Інтернет являє собою міжнародну комп'ютерну «мережа мереж», що діє на основі співробітництва і з'єднує один з одним самих різних користувачів, у тому числі державні організації, навчальні заклади, бібліотеки, корпорації, лікарні, приватних осіб і т.д. Не існує якоїсь однієї організації, яка б володіла або керувала мережею Інтернет або контролювала б її. Проте Інтернет не є безкоштовним. Основний тягар витрат на підтримку мережі несуть основні користувачі, а саме університети, національні дослідницькі центри, високотехнологічні корпорації і державні установи.
В даний час рівень використання мережі Інтернет дуже сильно диференційований як по світу в цілому, так і по регіонах.
Якщо простежити за регіонами то в даний час за частки користувачів Інтернету:
- Лідирує Північна Америка (69%),
- Друге місце займає Австралія та Океанія (53%),
- Третя - Європа (39%),
- Далі йдуть Латинська Америка (17%), Азія (10%) і на останньому місці Африка (3%).

Розподіл користувачів мережі Інтернет по світу, 2007 рік.
Згідно з даними internetworldstats.com, картина динаміки (за 2000-2007рр) вимальовується наступна:
- Абсолютним лідером є Африка (638%)
- Друге місце займає Центральна Азія (491%)
- Третє - Латинська Америка (433%)
- Далі йдуть Азія (248%), Європа (199%), Австралія (142%) і Північна Америка (115%).

Розподіл мережі Інтернет в світі, 2007 рік.
Аналіз сучасних тенденцій розвит-ку Інтернету демонструють, що вже в найближчі роки темпи проникнення Інтернету в країнах, що розвиваються знизяться - на стільки, що говорити про можливість подолання "цифрового розриву" просто не можна.
У найближчому майбутньому основними точками зростання будуть країни Латинської Америки та Східної Європи. Висока динаміка збережеться тільки в близькосхідному регіоні, який, ймовірно, може піднятися на рівень країн Східної Європи
Як же виникли настільки сильні відмінності? Чому Інтернет розповсюджується не рівномірно?
Існує декілька теорій розповсюдження інновацій, до яких і належить Інтернет. Але, на мій погляд, найбільш придатні - це 2 теорії. Перша з них - це одна з теорій довгих хвиль, а саме - інноваційна теорія. Ця теорія була розроблена австрійським економістом Й. Шумпетером, який розглянув впровадження інновацій з метою отримання чистого доходу від підприємництва.
У загальному вигляді ця теорія полягає в наступному: з якої-небудь важливої причини в одній галузі господарства виникає якесь нововведення (інновація), що являє собою великий крок в розвитку. Незабаром застосування нової технології знаходять в іншій галузі, потім у третій і так далі, поки інновація не пошириться повсюдно. Після того, як одне нововведення «розійшлося» по всіх галузях, або раніше, виникає друге, яке, у свою чергу, починає поширюватися аналогічно. Таким чином, виникають «інноваційні хвилі».
На прикладі мережі Інтернет ця теорія буде виглядати наступним чином
- Як наслідок необхідності посилення військового контролю, виникають перші мережі (у США, Великобританія, Норвегія). Вони починають поступово розповсюджуватися в науку, освіту, медицину і т.д (перша хвиля).
- Поки що поширюються «первинні» мережі, відбувається розвиток протоколу IPv4 - основи сучасного Інтернету (зароджується другий хвиля). Причому перша хвиля так і не досягнувши ВСІХ галузей згасає.
- Після широкого розповсюдження IPv4, настає необхідність впровадження нових технологій на основі IPv6 (третя хвиля, поточна).
Таким чином, до теперішнього часу в розвитку мережі Інтернет можна виділити 3 хвилі:
1957-1981 - еволюція мереж, попередників Інтернет;
1981-1999 - Internet на основі IPv4;
1999 - 2010 - впровадження IPv6
Дифузійна теорія
Просторова специфіка цієї динаміки добре описується друге, дифузійного теорією (моделлю), яка традиційно використовується для опису розповсюдження інновацій, починаючи з 1960-х років.
Відповідно до цієї теорії, результатом впливу багатьох факторів є-ється розшарування країн світу на групи за масштабами використання Інтернету. В якості класифікаційних груп використовуються: "Центр", "напівпериферія" і "Периферія". Ця класифікація найбільш адекватно описує і співвідношення масштабів використання технології, та їх взаємодію в рамках глобального поширення Інтернету.
Центр (це країни, де відбувається зародження і початок масового використання новинок) До країн, утворюють ядро світової мережі Інтернет, відносяться держави Північної Америки (США та Канада), Західної Європи (Великобританія, Німеччина та ін) і "морський" Східної Азії ( Японія). Ці держави відіграють найбільшу роль у світовій економіці - їхня сукупна частка в міжнародному торгово-економічному обміні досягає 76%. Крім того, кожен з цих регіонів є лідером для периферійних і полуперіферійних регіо-нів, будучи великим фінансовим інвестором і провідником інновацій, у тому числі в ставлення-ванні Інтернету. Хоча в країнах цієї групи проживає лише 16% населення Землі, тут зосереджено 78.4% усіх користувачів Інтернету і 98.3% обороту світової електронної торгівлі.
Напівпериферія (або проміжна ланка, в якому новинки приймаються після їх успішного освоєння у країнах Центру) включає лише один макрорегіону - Центрально-Східної Європи (Австрія, Чехія тощо), яка за показником проникнення Інтернету перейшла поріг периферійних країн. В іншому напівпериферія територіально роздроблена і представлена субрегіону в Латинській Америці (Нікарагуа, Беліз, Чилі, Перу та ін) і на Близькому Сході (ОАЕ). У країнах напівпериферія проживає 9% населення і 10.6% користувачів мережі Інтернет. Частка в міжнародній торгівлі - 16.3%, частка в обороті електронної торгівлі - 1.1%.
На Периферії (країни куди інноваційні хвилі доходять в останню чергу) опинилися держави із сла-боразвітимі або перехідними економіками, які не забезпечують високого рівня життя населення, що перешкоджає споживанню Інно-ваціонних продуктів. Сюди включені країни Латинської Америки, СНД (включаючи Росію), "континентальна" Азія, Близький Схід і Північна Африка, Африка на південь від Сахари. Деякі держави є регіональними лідерами (наприклад, Росія, Бразилія, Китай, Саудівська Аравія), консолідуючи навколо себе менш розвинених сусідів і виступаючи економічним і політичним посередником при спілкуванні з країнами Центру і напівпериферія. На країни Периферії, де проживає 75.6% населення Землі, припадає лише 15.4% користувачів і 0.6% обороту світової електронної торгівлі. Частка в міжнародній торгівлі - 15.6%.
Росія ж, незважаючи на досить швидкі темпи зростання кількості користу-Ватель мережі в попередні роки (10-15% на рік), в 2003 р. так і не вийшла навіть у середняки за показником розповсюдження Інтернету. За оцінками "Фонду громадська думка" (ФГД), взимку 2003 р., в інтернет виходило 9.6 млн. чоловік або 9% росіян (це менше, ніж у таких країнах, як Чилі, Уругвай, Польща, Південна Африка, Перу та ін )
Уповільнення темпів зростання користувачів Інтернету пов'язане з наближенням ряду розвинених країн до насичення - в Норвегії та Швеції користувачем є кожен другий, тобто технологією користується понад 80% економічно активного на-селища. Темпи зростання в країнах, що розвиваються досить великі, однак статистична база для розрахунків мала, тому в світових масштабах цей приріст як і раніше мало помітний.