Середня Азія – частина Євразійського материка від Каспійського моря на заході до границі Росії з Китаєм на сході і від Аралр-Іртишського вододілу на півночі до границі Росії з Іраном і Афганістаном на півдні. Термін виник в Радянський період, який об’єднував так звані середньоазіатські республіки: Узбекистан, Таджикистан, Киргизію, Туркменію і південну частину Казахстану. До 1924 р територія Середньої Азії носила назву Туркестан. В зарубіжній географічні літературі деколи поняття "Середня Азія” і "Центральна Азія” не мають чіткого розмежування.

Орографічно в склад Середньої Азії входять Ту­ранська низовина, Памір і Тянь-Шань. При цьому більша частина Середньої Азії зайнята Туранською низовиною, до якої з північного сходу примикають рівнини з пустелями Балхаш-Алакольського басейну, а з північної – південні частини Тургайського плато і Казахського дрібногорбистика (рос. мелкосопочника) з напівпустинними і сухо степовими ландшафтами. Висоти рівнинної частини від – 28 м (східний берег Каспію) до 300м, але днища окремих замкнутих западин опущені до –132 м (Карагі в південні частині Мангишлаку),  - 81 м (Акчакая в північно-західних Каракумах), а острівні гори центральної частини пустелі Кизилкум піднімаються до 922 м (г.Тамдитау). Для рівнинної частини Середньої Азії характерно чергування акумулятивних низовин, в тому числі з перевіяними древньоалюавальними пісками (головним чином пустель Каракуми, Муюнкум та інші) зі столовим слабо розчленованим плато (Устюрт, Красноводське плато, Заунгузькі Каракуми)і денудаційні рівними (Казахський дрібногорбистик, східна частина пустелі Бет пак-Дала та ін.). На рівнинному просторі Середньої Азії є родовища нафти (Каракуми), газу (Газлі, Шатлик) та ін.), золота (Муринтау в пустелі Кизилкум), гірничо-хімічної сировини.

Південно-східна частина Середньої Азії зайнята головним чином гірськими системами Тянь-Шаня (пік Перемоги, 7439 м) і Паміро-Алтаю з найвищим нагір’ям (пік Комунізму(?),

7495 м), в межах яких є родовища нафти (Фергана), газу (в долинах і западинах), а також вугілля, поліметалів (Ачисай, Алмалик та ін.), кольорових та рідких металів (Майхура та ін.), гірничо-хімічної сировини. Вздовж південної границі Середньої Азії тягнеться хребет Копетдаг з висотами до 2942 м. Рівнинна частина Середньої Азії на своїй основній частині характе­ризується арідним кліматом; в горах ярко проявляється висотна кліматична поясність. Вся Середня Азія – область внутрішнього стоку, яка не має річкових басейнів зв’язаних з океаном. Великі озера – Аральське море і Балхаш приймають в себе головні річки: Амудар’ю, Сирдар’ю, Ілі. На Туранській низовині і Балхаш-Алакольському басейні панують пустинні ландшафти: на півночі і середній частині – пустелі помірного поясу, на півдні – субтропічні пустелі; серед тих і других виділяються піщані, кам’янисті і солончакові пустелі. На глинистих рівнинах помірного поясу панують полинні і полино-солянкові пустелі, на лесово-глинистих ґрунтах в субтропічному поясі розвиті ефемерові пустелі. Пустинні рівнини використовуються як пасовища різних сезонів і для поливного землеробства. Ландшафтні умови гір Середньої Азії дуже різноманітні в залежності від висотної зональності, експозиції та ін. Природа тут міняється від пустинних підгірських рівнин до альпійських луків, холодних пустель, вічних снігів і льодовиків у високогір’ї.