Недалеко від центру новозеландського острова Північний знаходиться геотермальна активна зона Роторуа, що вже багато років приваблює туристів. Селище маорі та "Інститут мистецтв і ремесел маорі" дають можливість познайомитися зі звичаями найдавнішого населення Нової Зеландії. Маорі традиційно використовували місцеві гарячі джерела для приготування їжі, купання та обігріву; вважається, однак, що ці гарячі джерела мають і цілющі властивості, особливо при таких хворобах, як артрит і ревматизм; лікарня Королеви Єлизавети, як і раніше використовує сірчані води в своїх лікувальних курсах.

У Роторуа немає місця, не порушеного термальною діяльністю. Серед численних визначних пам'яток - місто Бас-Хаус, заснований в 1908 році, що зберегло ауру едвардіанської вишуканості. Популярна човнова екскурсія на острів Мокойа, розташований посеред озера Роторуа, де можна зануритися в гаряче джерело Хінемоа. На околиці міста розташована термальна область Вакареварева і долина гейзерів, де можна побачити Похуту, "плескаючий" гейзер. Це найбільший гейзер Нової Зеландії,що з  регулярністю викидає фонтан кожні 20 хвилин на висоту 30 м. Розташований неподалік менший гейзер "Пера принца Уельського", як правило, починає фонтанувати незадовго до Похуту, даючи як би прелюдію до основної дії, щоб гарантувати увагу публіки. Поруч розташовані киплячі сірчані джерела, і ви ногами відчуваєте тепло каменів.

Приблизно в 10 км на південний схід від Роторуа, якщо їхати по Хайвею-5, знаходяться знамениті блакитне і зелене озера Ваймангу - озера гарячої води в кратері згаслого вулкана. Ймовірно, кожне озеро живиться з власного джерела і вода на шляху до поверхні викрадає з порід різноманітні мінеральні речовини, що додають їй ті чи інші відтінки. Оксиди заліза, що входять до складу навколишніх порід, дають контрастний червоний колір,  зустрічаються тут сірчані відкладення, що надають жовтий відтінок. Протягом більшої частини XIX століття знамениті Білі та Рожеві Тераси прикрашали Ваймангу, покриваючи площу більше 5 гектарів. Сліпучі Білі Тераси були схожі на гігантські мармурові сходи. На жаль, виверження в розташованих неподалік горах Таравера 10 червня 1886 знищило цю визначну пам'ятку разом з кількома селами, поховавши їх під величезною масою розжареного попелу і уламків. Однак гарячі джерела в цій області продовжували вирувати, а в 1900 році з'явився новий гейзер Ваймангу. У той час це був самий потужний гейзер в світі, що викидав вибухову суміш бруду, пари та води на висоту 457 м. Через чотири роки його потужність стала спадати, і в 1908 році гейзер пропав.