Хімічна промисловість – галузь важкої індустрії на підприємствах якої застосовують хімічні методи перетворення сировини та матеріалів.

            Особливості хімічної промисловості:

-      утворює речовини яких немає в природі;

-      одержує різні види матеріалів з одного виду сировини, або навпаки;

-      є основною базою для інших галузей промисловості (машинобудування, будівельної індустрії), та сільського господарства;

-      замінює дорогу сировину дешевою і тд.;

-      змінює побут людини, вирішуючи проблему одягу, взуття, побутових приладів і тд.;

-      використовує виробничі відходи інших галузей;

-      перетворює в продукцію велику кількість сировини.

  Машинобудування – надзвичайно складна галузь. Вона поділяється на кілька десятків галузей і виробництв. Підприємства машинобудування поєднуються в одне ціле на основі спільної технології, сировини, а також призначення готової продукції. Великі галузі, наприклад сільськогосподарське, енергетичне, транспортне машинобудування поділяються на менші. Так транспортне машинобудування складається із авто-, судно-, вагоно-, тепловозо-, літакобудування. В свою чергу, наприклад, автомобілебудування – з виробництва легкових, вантажних автомобілів, автобусів.

Машинобудування є органічною складовою частиною майже кожного більш-менш значного промислового комплексу.

  Кольорова металургія за сучасною класифікацією поєднує 14 самостійних галузей, які виробляють сплави, алмази, електроди  та групи металів.

Для виробництва кольорових металів використовуються руди кольорових металів, що придатні для експлуатації за технічними умовами. При цьому враховується і економічна доцільність переробки. Вміст основних і рідкісних кольорових металів у руді складає від 5% до десятих і сотих відсотка, а алюмінію – 15 – 20%.

Для отримання однієї тони алюмінію потрібно видобути руди 4 – 8 т, цинку – 20 – 50 т, міді – 20 – 150 т, а для отримання однієї тони рідкісних металів – тисячі і десятки тисяч тон сировини. Обробка руд кольорових металів відзначається багато-стадійністю, а їх первинна обробка проходить в районах видобування через низький вміст металу.

  Видобута руда проходить підготовчу обробку: подрібнення, обпалювання, збагачення і агломерацію.

Метою подрібнення є надання руді єдиного фізичного стану. Воно проходить на дробильних машинах, які надають кускам руди розмірів від 8 до 300 мм. Інколи руду розтирають на менші частинки. На машинах-ситах здійснюють сортування подрібненої чи розтертої руди.

Обпалювання руди здійснюють із метою видалення із руди хімічно зв’язаної води, вуглекислоти, частково сірки та фосфору. Обпалювання проводять у спеціальних печах при температурі 700-800º.

Збагачення руди – підвищує в руді вміст заліза за рахунок видалення пустої породи. Застосовують кілька видів збагачення: гравітаційне, промивання водою, магнітне, флотація. Промивання здійснюють струменем води у барабанах що обертаються. Порода має меншу вагу, тому вимивається із барабану у відходи.

  Паливно-енергетичний комплекс – це взаємообумовлене поєднання підприємств, установ, споруд, що забезпечують видобуток та переробку первинних ресурсів, виробництво електроенергії і тепла, їх транспортування, розподіл та використання споживачами.

Паливно-енергетичний баланс – баланс одержання, перетворення і використання (споживання) усіх видів енергії: мінеральної, органічної сировини, енергії водних потоків, припливів, вітру, енергії сонячних променів, геотермальної енергії та ін. Паливно-енергетичний баланс світу – сумарне річне виробництво первинних енергоресурсів, що дорівнює сумарному споживанню енергії. Так на вугілля припадає близько 30%, нафту – 43%, газ -17%, гідроенергію – 7%, ядерну – 2,5%.