Рурська (11 млн осіб). Вона складається із двох частин — міст Рурського кам'яновугільного басейну на правобережжі Рейну, від Дуйсбурга на заході (це найбільший річковий порт всієї Європи) до Дортмунда на сході, та рейнських міст — Дюссельдорфа (важливий фінансовий центр ФРН), промислового Кельна і тихого, трохи провінційного Бонна (колишня столиця Західної Німеччини). Південніше, там, де в Рейн впадає справа його найбільша притока Майн, знаходиться Рейнсько-Майнська агломерація (2,8 млн осіб). На відміну від Рейн-Руру з кількома дуже великими містами вона має один домінуючий центр — Франкфурт-на-Майні, який є фінансовою столицею ФРН, а з 1994 р. — і резиденцією Європейського банку. Ще південніше, біля гирла іншої притоки Рейну — Неккару, два міста, що злилися, утворюють Рейнсько-Неккарську агломерацію (понад 2 млн осіб): Мангейм — на правому та Людвігсхафен — на лівому березі Рейну.

Великими агломераціями в регіоні є також Лондонська (11,1 млн осіб). Паризька (10,3 млн). Берлінська (4 млн). Манчестерська (2,8 млн), Штутгартська (2,7 млн), Бірмінгемська (2,7 млн). Брюссельська (2,4 млн). Віденська (2,1 млн).

Ланцюжок агломерацій вздовж Рейну в Німеччині та поліцентрична колоподібна агломерація Рандстадт у Нідерландах (об'єднує Амстердам, Роттердам, Гаагу, Гарлем, Утрехт) утворюють найбільший мегалополіс Європи — Рейнський (30 агломерацій з населенням 30 млн осіб). Він разом з Англійським мегалополісом (охоплює агломерації Лондона, Бірмінгема, Манчестера, Лідса, Ліверпуля та інші, всього 30 агломерацій з населенням 30 млн осіб) та агломераціями Північної Італії (Міланською, Туринською) і Південної Франції (Ліонською, Марсельською) становить найбільше урбанізаційне утворення Європи — мегалополісну зону «Блакитний банан» (назву отримала від конфігурації, яка його нагадує).

В 70-80-ті роки після періоду бурхливого зростання великих міст у Західній Європі почався процес субурбанізації. Погіршення екологічних умов у містах, велика концентрація людей і промислових об'єктів призводять до ускладнення умов проживання міських жителів, тому в регіоні спостерігається постійний виїзд людей на проживання із центральних районів у приміську зону або сільську місцевість. Темпи зростання кількості жителів периферійних районів агломерацій вищі, ніж міського населення.

У сільській місцевості переважають хутори й невеликі села, здебільшого з міським способом життя.

Трудові ресурси. Становлять приблизно 115 млн осіб, з яких 4/5 припадає на ФРН, Велику Британію і Францію. Більшість працюючих зайнята у сфері послуг (під 50 до 70 %), у промисловості й транспорті (у середньому 30 %) і лише 4 % — у сільському господарстві.

Населення Західної Європи має високий рівень освіти та професійної кваліфікації, робоча сила тут на 20-26 % дорожча, ніж, наприклад, у США. Одна з найвищих у світі продуктивність праці є передумовою зростання добробуту мешканців регіону.