Інструктаж з картографії. Ч.3. - Методика виховання в Пласті - Методичні матеріали - Каталог статей

Головна » Статті » Методичні матеріали » Методика виховання в Пласті

Інструктаж з картографії. Ч.3.

ІНСТРУКТАЖ Ч.3
1. Топографічні карти
Топографічні карти застосовуються при вирішенні широкого кола завдань у господарській, науковій та оборонній галузях. У багатьох випадках вони є основним джерелом інформації про місцевість, служать путівниками в терені, є надійним засобом орієнтування.
Топографічна карта - основний графічний документ про місцевість, котрий містить точний, детальний та наглядний обрис місцевих предметів і рельєфу.
Хто вміє "читати” карту, той може детально описати, яким тереном буде мандрувати, немов би вже колись там був. Для пластунів це є важливо. Адже ми неодноразово мандруємо у малозаселені околиці, де немає у кого спитати про дорогу та інші деталі і виручити нас може лише карта та людина, що вміє її "читати”.

2. Масштаб карт
Повнота і точність зображення терену на карті залежить від її масштабу. Масштабом топографічної карти називається відношення довжини лінії на карті до довжини горизонтальної проекції відповідної лінії на місцевості. Тобто масштаб показує, у скільки разів довжина лінії на карті менша відповідної довжини лінії на місцевості. Він виражається у вигляді відношення двох чисел. Наприклад, масштаб 1:50000 означає, що всі лінії місцевості зображені на карті із зменшенням у 50000 раз, тобто 1см на карті відповідає 50000см на місцевості.

Масштаб вказується під нижньою стороною рамки карти у вигляді:
•   числового масштабу - виражений дробом, де у чисельнику 1, а у знаменнику число, що показує ступінь зменшення;
•   іменованого масштабу - пояснення, що вказує відношення довжин ліній на карті і на місцевості. При М=1:100000 1см на карті відповідає 1км на місцевості;
•   лінійного масштабу, що служить для визначення по карті довжин ліній насправді. Це пряма поділена на рівні відрізки, які відповідають круглим десятинним числам відстаней місцевості. Для підвищення точності визначення відстаней крайній зліва відрізок лінійного масштабу ділиться на більш дрібні частини, що називаються найменшими діленнями лінійного масштабу.

Корисно запам’ятати: якщо у правій частині відношення закреслити два останні нулі, то залишене число покаже скільком метрам на місцевості відповідає 1см на карті, тобто значення масштабу.
При порівнянні кількох масштабів більшим буде той, у якого число у правій частині відношення менше. Припустимо, що на одну і ту саму ділянку місцевості є карти масштабу 1:25000, 1:50000 та 1:100000. З них масштаб 1:25000 буде найбільшим, а 1:100000 - найменшим. Чим більший масштаб карти, тим детальніше на ній зображена місцевість. Із зменшенням масштабу зменшується кількість нанесених на карту деталей місцевості.
Зараз ми попрактикуємося у застосуванні масштабу.

3. Умовні знаки
Місцеві предмети на топографічних картах зображаються картографічними умовними знаками. Найбільш вживані умовні знаки подані у додатку 4.

3.1. Види умовних знаків
Умовні знаки прийнято ділити на три основні групи: лінійні, позамасштабні та площинні.
Лінійні застосовуються для зображення об’єктів лінійного характеру (доріг, водопроводів, ліній електропередач), довжина яких виражається у масштабі карти, а ширина - ні.
Позамасштабні (або точкові) застосовуються для зображення таких місцевих предметів і деталей реьєфу, які через малі розміри зайнятої ними площі не можуть бути виражені у масштабі карти. Це, наприклад, шахти, колодязі, окремі дерева тощо.
Площинні (або масштабні) застосовуються для заповнення площ об’єктів, що виражаються у масштабі карти (ліси, болота).

3.2. Система вживаних кольрів
Для більш наглядного зображення місцевості на картах кожна група умовних знаків, що відносяться до однотипних елементів місцевості, друкується певним кольором. Це називається системою приписних (вживаних) кольорів:
для водних об’єктів використовують голубий колір;
для лісів використовують зелений колір;
для рельєфу використовують бронзовий колір;
для штучних форм рельєфу та об’єктів, створених людиною, використовують чорний колір.

А тепер ми побавимось у гру "Пари”.
Готуємо 8 намальованих умовних знаків та 8 відповідних назв. В результаті у нас буде 16 карток, які ми розставляємо у будь-якому порядку та перевертаємо лицем до землі. Учасник гри перевертає по дві картки одночасно. Якщо намальований знак співпав з його назвою, то вони відкладаються вбік і перевертається наступна пара, якщо ні, то у гру всупає наступний учасник. Бавляться до тих пір, поки не співпадуть усі пари. Для ускладнення гри можна використати більше карток.
На закріплення вивчених умовних знаків ми побавимось у ще одну гру "Знаки”.
Учасники стають у ряд. На відстані 10-15 кроків лежать складені нумеровані листки паперу з написаними назвами умовних знаків всередині та великий чистий листок паперу, на якому учасники гри будуть малювати вибраний по-порядку умовний знак, що записаний на папірці. Потім всі разом перевіряють правильність написаних знаків.

4. Зображення рельєфу на карті
Рельєфом називається сукупність просторових нерівностей земної поверхні. Завдання зображення рельєфу на карті доволі складне, оскільки на плоскому листку паперу повинні бути показані об’ємні, випуклі та ввігнуті форми, їх висоти, розміри.

4.1. Поняття горизонталі
На топографічних картах рельєф зображають горизонталями, котрі доповнюються вказуванням висот характерних точок місцевості та умовними знаками окремих елементів і форм рельєфу. Горизонталь - це уявна лінія на фізичній поверхні Землі, всі точки котрої мають однакову висоту над рівнем моря.
Сутність зображення рельєфу горизонталями розглянемо на наступному прикладі (додаток 5.1). Припустимо, що модель гори розсічена паралельними горизонтальними площинами 1, 2 і 3 таким чином, що площина 1 співпадає з рівнинною поверхнею. Всі площини розташовані одна від одної на однакові відстані, яка називається висотою січення. У даному випадку 10см. Кожна площина буде мати певну висоту над рівною поверхнею: Н1=0см, Н2=10см, Н3=20см. Перетин поверхні з площиною утворить криву замкнуту лінію, що з’єднує точки моделі, які знаходяться на однаковій висоті: крива, розташована у площині 1, з’єднує точки, висота котрих дорівнює нулю; крива, отримана в результаті перетину поверхні з площиною 2, з’єднує точки моделі, що мають висту 10см, всі точки поверхні моделі розташовані на кривій, які є перетином поверхні площиною 3, будуть мати мати висоту 20см. Проекція отриманих кривих на площину дасть зображення гори горизонталями.

4.2. Форми рельєфу
Для того, щоб відрізнити випуклу форму рельєфу від увігнутої, а також визначити напрям схилу, на горизонталях ставлять бергштрихи - вказівники схилів, які своїми вільними кінцями напрямлені в сторону пониження схилу.
Гора - куполовидне або конічне підвищення з вираженою основою - зображається замкнутими горизонталями, бергштрихи стоять зовні сторони горизонталі. Котловина - замкнуте пониженн - зображається так само, але бергштрихи звернені досередини.
Хребет (витягнуте в одному напрямі підвищення) та лощина (витягнуте в одному напрямі пониження) зображаються горизонталями, що мають витягнуту форму, бергштрихи направлені: у хребта - в сторону пониження, у лощини - в сторону підвищення. Сідловина зображається горизонталями, які з двох сторін позначають вершини, а з двох інших сторін - лощини, які розходяться у протилежних напрямках.

4.3 Крутизна схилу
Крутизна схилу характеризується на карті відстаню між двома горизонталями, які називаються закладинами. Чим крутіший схил, тим менше закладення, і навпаки. Тому при зображенні крутих схилів горизонталі на карті розташовуються частіше, а пологих схилів - рідше. Властивість горизонталей передавати крутизну схилу дозволяє відобразити на карті його форму. За формою схил є рівний, випуклий, увігнутий та схвилястий.

Фото:
Джерело: