ДІЛОВІ ІГРИ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ Ділові ігри — це «особливий спосіб побудови моделей, що передбачає одночасну багатосторонню взаємодію гравців, які змагаються і співпрацюють». За даними Ю. В. Геронімус, воєнні ігри були пёршими іграми, спеціально призначеними для навчання через імітацію реально здійснюваних операцій. Саме в результаті тих варіантів дій сторін, що програвалися в ході цих ігор (маневрів), обиралося найкраще рішення, яке потім реалізовувалося на практиці. У сучасній формі ігри стали застосовуватися в СРСР і США приблизно одночасно, у 50-ті pp. минулого століття в рамках розробки сценаріїв можливих дій сторін і уточнення деталей загальнонаціональних програм (ядерної, ракетно-космічної та ін.). У США ділові ігри, розроблені спеціалістами таких компаній, як РЕНД, «Дженерал Електрик», IBM та ін., використовуються переважно для прогнозування науково-технічного прогресу й стратегічного планування. Сьогодні ділові ігри набули широкого застосування в комерційній та управлінській сферах діяльності різних компаній та як навчальні ігри в школі. Для навчальних цілей ділові ігри почали застосовуватися з кінця 60-х — на початку 70-х pp. приблизно одночасно за кордоном і в нашій країні. При цьому більшістю авторів ігри розглядаються як різновид імітацій. Головна ідея імітації як засобу навчання, на думку Р. Ворфорда, полягає в тому, щоб спонукати учнів «ставити себе на місце інших, намагатися побачити певну ситуацію так, як її побачив би хтось інший з боку, спробувати розв'язати її шляхом реалістичної, особистої участі в ній». Тут уже чітко проглядається діяльна орієнтація учасників ігрової процедури. Типологія ділових ігор Виокремлюється кілька типів ділових ігор, що використовуються в навчальному процесі. Рольові ігри. У процесі їх учасники розігрують певні життєві ситуації та при цьому грають реальні ролі учасників цих ситуацій. Такі ігри зазвичай викликають підвищений інтерес, але водночас трохи звужують індивідуальне поле діяльності, адже, обравши для себе певну роль, учасник зобов'язаний дотримуватися чіткого сценарію, а отже, дуже незначною мірою бути самим собою. У той же час ігри, як правило, прості та І зрозумілі, і в цьому полягає їх безперечна перевага. Операційні ігри. Такі ігри іноді називають жорсткими діловими іграми. Вони часто є закритими й загалом характеризуються обмеженою свободою, мають чітко визначені правила. Організаційно-діяльнісні ігри. їх «обов'язковою умовою» є діяльність гравців. Це так звана творчість, що «створює майбутнє», коли кінцевий результат має високий ступінь невизначеності або взагалі непередбачуваний. Цей тип ігор, без сумніву, найбільш цікавий, але вимагає значно більших витрат праці як організатора (викладача), так і учасників (учнів). Використання методу ділових ігор висуває підвищені вимоги до дисципліни, розвиває товариськість і взаємну відповідальність, оскільки відсутність навіть одного учасника гри в деяких сценаріях порушує логіку її проведення, погіршує результат. Правила гри заохочують учасників до максимального розкриття своїх і здібностей, спонукають до підвищення вимогливості і до себе та своїх товаришів. Однак організація, підготовка і проведення ділової гри вимагають від викладача різкого збільшення витрат часу на попередню підготовку матеріалів і навантаження в процесі проведення ділової гри. Література Бабурин В. Л. Деловые игры по экономической и социальной географии.— М.: Просвещение: АО «Учебная книга», 1995.- 142 е. Географический энциклопедический словарь.— М.: Советская энциклопедия, 1988.— 431 с. Практикум по развитию критического мышления / В. И. Евдокимов, Т. А, Олейник, С. А. Горькова, М. В. Микиткж,— X.: Торнадо, 2002.— 144 с. Преображенский В. С. Поиск в географии.— МЛ Просвещение, 1986.— 224 с. Эльконин Д. Б. Психология игры.— 2-е изд.— М.: Гуманитарный издательский центр «Владос», 1999.— 359 с.
