Особливості деформування грунтів по-різному виявляються у різних видів грунтів і істотно залежать від стану грунту та інтенсивності діючих навантажень.
Монолітні скельні грунти при навантаженнях, що виникають в результаті будівництва промислових і цивільних споруд, звичайно можуть розглядатися як практично недеформіруемие тіла. Однак тріщинуватих скеля і розбірний скельний грунт володіють деякою деформуємість. Зруйновані структурні зв'язки в скельних грунтах з часом не відновлюються.

  Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для вико­ристання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенерге­тика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

  Серед природних систем людини в навколишньому середовищі особливу роль відіграють географічні системи або геосистеми - це поняття ввів А. Г. Ісаченко. Термін "Геосистема" більше за інших, відповідає рівню уявлень про те об'єкті, до якого ми його відносимо (Комісія, 1963 р.). Що таке Геосистема? Геосистема - це природно-географічні єдності всіх можливих категорій, від планетарної геосистеми (географічної оболонки або географічного середовища в цілому) до елементарної геосистеми (фізико-географічної фації) (Согава, 1978 р.). Геосистеми - матеріальні вираження цілісності географічної оболонки та окремих її ділянок.

   Латинська Америка - регіон, що розташований на території двох конти­нентів - Південної Америки та Північної Америки. Завдяки багатству різно­манітних ресурсів його називають «коморою світу». Корінні жителі створили тут самобутні держави, які в XVI ст. були знищені європейськими завойовниками. Нова і новітня історія творилися з участю переселенців з Іспанії, Пор­тугалії та інших європейських країн.

  Людина грає планетою як хлопчик м'ячем. Ця емблема міжнародного фестивалю географії, щорічно проходить в невеликому французькому містечку Сен-Дьє, відбиває багато в чому ще дитяче ставлення людства до свого будинку. Немає навіть загальноприйнятого назви цього будинку - не Землі-планети, а її зовнішньої оболонки, що підтримує життя.

   В останні десятиліття як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі дедалі частіше зустрічається термін "територіальна організація" (6, 7, 15-17). Б. С. Хорев (12) вже зазначав неоднозначне вживання цього терміну. Через півтора десятиліття після статті А. Т. Хрущова (13) він ще нерідко використовується як синонім терміну "розміщення". Якщо ж не торкатися плутанини в термінології, то слід виділити два різних взаємодоповнюючих підходу до використання цього терміну - природно-історичний, який розглядає територіальну організацію як реально існуюче освіту, і конструктивний, спрямований на вдосконалення управління реальної територіальною організацією.